30 серпня в усьому світі відзначають Міжнародний день зниклих безвісти осіб. За офіційними даними, в Україні таких осіб 498, але правозахисники зазначають – неофіційна цифра більша в кілька разів. Окрім того, правозахисні організації звертаються до влади з проханням врегулювати законодавство щодо зниклих безвісти та їхніх родин, які часто залишаються без основного годувальника та допомоги держави.
Солдата-стрілка 3-ї роти 1-го батальйону 93-ї механізованої бригадиАндрія Лозинського взяли в полон 2 роки тому. Мати безвісти зниклого бійця – Ядвіга Лозинська – розповіла Радіо Свобода, що останнього разу син телефонував їй 28 серпня 2014 року із села Многопілля під Іловайськом. Наступного дня він зі своєю частиною виходив із оточення, потрапив під обстріл противника і зник. Чоловік Ядвіги невдовзі після того, як син склав присягу, помер, тож нікого, крім сина, у неї не залишилося. Жінка переконана, що її син досі живий і не втрачає надії відшукати його.
Я точно знаю, що він досі живий і зараз в полоніЯдвіга Лозинська
«Кажуть, що його нібито розстріляли, за те, що він телефон просив, щоб зателефонувати мамі, але то одні кажуть, а інші спростовують. Я точно знаю, що він досі живий і зараз в полоні», – говорить мати зниклого безвісти бійця.
За ці два роки жінка не отримала жодних пільг чи виплат від держави.
Для родин безвісти зниклих та полонених просто необхідна підтримка держави, переконана координатор відділу документування порушень прав людини благодійного фонду «Восток-СОС» Юлія Красільникова. Адже в більшості випадків зниклі безвісти або полонені – чоловіки, які були єдиними годувальниками в родині. Навіть якщо в сім’ї є працездатна особа, зазвичай саме вона займається пошуками, а це відбирає багато часу, говорить правозахисниця.
Державної програми, яка б піклувалася про ці родини в ситуації пошуку, на жаль, зараз немає, є різні громадські ініціативиЮлія Красільникова
«Державної програми, яка б піклувалася про ці родини в ситуації пошуку, на жаль, зараз немає, є різні громадські ініціативи. Дуже великий запит на медичну допомогу, оскільки сім’я довгий час перебуває в стані стресу, на цьому тлі загострюються хронічні хвороби, виникають якісь гострі захворювання, потреби в операції, потреби в довготривалому дорогому лікуванні і це все потрібно вирішувати своїми силами», – зазначає Красільникова.
Допомогти родинам заручників міг би закон про врегулювання виплат родинам заручників. Про це на своїй сторінці у «Фейсбуці» писала перший заступник голови Верховної Ради Ірина Геращенко. За нього у Верховній Раді мали б проголосувати 14 липня, але через зрив пленарного засідання голосування так і не відбулося.
«Чим би могли допомогти родинам заручників народні депутати? Як мінімум, прийняти закон про виплати родинам заручників, який я благала поставити в останній сесійний тиждень липня. На жаль, через безлад в залі і заблоковану трибуну цього не відбулося. Спробуємо проголосувати цей важливий для родин заручників закон у перший тиждень вересня», – йдеться у повідомленні.
Окрім того, сам проект закону, який мав би врегулювати питання попередження зникнення осіб, сприяти у розшуку та захисті інтересів та прав родичів зниклих, на думку юриста благодійного фонду «Восток-СОС» Богдана Мельниковича, потребує значного доопрацювання.
«Національна поліція, яка наділена повноваженнями щодо розшуку безвісти зниклих осіб, не здатна в повному обсязі впоратися з цими завданнями. Оскільки в процесі виконання положень майбутнього закону можуть з’явитися механізми, реалізація яких виходить за рамки кримінального процесу», – зауважує Мельникович.
За офіційними даними, наразі безвісти зниклими в Україні є близько 500 осіб, але, як зазначав в ефірі Радіо Свобода керівник групи щодо обміну полоненими «Патріот» Олег Котенко, неофіційна цифра більша. За його даними, лише серед військових безвісти зниклих близько 800 людей. Що стосується цивільних, кількість безвісти зниклих осіб може сягати 1000. Така ситуація складається через неможливість вести точний облік зниклих безвісти на непідконтрольній території України.