Ні Захід, ні Схід. Чимось середнім відчуває себе більшість жителів трьох країн Центральної Європи, що відповідали на запитання соціологів про геополітичну орієнтацію своїх держав.
Опитування, проведене братиславським дослідним центром GLOBSEC у співпраці з чеськими та угорськими соціологічними службами і опубліковане під назвою «Центральна Європа під вогнем пропаганди», принесло безліч цікавих і несподіваних результатів. Їхній загальний підсумок: багато жителів регіону стали скептиками і песимістами щодо Євросоюзу та НАТО, а російська пропаганда, яка все активніше діє в цих країнах, знаходить чимало вдячних слухачів, читачів і глядачів. Рівень довіри до «альтернативних» ЗМІ, значна частина яких, на думку медіаекспертів, є частиною російського пропагандистського апарату, досяг 24 відсотків в Чехії, 17 відсотків – у Словаччині і 16 відсотків – в Угорщині.
Результати опитування, які вже названі деякими коментаторами в трьох країнах «шокуючими», для Радіо Свобода коментує аналітик дослідницького центру GLOBSEC Даніель Міло.
Даніель Міло
Агресію Росії в Україні, анексію Криму більшість громадян сприймають як менш небезпечні, порівняно з тим, що відбувається в Західній Європі, де ми бачили останнім часом великі теракти, де зберігається напружена ситуація з мігрантами
– Респондентам ставили і запитання про те, що вони вважають найбільшою загрозою безпеці своїй державі. Перші два місця посіли біженці та ісламський тероризм. Росія опинилася на 3-4 місці. Зазначу при цьому, що навіть спроби серйозного терористичного нападу в жодній з наших країн за всі ці роки, на щастя, не було. Так само, як не було і масового припливу біженців – за винятком Угорщини, де ця ситуація тривала лише кілька місяців влітку 2015 року та зійшла нанівець. Проте те, що діється на схід від наших кордонів – агресію Росії в Україні, анексію Криму, – більшість громадян сприймають як менш небезпечні, порівняно з тим, що відбувається в Західній Європі, де ми бачили останнім часом великі теракти, де зберігається напружена ситуація з мігрантами. Припускаю, що свою роль тут відіграє висвітлення всіх цих проблем в ЗМІ. Події в Україні майже зникли з поля зору громадськості в Центральній Європі в той час, як про трагедії у Франції і Бельгії говорили і писали дуже багато.
– Чи може таке зникнення «східної» тематики бути якось пов'язане з пропагандистськими зусиллями Кремля в вашому регіоні?
Відзначаємо зростання активності проросійських проектів в інтернеті, можна говорити про їхню скоординовану діяльність
– Певною мірою так. Хоча в цілому причин того, чому, наприклад, у Словаччині найбільш сильно виражена проросійська орієнтація, можна назвати кілька. Було б надто великим спрощенням все звалювати на пропаганду. Безумовно, вона тут діє, ми, як і колеги в сусідніх країнах, відзначаємо зростання активності проросійських проектів в інтернеті, можна говорити про їхню скоординовану діяльність. Судячи з усього, йдеться про спробу цілеспрямовано впливати на громадську думку в напрямку, який відповідає інтересам Росії. Але, повторю, причин більше. Це і енергетична залежність від Росії, у випадку зі Словаччиною – майже повна. Це і спогади, і уявлення, пов'язані, наприклад, зі звільненням нашого регіону радянською армією в кінці Другої світової війни. Ці давні симпатії автоматично переносяться на нинішню Росію. Ну і, нарешті, ті самі наративи, які поширює російська і проросійська пропаганда: уявлення про «слабкий Захід», «безглуздий Північноатлантичний альянс (НАТО)», «нефункціональний ЄС» і так далі. Ці ідеї потім повторюють представники місцевих крайніх, екстремістських політичних сил, але потроху вони починають проникати і в мейнстрім.
– Чи можна якось переламати негативні для прихильників прозахідної орієнтації тенденції в громадській думці – і що, на Вашу думку, потрібно для цього зробити?
В цьому регіоні діє російська пропаганда, яка несе з собою певні загрози. Треба чітко орієнтувати силові структури на боротьбу з «гібридними» погрозами
– Ми в рамках цього соціологічного дослідження підготували разом з чеськими та угорськими колегами деякі рекомендації. Можу їх в стислому вигляді викласти. По-перше, потрібно називати речі своїми іменами: відкрито заявити, що в цьому регіоні діє російська пропаганда, яка несе з собою певні загрози. В цьому плані є деякі зрушення – наприклад, помітна увага, яка приділяється цій проблемі в щорічних звітах чеської контррозвідки BIS і словацької SIS. Непогано було б, щоб з цього приводу висловилися і високопоставлені політичні представники. По-друге, треба чітко орієнтувати силові структури на боротьбу з «гібридними» загрозами: пропаганда – лише одна з них. По-третє, важливо розробити власну стратегію в контексті нинішньої інформаційної війни. Поки в нашому регіоні ми бачимо в кращому випадку реакцію: щось сталося, поширилася якась перекручена інформація – влада і ЗМІ починають пояснювати, як йдуть справи насправді. Ми самі інформаційних приводів не створимо. Але ж потрібно пояснювати громадськості, які цінності ми підтримуємо, чому країни регіону – в НАТО і ЄС, які вони отримують від цього вигоди... З цим пов'язана і підтримка якісної журналістики, яка інформує, зокрема, про зовнішню політику. Ну і останнє – не забувати про систему освіти. Медійна грамотність повинна бути включена в навчальні курси. Треба розвивати критичне мислення у школярів і студентів, тому що саме ця соціальна група, як показало наше дослідження, більше за інших схильна вірити дезінформації і пропаганді. У них рівень довіри до так званих «альтернативних» ЗМІ удвічі вищий, ніж у населення в цілому.
Повний текст матеріалу – на сайті Російської редакції Радіо Свобода