Наркозалежні в Росії наче злочинці

У 146 разів збільшилася кількість наркозалежних у Росії, порівняно з радянськими часами. Таку цифру трохи більше ніж рік тому наводив тодішній голова Федеральної служби з контролю за обігом наркотиків (ФСКН) Віктор Іванов. За його даними, на той момент ішлося про 7,3 мільйона наркозалежних. Головний нарколог Мінохорони здоров’я Росії Євген Брюн, однак, називав значно менші цифри, а саме – що в Росії близько 700 тисяч зареєстрованих хворих на наркоманію. ФСКН зрештою розформували, однак ситуація з наркоманією в Росії не покращилася.

Журналіст Анастасія Кузіна – одна з небагатьох, хто пише про наркозалежних людей та їхні проблеми. На її думку, цифри, які рік тому наводили і медики, і ФСКН, не відображають масштаб лиха.

«Цифри не дуже прямо стосуються проблеми, по них нічого не скажеш, – вважає Кузіна. – У нас є якась цифра, приблизно 500 тисяч тих, хто перебуває на обліку, але ці люди можуть перебувати на обліку з різних причин».

«Коли працювала ФСКН, вона весь час наганяла істерику, наганяла жахи, що у нас щороку збільшується кількість людей, які хоч раз в житті спробували наркотики. Судячи з цифр федеральної служби, все було дуже погано. Судячи з цифр МОЗ, все було більш-менш нічого. Ось ці 500 тисяч, які перебувають на обліку, завжди були стабільними», – додає журналіст.

За її словами, те, що залишається незмінним – величезна кількість людей, які потрапляють до в’язниць за вживання, і мінімальна кількість людей, які можуть отримати адекватну наркологічну допомогу.

Чому скасували антинаркотичне відомство

Федеральну службу з контролю за обігом наркотиків (ФСКН) розформували у квітні цього року. Відомство проіснувало майже 14 років. Функції, які виконувала ФСКН, розподілили поміж підрозділами МВС.

Олексій Курманаєвський – громадський активіст, який займається проблемами наркоманії. Він вважає, що таке відомство від самого початку не було здатне вирішити проблему.

«Сама ідея позбавити суспільство від наркотиків утопічна. Вона недосяжна. Тому вкладати в це величезні гроші – тільки на репресивну модель, скажімо, запобігання наркотизації суспільства – це безглузда витрата грошей», – каже активіст.

«У цьому сенсі, звичайно, закриття ФСКН як окремого відомства, що було великим фінансовим тягарем для бюджету, – це, безумовно, плюс. Другий момент, що не можна забувати людський фактор. Будь-які люди, які приходять до влади, прагнуть якось за цю владу, по-перше, триматися, по-друге, показати свою значимість, потрібність, і найчастіше, скажімо, вони беруть на себе ті функції, якими, в принципі, не повинні займатися. І ФСКН була одним з таких прикладів», – додає Курманаєвський.

Хворі чи злочинці?

Передача функцій ФСКН МВС є зайвим прикладом того, як держава розглядає проблему наркозалежності і як вона ставиться до наркозалежних людей. А саме – не як до хворих, а як до злочинців. За словами Анастасії Кузіної, лікування наркоманів, як правило, більше схоже на тортури:

«Виведення з ломки – річ дуже жорстока. Іноді там не застосовуються взагалі ніякі препарати. Це – лікування, яке не має нічого спільного з милосердям. Хоча насправді людині потрібна допомога зі зняття болю».

«Це – ставлення до тих, хто трошечки «загрався», мовляв, тепер за це отримуй. І те, що у тебе болить – насправді, не так уже тобі і болить. Зрозуміло, що таке лікування витримати можуть не всі. А у важких випадках вколюють галоперидол. Людина, яка пройшла це один раз, другий раз їй уже йти не хочеться», – каже Анастасія Кузіна.

Практику замісної терапії, схвалену в десятках країн світу, зокрема й в Україні, у Росії не використовують. Замісна терапія – це коли замість наркотиків хворим дають синтетичні препарати тривалої дії, за впливом на організм схожі на морфін, кодеїн та інші опіати, але, на відміну від них, не викликають наркотичного сп’яніння. Препарат метадон хворим дають у вигляді розчину, це зменшує ризик передачі небезпечних хвороб, що існує, коли наркозалежні використовують шприци.

Навесні цього року Анастасія Кузіна побувала в Криму, де до анексії півострова Росією замісною терапією користувалися близько 800 пацієнтів. Те, що вона побачила після того, як на півострові стали діяти російські закони, журналіст називає справжньою трагедією.

«У березні я розмовляла з людьми, які багато років стояли на програмі замісної терапії. По-перше, всім їм під 50 чи за 50. Це – ті люди, яким не можна було ось так різко припиняти медикаментозну терапію. Ми розмовляли з трьома людьми, вони нарахували вже понад 50 небіжчиків. Людей просто залишили вмирати. Їм просто припинили видавати препарат. А далі вибирайтеся, як самі знаєте. І вони вибралися найпростішим способом – вони повернулися в вживання», – розповідає Анастасія Кузіна.

Заборонений плід

Посадовці вважають, що боротися з поширенням наркотиків можна виключно заборонними заходами. Однак, як наголошує активіст Олексій Курманаєвський, це призводить лише до погіршення ситуації, появи нових, ще небезпечніших для здоров’я видів наркотиків:

«Перекривали доступ до наркотиків – з’явився «крокодил». Ми це прогнозували, що коли посиляться санкції за героїн, ціни на нього будуть зростати на чорному ринку. Завжди, коли збільшуються кримінальні наслідки за продаж і придбання наркотиків, ціни на них зростають, а якість падає. У результаті наркомани нікуди не поділися, пішли на «крокодил», на аптечні наркотики, препарати».

«Далі з’явилися китайські наркотики, різні стимулятори. Зараз можу сказати з упевненістю: війна з наркотиками програна. Тому що контролювати обіг «синтетики» просто нереально», – додає Курманаєвський.

Методи вирішення проблеми

Ставлення держави і суспільства до наркозалежних у Росії можна сформулювати в двох словах: самі винні. Приблизно таке ж ставлення до хворих на СНІД. Наркозалежні серед носіїв ВІЛ складають приблизно 50%. Російські вірусологи вже не перший рік б’ють на сполох: ситуація з ВІЛ в країні катастрофічна. Проблемою займаються тільки некомерційні організації, які мать проблеми з державою.

«З усіх трибун весь час ось ці люди пристойні кажуть, що ВІЛ поширюють наркомани і люди, які ведуть занадто сексуально активний спосіб життя, – наголошує Анастасія Кузіна. – При цьому у нас немає державної підтримки, профілактики в цих групах. У нас ніхто не займається профілактикою серед наркозалежних людей. Однією рукою ми пишемо, що у нас все погано серед наркоманів, а іншою рукою забороняємо з ними працювати».

За радянських часів про існування проблеми наркотиків і про те, що в країні є наркозалежні, не говорили. Офіційно в СРСР не було ні наркотиків, ні проблеми наркозалежності. Зараз наявність проблеми визнається, але радянські методи її вирішення залишаються і лише погіршують ситуацію.