Розпочати власну справу у 50 років та ще й кардинально змінити професію вирішив колишній редактор обласної закарпатської газети, журналіст з багаторічним досвідом Юрій Клованич. П’ять років тому він залишив керівну посаду і творчу роботу. Організаторські здібності, креативність та оптимізм використав в іншому напрямку – туристичному. Чоловік розпочав незвичайний проект і влаштував власну агросадибу, вдало використавши природу, історію та занедбаний 400-річний винний підвал.
Садиба розташована під невеликою горою біля Мукачева, ділянку чоловік купив ще у 1990-х роках. Поступово її облаштовував, розкопав підвал. З’ясував, що це земля колишнього міського нотаріуса, а на території колись жили заможні городяни.
«До приходу радянської влади багаті городяни мали тут виноградники і будиночки вина, і це була елітна справа. Тут, під горою Ловачка були такі місцини, де городяни приходили відпочивати. Тоді прийшов «руський мір» і все пішло шкереберть», – розповідає Юрій Клованич.
На своє 50-річчя редактор вирішив залишити журналістику і почати щось абсолютно нове.
«На той час я не бачив змоги реалізувати себе у тій ситуації, яка склалася. І до того були не надто сприятливі умови, бо політична складова домінувала. Тому мова йшла про те, щоб започаткувати свою справу, але таку, де був би максимально виключений якийсь компонент впливу чужорідного. Щоб ти сам шукав своє місце, формулював своє бачення. І щоб це був маркетинговий продукт високої якості, – каже колишній редактор. – Бо масовий продукт створити не проблема.
Поштовх дало наближення ювілею, коли відчув, що можна втретє почати життя «з нуля». Так сталося, що мав стародавній підвал 400-літній і бачив початок самої справи саме з цього підвалу».
В екзотичному саду – рослини з кількох континентів
Юрій Клованич каже, що поєднав в одному місці усі благородні професії: садівника, виноградаря, пекаря. Сприятливий клімат дозволяє вирощувати на території різні субтропічні культури: кілька видів інжиру, гранату, хурми, ківі, лаврові дерева, фісташки. Почали акліматизовуватись навіть фейхоа. Є тут рослини, які можна побачити хіба що у Нікітському ботанічному саду в Криму. Це все у сукупності, каже господар, творить мікросвіт, ауру, енергетику агросадиби. Саджанцями та насінням обмінюється із друзями та знайомими з різних країн, купує за кордоном.
Юрій Клованич створив нетиповий туристичний об’єкт, тут кожні півроку з’являються нові ідеї, які поступово реалізуються. Гостям пропонують різні ексклюзивні напої власного виробництва, питні меди, напої на травах, є навіть бренді. До них подають хліби та сири, які теж виробляє сам господар із сім’єю. Хліб на натуральній заквасці печуть у спеціальній глиняній печі, змайстрованій за давніми кресленнями. У підвалі вже заготовані 150 літрів сидру – це новий проект, як і чайні плантації, закладені цього року. Майже рік колишній журналіст вивчав технології виробництва сирів, досліджував літературу. Тепер готує їх сам, а молоко закуповує на сільській фермі.
«Це частина стилю життя, характеру. Для друзів і людей, які мають бажання скуштувати ці продукти. Це, як правило, цінителі, гурмани, які не терплять попси. Найгірше – це попса в літературі, музиці, журналістиці, присутня незримо всюди, – додає господар садиби. – Нам не цікава людина, яка знаходиться на трохи нижчому щаблі культури. Кілька випадків було, що ми культурно відмовляли людям».
Господар планує відтворити ель – напій кельтів
Кожен проект супроводжується створенням інфраструктури, до цього господар освоює технології, вивчає деталі виробництва. Кошти родина вкладає власні, тому, за словами Юрія Клованича, процес може трохи затягуватися. Після освоєння виробництва сидру чоловік береться за ель. Хоче відтворити напій, який споживали кельти.
Юрій Клованич
«Ми бачимо розвиток цього місця не як місця, що працює у режимі нон-стоп. Це сімейна справа, де кожен долучається. І має певні обов’язки. Хтось пече хліб, хтось допомагає у збиранні яблук. Розглядаємо це місце як домашнє, камерне, автентичне», – пояснює Юрій Клованич.
Щодня незвичайну садибу відвідують гості, половина яких – з-за кордону. Приїжджають з Європи, Японії, Канади, Америки, були навіть з Лівану. За словами Юрія Клованича, відвідувачам подобаються такі місця, їм не цікаво їсти котлети і пити горілку. В агросадибу приїжджає і багато науковців – не тільки посмакувати домашніми продуктами, а й подискутувати з господарем-ерудитом та дізнатися про історичні знахідки під горою.