Узбекистан після Карімова: ісламісти чи номенклатурники?

В Узбекистані підтвердили: президент Іслам Карімов шпиталізований, у нього крововилив у мозок. За конституцією Узбекистану, у разі недієздатності президента його обов’язки виконувати має голова верхньої палати парламенту, Сенату, упродовж трьох місяців. Між тим, зазначають експерти, упродовж перебування на посаді Карімов так і не підготував собі наступника. Тож наразі у країні вже розгорілася боротьба між самаркандським та ташкентським кланами, які, відповідно, представляють прем’єр Шавкат Мерзяєв і віце-прем’єр Рустам Азімов. А деякі фахівці попереджають, що у разі послаблення вертикалі влади в Узбекистані, свої впливи тут можуть посилити ісламісти.

Криза влади в Узбекистані?

​Упродовж 27 років президентства Іслама Карімова офіційна влада Узбекистану ніколи не повідомляла про стан його здоров’я. Проте преса неодноразово публікувала повідомлення про поганий стан його здоров’я. У 2010 році медіа повідомляли, що Карімов двічі впадав у кому. У 2013-му з’явилася інформація, що він нібито переніс інфаркт. Але невдовзі після цих повідомлень Іслам Карімом з робочим візитом поїхав до Мокви. За інформацією низки зарубіжних ЗМІ, у січні 2015 року за вечерею у своїй резиденції у Ташкенті Карімов знепритомнів і впав у кому на 20 днів. Але офіційних коментарів щодо цього не було.

Вперше Ташкент повідомив про погіршення стану здоров’я Карімова 28 серпня цього року. В узбекистанському уряді зазначили, що лікарі наполягають на «повному медичному обстеженні» 78-річного президента Карімова. А вже наступного дня його дочка Лола Карімова-Тілляєва написала в Instagram, що Іслам Карімов госпіталізований із крововиливом у мозок.

«Унаслідок мозкового крововиливу, який стався в суботу вранці, він госпіталізований і перебуває в реанімаційному відділенні. Стан його оцінюється як стабільний. На даний момент ще рано робити якісь прогнози щодо його майбутнього стану», – написала вона й закликала молитися за здоров’я батька.

Карімов не визначився з наступником, дочки не пройшли

Іслам Карімов очолив Узбекистан у 1989 році, посівши пост першого секретаря ЦК компартії Узбекистану. Президентом був обраний 24 березня 1990 року на сесії Верховної Ради Узбецької РСР. Далі він переміг на всенародних виборах 1991 року і з того часу беззмінно перебуває на посаді президента. За результатами загальнонаціонального референдуму у лютому 2002 року, в Узбекистані ухвалили рішення про продовження президентських повноважень із 5 до 7 років. Карімова кілька разів переобирали президентом. На останніх виборах у 2015 році він отримав понад 90% голосів виборців.

Але до цього часу Іслам Карімов так і не визначився зі своїм наступником на посаді президента, сказав Радіо Свобода Мухаммад Саліх, узбецький дисидент, лідер партії «ЕРК», який наразі проживає у Туреччині

«Кілька разів Карімов пробував представити своєму оточенню як наступницю свою дочку – Ґульнару Карімову. Але підтримки не було. Після цього з’явилися чутки, що Карімов почав готувати на своє місце іншу дочку – Лолу Карімову. Але це також тривало недовго. У результаті Карімов зрозумів, що нікому зі свого оточення він не довіряє, а спроба висунути на своє місце одну з дочок не була успішною», – вважає Мухаммад Саліх.

Арешт Ґульнари Карімової сфабрикували – Саліх

Ґульнара Карімова (архівне фото)

В Іслама Карімова є дві дочки. Старша – 44-річна Ґульнара Карімова, дипломат, професор і бізнесмен. Раніше її вважали ймовірною наступницею батька на посаді президента Узбекистану. Але останніми роками вона потрапила в опалу і начебто перебуває під суворим домашнім арештом у Ташкенті. Із нею пов’язана низка розслідувань у кримінальних справах про відмивання грошей, які ведуться у Швеції, Швейцарії і в самому Узбекистані.

Друга дочка президента Узбекистану – 36-річна Лола Карімова-Тілляєва, дипломат, засновниця благодійних організацій, представник Узбекистану при ЮНЕСКО.

Що ж до інформації про домашній арешт Ґульнари Карімової і погіршення її відносин з батьком, то на переконання Мухаммада Саліха, це була заздалегідь спланована акція родини Карімових, яка провалилася.

Лора Карімова (архівне фото)

«Це була просто вистава для громадськості, що у них наче зіпсувалися відносини, – каже Саліх. – Родина Карімова, зокрема дружина, дуже сумували щодо мільярдів, які Ґульнара ховала на Заході. І щоб забрати їх назад у родинну касу вони й ініціювали цю виставу, мовляв, Ґульнара вкрала ці гроші у держави, тож держава вимагає повернути їх в Узбекистан. Вони заявили, що судитимуть Ґульнару. Але цей номер не пройшов, гроші Ґульнари так і не повернулися в Узбекистан. Тож вони залишили цю справу і Ґульнара так би мовити «вийшла на свободу». Хоча вона завжди була на свободі».

Ташкентський клан проти самаркандського

Наразі ж в Узбекистані уже розпочалася боротьба кланів. Найбільш впливовими на сьогодні тут є 3 клани – ташкентський, самаркандський і ферганський. «Представники цих кланів наразі очікують зручного моменту, щоб захопити владу. Боротьба уже почалась», – пояснює Саліх.

Ферганський клан наразі немає яскравого лідера, який міг би претендувати на місце президента. Відтак, говорить Мухаммад Саліх, найзапекліша боротьба в Узбекистані розгортається між прем’єр-міністром Шавкатом Мерзіяєвим, представником самаркандського клану, та віце-прем’єром Рустамом Азімовим, який представляє ташкентський клан.

«Є ще третя фігура – це директор Служби національної безпеки Узбекистану Рустам Іноятов. Але він хворий, ледве ходить, тому шансів бути кандидатом на місце Карімова у нього практично немає. Тож йдеться фактично про 2 фігури – Шавката Мерзіяєва і Рустама Азімова», – підсумовує Мухаммад Саліх.

Збереження вертикалі чи ісламізація?

Наразі ключове питання в Узбекистані полягає у тому, чи проводитимуться тут ліберально-економічні реформи, каже Радіо Свобода директор казахстанського Інституту світової економіки і політики Султан Акімбеков.

«Якщо ми подивимося на країни Центрально Азії, то вони чітко ділять на ті, які все-таки пройшли ринкову модернізацію, у тій чи іншій формі адаптувалися до міжнародних стандартів – Казахстан, Киргизстан, Таджикистан, або ж ті країни, які спробували законсервувати ситуацію – Туркменистан і Узбекистан», – каже Акімбеков.

Узбекистан, як і всі країни Центральної Азії, є ісламською країною. До того ж вона має кордон із Афганістаном, де триває війна. Але авторитарні лідери країн Центральної Азії присікають будь-які прояви радикалізму. Відтак, зазначає Султан Акімбеков, унеможливити прояви радикалізації в Узбекистані може лише збереження владної вертикалі.

«Безумовно, в Узбекистані присутність ісламський фактор, – каже Акімбеков. – Але нинішня узбецька еліта зовсім не зацікавлена у його розвитку. Тому, думаю, вони у тому чи іншому вигляді спробують зберегти вертикаль влади. Це у їх же інтересах. А якщо почнеться центральне ослаблення вертикалі влади, тоді, звісно, ісламський фактор може зіграти роль».

Добровільний відхід із політики у пост-радянських країнах Центральної Азії є рідкістю. Виключення становить лише Киргизстан. Лідери Казахстану і Узбекистану після оголошення незалежності не змінювалися, у Таджикистані президент змінився через громадянську війну, а Туркменистан очолив Гурбангули Бердимухамедов після смерті Сапармурата Ніязова.