(Рубрика «Точка зору»)
Навколо «Ісламської держави» все більше туману: тепер головнокомандувачем, якщо вірити повідомленням російських ЗМІ з посиланням на іранське агентство IRNA, став полковник МВС Таджикистану Гулмурод Халімов. Випускник Академії МВС Таджикистану, командир ОМОНу зник у квітні 2015 року. Через місяць медіацентр «Ісламської держави» «Фурат» поширив звернення Халімова, який повідомив, що перейшов на сторону «Ісламської держави», звинувативши владу Таджикистану в «очорненні й утисках мусульман». Він сказав також, що приєднався до «Ісламської держави» на знак протесту проти методів роботи МВС: за його словами, на одному із зібрань міністр доручив одягнути дівчат легкої поведінки в хіджаб і показати на телебаченні.
Ні звернення Халімова на відео, ні призначення його на посаду командувача «Ісламської держави» так і не прояснили безліч обставин, які могли б пояснити, що таке «Ісламська держава», яким чином вона створена і головне ‒ як численні жителі пострадянських країн опиняються в Сирії та Іраку. Нарешті, до чого такий епатаж, як звернення російською мовою людини, яка називає себе «справжнім мусульманином» і обіцяє повернутися на батьківщину, щоб змінити там ставлення до ісламу. Зараз, судячи з його слів, на його батьківщині ісламу немає або він не такий, який Халімову, який не має богословської освіти, хотілося б бачити. Але чому все-таки він говорить своєю не дуже хорошою російською, а не по-таджицьки, якщо звертається до земляків? Чи пов'язана ця ситуація з тісними відносинами Таджикистану з Росією?
Гулмурод Халімов
У біографії Халімова йдеться, що він народився у Варзобському районі на північ від Душанбе 41 рік тому. У 1997 році почав службу в правоохоронній системі. Тоді, до речі, Національною (на той час Президентською ‒ ред.) гвардією командував кримінальний авторитет Гаффор Мірзоєв на прізвисько «Сивий». На самому початку громадянської війни в Таджикистані в 1992 році «Сивий» приєднався до «Народного фронту», який був створений за допомогою російських спецслужб для боротьби з «ісламською опозицією». Командувачем «Народним фронтом» був призначений кримінальний авторитет Сангак Сафаров на прізвисько «Бобо Сангак», який відсидів шість термінів ‒ загалом 23 роки. Він не був коронований, на зоні ходив у «бакланах», але для командувача «Народним фронтом» цілком придався, оголосивши в листопаді 1992 року з трибуни парламенту, що відновить СРСР. Сангак був убитий у березні 1993 року за нез'ясованих обставин своїм прихильником Файзали Саїдовим на прізвисько «Кат». Зараз ім'я Сангака має Військовий інститут Міністерства оборони Таджикистану.
У ті роки багато прихильників нинішнього президента Емомалі Рахмона, які воювали проти опозиції, були кримінального походження. Майже всі вони отримали посади, як тільки Емомалі Рахмон встав на чолі країни. Соратник Гаффора «Сивого», кримінальний авторитет Якуб Салімов отримав місце міністра внутрішніх справ і звання генерал-майора. Сам Гаффор «Сивий» заслужив звання генерал-лейтенанта, встиг отримати кілька державних нагород, а в 2004 році був заарештований, визнаний винним за вісьмома статтями Кримінального кодексу республіки, зокрема, й у спробі збройного державного перевороту, зловживанні службовим становищем, незаконному перетині державного кордону, ухилянні від сплати податків, незаконному зберіганні зброї, вбивстві, розкраданні в особливо великих розмірах, і засуджений до довічного ув'язнення. Якуб Салімов, який потрапив в опалу і був відсторонений від МВС, був призначений послом Таджикистану в Туреччині. Півроку турецька сторона відмовлялася прийняти агреман через його кримінальне минуле, а в 2005 році його засудили до 15 років позбавлення волі.
На початку лютого 2008 року в Гармі (Раштська долина) був убитий командир ОМОНу МВС Таджикистану полковник Олег Захарченко, а четверо його бійців отримали важкі поранення. Напад на ОМОНівців організував начальник Регіонального управління боротьби з організованою злочинністю УВС Раштського району Мірзохуджа Ахмадов. Після Захарченка місце командира зайняв Гулмурод Халімов. За свідченнями колег і знайомих, у полковника Халімова ніякого релігійного завзяття помічено не було. Навпаки, він вів досить «світський» спосіб життя, не гребував розвагами, має двох дружин. Друга ‒ начальник прес-центру Митної служби Таджикистану Хумайро Мирова, як повідомляли таджицькі ЗМІ, поїхала слідом за Халімовим на територію, контрольовану «Ісламською державою».
Щоб був зрозумілий портрет полковника-«перебіжчика», достатньо знати, що відбувалося в Таджикистані в 1991-1997 роках, коли на тлі перебудови у ще радянській республіці стали з'являтися різні політичні партії та рухи, серед яких і Партія ісламського відродження, Демократична партія, Соціалістична партія, Селянська партія. У вересні 1991 року таджицька опозиція зажадала чесних виборів і заборони Комуністичної партії, заодно зваливши пам'ятник Леніну на центральній площі Душанбе.
Москва терміново послала «миротворчу» групу на чолі з Анатолієм Собчаком, Олександром Яновим і Євгеном Веліховим, в якій також був Володимир Путін. Було досягнуто згоди щодо альтернативних виборів президента, але в результаті фальсифікації і використання адміністративного ресурсу президентом був названий колишній перший секретар ЦК Компартії Таджикистану Рахмон Набієв. Подальші протести опозиції призвели до ескалації протистояння, в якому Москва і російські спецслужби зайняли сторону комуністичної номенклатури, привівши до влади директора найбільш відсталого радгоспу імені Леніна Емомалі Рахмонова (Рахмона). У спішно зорганізованому «Народному фронті» основні посади займали кримінальні авторитети, зброю поставляла 201-а російська мотострілецька дивізія, яка досі перебуває в Таджикистані, вже як російська військова база.
Ідеологічно «Народний фронт»протистояв «демо-ісламістам», тобто коаліції з демократичних партій і партії ісламського відродження. У місцях військових зіткнень тоді можна було побачити бронетехніку «Народного фронту», над якою майорів прапор СРСР із серпом і молотом. На цьому політичному тлі 22-річний Гулмурод Халімов, який народився в родині переселенців з Кулябської області, потрапляє на службу в ОМОН МВС Таджикистану рядовим бійцем ‒ командиром спецназу тоді був ще один авторитет, логопед за освітою Сухроб Касимов, який згодом отримав звання генерал-майора і помер два роки тому.
Зараз російські ЗМІ підкреслюють, що Гулмурод Халімов «проходив навчання в американських тренувальних центрах з фінансуванням від Державного департаменту США», соромлячись писати про численні програми, які американський уряд надавав Таджикистану для підвищення професійної підготовки кільком тисячам військових, прикордонників та співробітників МВС. Ті самі російські ЗМІ скромно упускають і той факт, що в 2003 році Халімов мав стажування в Росії. Взагалі російські журналісти «пильно» стежили за пересуваннями Халімова, детально розповівши, що його кілька разів убивали чи заарештовували: «За даними спецслужб, шестеро зловмисників прибули до Єгипту через кордон із Лівією під виглядом туристів. Газета Al Masry Al Youm, на яку посилається «РИА Новости», зазначила, що заарештовані колишній полковник таджицької армії, громадяни Вірменії, Білорусі, Сербії, Сирії, Ірану та єгиптянин».
Після публікації фотографії живого Халімова в пресі з'явилася розповідь його анонімного соратника з «Ісламської держави», який розповів, що Гулмурод тепер інвалід і не здатний вести нормальний спосіб життя. «За словами хлопця, який після боїв у Сирії здався владі Таджикистану, повернувшись додому, Халімов буде майже безпорадний і вже не потрібний «Ісламській державі». Слова бойовика, який здався, переказує в інтерв'ю Радио Озоди (Таджицька служба Радіо Свобода) джерело в силових структурах Таджикистану. Очевидець повідомляє, що жив із втікачем-полковником в одній квартирі. Щоранку його сусід розповідав одні й ті самі історії про свої колишні володіння, птахоферму і будинок в Душанбе і Варзобі, машину «Мерседес» і про двох дружин. «Видно було, що Халімов скучив за всім цим», ‒ говорить очевидець.
Тут складно зрозуміти, хто бреше більше ‒ «очевидець» чи джерело в МВС Таджикистану, ‒ але згадуються дружини Халімова, одна з яких поїхала до чоловіка нібито ще два роки тому. Нарешті, «безпорадний» Халімов, який «уже не потрібний «Ісламській державі»», раптом з'являється живий і неушкоджений і, якщо вірити іранському агентству IRNA, вже як головнокомандувач «Ісламської держави». Щоправда, якої «Ісламської держави», не повідомляється ‒ сирійського, іракського чи десятків інших, зокрема і в Росії, які з'являються, як гриби після підмосковного дощу.
«Ісламська держава» стає все більш туманною структурою, в якій значна частина бойовиків говорить російською, ймовірно, допомагаючи Фонду Горчакова МЗС Російської Федерації у поширенні знань про російську мову та культуру. При тому, що російська влада демонструє безпрецедентний контроль населення, в «Ісламській державі» раптом опиняється велика кількість росіян і жителів пострадянського простору. Але немає ніяких відомостей про те, що директор ФСБ вигнаний з роботи за огидні результати у справі безпеки.
Питань все більше і більше. Яким чином ці люди опиняються в Сирії, Іраку та інших країнах, якщо, наприклад, через Туреччину пройти майже неможливо? Як ці люди, які виросли в Радянському Союзі і виховані в комуністичній ідеології, які не закінчили жодного богословського навчального закладу, борються за те, чого не розуміють в принципі? Зрештою, чому всі ці росіяни, таджики, узбеки, чеченці, татари і дагестанці не борються за свої ідеї на рідній землі?
Олег Панфілов – професор Державного університету Ілії (Грузія)
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію редакції
Оригінал – на сайті проекту Радіо Свобода «Крим.Реалії»