На Кубані напали на волонтерів «Грінпіс» і «Екологічної вахти по Північному Кавказу», які допомагали місцевим співробітникам МНС у гасінні пожеж. У ніч з 8 на 9 вересня в екологічний табір проникли вісім міцних молодих людей у масках з палицями, ножами і пістолетами. Вони порізали намети, пошкодили автомобілі, вкрали техніку. У співробітника «Грінпіс» Михайла Крейндліна зламаний ніс, у нього діагностовано струс мозку. У добровольця із Забайкалля Андрія Поломошнова зламані ребра.
Нападники кричали, щоб добровольці забиралися «в свою Америку, в свою «піндосію». На воротах бази написали: «Тут «піндоси». Напередодні нападу екологів переслідували місцеві казаки, називали «зрадниками батьківщини», намагалися переконати їхати в Москву. Добровольці «Грінпіс» допомагають місцевій владі в гасінні численних і досить серйозних природних пожеж. Саме для цього вони і приїхали на Кубань 5 вересня. Мета експедиції – боротьба з підпалами водно-болотних угідь у Бейсузьких плавнях і Ахтаро-Гривенській системі лиманів. Велика частина цих плавнів – у користуванні Бейсузького нерестово-виросного господарства, яким керує Ігор Джеус. Саме там у цей час з року в рік відбуваються підпали трави. Екологи кажуть, що поїздка була узгоджена зі владою Кубані.
Активісти звернулися до поліції і зняли побої, викликали швидку допомогу. З метою безпеки волонтери переїжджають на інше місце.
Про обставини нападу Радіо Свобода розповів керівник волонтерської програми «Грінпіс» Григорій Куксін:
Григорій Куксін розмовляє з казаками напередодні нападу
– Напад стався приблизно о 1-й годині ночі, о 1:10. На жаль, усі учасники табору, крім трьох чергових, які доглядали за порядком, уже спали. Повернулися після важкого гасіння. Озброєні люди увірвалися через паркан на приватну територію, де ми базувалися, почали бити наших добровольців, наших співробітників битами, ножами порізали колеса на автомобілях, розбили скло, закинули якісь піротехнічні скляні колби, які вибухали, а всередині був якийсь їдкий хімічний склад. Обливали з газових балончиків, різали намети, в яких спали люди. Можете собі уявити реакцію дівчини-добровольця, яка їхала через усю країну допомагати боротися з пожежами, допомагати навчати навігації, картографії, техніці і тактиці гасіння. І замість подяки за безкоштовне нічне гасіння, добровільне в чужому регіоні, вона прокидається від того, що люди в масках ножами розрізають над нею намет, при ній б'ють битами, ламають ніс, розбивають обличчя її товаришам. Дивний прийом, якого ми не очікували на Кубані.
– Що кажуть у поліції? Що вам підказує інтуїція? Чи знайдуть цих людей?
Розбита машина «Грінпіс»
– Я сподіваюся, що знайдуть. Я дуже сподіваюся на те, що зараз піде якась однозначна чітка, артикульована реакція органів крайової влади і федеральної влади. Ми дуже чекаємо цієї реакції від них. Тому що дуже важливо, щоб такі дії публічно засуджувалися крайовою владою, щоб не могло виникнути якихось ідей і розмов, що це якісь передвиборчі речі. Спекулювати на цій ситуації зараз можна. Мені здається, що ситуація зараз абсолютно не вигідна ні для крайової влади, ні для федеральної. Я дуже сподіваюся, що вони жодним чином до цієї історії не мають стосунку, хоча ми спостерігали пильну увагу силових структур до нас упродовж усієї експедиції. Мені дуже хочеться вірити, що вони до цього не мають стосунку. Я вважаю, що це просто якась кримінальна історія. У Краснодарському краї складна система відносин, але я думаю, що всі все знають і з'ясувати, я сподіваюся, не дуже складно замовників такої історії. Звичайно, ми дуже розраховуємо, що крайова влада і федеральна влада продовжать роботу з громадськими організаціями з гасіння пожеж і постараються зі свого боку забезпечити не тільки спільне реагування на пожежу, а й безпеку роботи добровольців у таких умовах.
– Наскільки серйозна ситуація зараз складається на Кубані з пожежами?
– По-перше, традиційно саме в цей час на Кубані горять очеретяні плавні – місця проживання рідкісних птахів. Саме в цей період у цьому регіоні трапляється такий осінній пік пожеж, викликаних підпалами трави. Поїхали ми на Кубань, бо саме тут виникли групи добровольців, у тому числі добровольці «Екологічної вахти по Північному Кавказу», які попросили навчити їх техніці, тактиці гасіння, привезти і показати їм пожежне обладнання для того, щоб вони могли ці цінні природні території захистити. Тут місця проживання пеліканів, бакланів, різноманітної водоплавної птиці – це і лебеді, і чаплі. І вони мають міжнародний статус, що охороняється Рамсарською конвенцією, – розповів Григорій Куксін.
Пожежі на Кубані
Керівник програми «Грінпіс» в Росії з природних територій, що особливо охороняються, Михайло Крейндлін розповів, що вперше за історію його роботи в екологічній організації їх зустріли настільки агресивно. Він постраждав найбільше, можливо, тому що чинив нападникам серйозний опір. Також у нього відібрали мобільний телефон. В інтерв'ю Радіо Свобода Крейндлін пояснив, що поки не розуміє, хто може стояти за нападом:
– Взагалі ніяких ідей щодо цього. Може, якісь дивні місцеві люди або представники тих чи інших спецслужб, хоча все це дуже дивно. Настільки безглуздо так себе поводити за два тижні до виборів.
– Наскільки я розумію, влада Кубані була в курсі того, що ви приїдете?
– Влада Кубані була в курсі. Ми були абсолютно впевнені, що тут ніяких проблем не буде. Просто будемо конструктивно працювати зі владою, допомагати, змушувати місцевих неурядових чиновників працювати. Нічого кримінального ми робити не збиралися і не збираємося. На словах все керівництво краю всіляко нас підтримувало. Але при цьому від самого початку йшли якісь незрозумілі перешкоди від різних місцевих структур. Нас не хотіли пускати на базу, з якою ми заздалегідь домовилися. Директор бази весь час якось натякав, що йому якісь впливові сили вкрай не рекомендують... Потім ми вийшли на замгубернатора краю. Він вийшов на голову району. Той нас викликав, зустрівся з керівником компанії бази, поговорив, сказав, що він повністю «за» і так далі. Ми зраділи, заплатили за наше проживання і поїхали гасити пожежі. А ввечері, коли ми повернулися, туди приїхав директор цієї бази і сказав, що ситуація змінилася, віддав гроші, забрав квитки про оплату і сказав, що ми упродовдж години повинні звідси виїхати. І цього ж вечора до одного нашого добровольця, який був на базі один, підійшли з темряви два якихось молодики міцної статури і сказали, що ми повинні звідси виїхати, інакше буде погано, а точніше, дуже погано. І потім, під час нападу, вони повторили ці слова: «Ми ж говорили, що буде дуже погано?!». І з цими словами вони радісно кинулися через паркан.
– Чи вірите Ви, що поліція розкриє цей злочин?
– Не знаю, не дуже вірю, хоча поки ніяких претензій до поліції немає. Всі процесуальні необхідні дії вони провели, – розповів Михайло Крейндлин.
З погрозами, стеженням і дивною протидією місцевих чиновників до цього зіткнулася і інша – полярна експедиція «Грінпіс», яка намагалася вивчити наслідки будівництва нафтового терміналу «Таналау» на річці Єнісей. Проект передбачає, що на цьому терміналі буде відвантажуватися до 5 мільйонів тонн нафти на рік з тим, щоб потім на танкерах вивозити її через гирло Єнісею по Північному морському шляху на європейські та азійські ринки. Будівництво веде «Незалежна нафтогазова компанія».
Ця експедиція розпочалася 6 серпня. Її результати були опубліковані через місяць – 6 і 7 вересня. План полягав у тому, щоб на човнах пройти по Єнісею від Дудинки до Байкаловського. Ще під час весняної експедиції екологи виявили в Байкаловському і в селищі Мунгуй м'які сховища нафтопродуктів. Ці великі пластикові ємності, в які було залито щось – представник «Незалежної нафтової компанії» (ННК) пояснив, що це була вода, яка чомусь не замерзла під снігом – були розташовані за 10-15 метрів від берега Єнісею. Тобто навесні їх могло затопити і прорвати. Ще під час тієї експедиції «Грінпіс» звернувся до прокуратури з проханням перевірити порушення природоохоронного законодавства, насамперед Російського водного кодексу. Прокуратура підтримала представників «Грінпіс». Однак під час літньої експедиції екологи зіткнулися з різкою протидією.
Голова Арктичної програми «Грінпіс» Володимир Чупров розповідає, що мотори для двох човнів, які повинні були бути доставлені транспортною компанією, виявилися зламані. «Причому зламані випадково вони бути не могли, – каже Чупров, – тому що там були просто перерізані шланги. На чотири дні ми застрягли, ремонтуючи ці мотори».
Коли з'ясувалося, що один відремонтувати не вдасться, пішли купити новий, директор магазину сказав, що не може продати цей мотор, хоча він був у продажу. Провідники несподівано відмовлялися спілкуватися, дивні люди йшли по п'ятах. Телефони прослуховувалися. Дійшло до того, що, вирішивши поїхати в Норильськ за мотором, екологи вимкнули телефони і стрибнули на попутну машину. «21 серпня, – продовжує Чупров, – група за своїм маршрутом опинилася в колишньому покинутому селищі Мунгуй, де висадилася для фіксації порушень, пов'язаних з руйнуванням ґрунтового покриву тундри всюдиходами, важким транспортом на гусеничному ходу компанією ННК, якою володіє Едуард Худайнатов.
Подібні пошкодження ґрунтового покриву тундри не заростають десятиліттями, в них збирається вода, утворюються болота. Проблема, однак, полягала в тому, що поруч із селищем Мунгуй, у безпосередній близькості від того місця, де екологи знайшли сліди всюдиходів, розташоване старе ненецьке кладовище. Ненці не закопують покійних у землю, а залишають на пагорбі в коробах. Несподівано, саме ці фотографії екологів з розбитою всюдиходами тундрою з кладовищем-пагорбом далеко викликали ще одну хвилю тиску на організацію. Телеканал «Росія-24» показав сюжет, в якому стверджував, що Асоціація корінних народів Півночі подала заяву в прокуратуру у зв'язку з тим, що активісти «Грінпіс» порушили сон покійних.
Розслідування того, що відбувається на місці будівництва терміналу, яке зробив «Грінпіс», закінчується таким описом: «На косі між річкою Таналау і Єнісеєм, як грецькі фаланги, вишикувалася техніка, готова до підкорення Арктики. Величезні машини на важких гусеницях. Неподалік ми знайшли звалище металобрухту, в тому числі знамениті всюдиходи «Витязь», які, за словами місцевих жителів, за минулі роки буквально понівечили всю тундру». Охоронець бази ННК називав екологів «диверсантами». Але поїздка не минула даремно, як і в селищі Мунгуй, на базі компанії м'яке нафтосховище було відсунуте від берега, але недалеко, всього метрів на 100. А у випадку з базою воно виявилося на березі річки Таналау, що теж є порушенням природоохоронного законодавства. «Повернувшись у Байкаловське, – пишуть екологи, – ми зустрілися з місцевими жителями, яких переконували не спілкуватися з «найманцями імперіалізму» з «Грінпіс». Місцеві розповіли нам, що цього літа поруч з базою ННК був великий розлив солярки. Через це частину улову було неможливо їсти», – закінчують свою розповідь члени експедиції по Єнісею неурядової організації «Грінпіс».
Повний текст матеріалу – на сайті Російської редакції Радіо Свобода