(Рубрика «Точка зору»)
Здається, феєрично-героїчна історія Надії Савченко підійшла до логічного завершення, до її самовикриття і політичної самоліквідації. Принаймні, як української патріотичної діячки. Адже вона, незважаючи на численні прохання до неї з боку учасників АТО й активістів Євромайдану, – мовляв, слід заспокоїтися і зменшити свій запал, все більше радикалізується, виходячи за межі політичної притомності.
Її останні публічні виступи не залишили жодних надій на те, що Савченко схаменеться. Та, власне, тут уже справа навіть не в її особистих якостях, хоча на телеекрані Савченко справляє враження неадекватної людини, яка не завжди розуміє те, що читає з папірця, натомість в особистому спілкуванні, як свідчать очевидці, цілком адекватно розповідає про свої фронтові епізоди.
А от публічні виступи Савченко справляють враження, що перед нами чи то свідомий агент Путіна та його прихильців в Україні, чи то «зомбі», чия ментальна програма закладена спецами з таємних лабораторій ФСБ. Так, на телеканалі «Еспресо-TV» генерал СБУ в запасі пан Ягун сказав, що Савченко – це розробка російських спецслужб, але, на щастя для нас, провальна, оскільки, на думку генерала, українці швидко створюють собі кумирів, але ще швидше скидають їх з п’єдесталу. Ведуча Мирослава Барчук запитала пана Ягуна про наступне. Справа в тому, що з кожним українським військовим, який хоча б кілька днів перебував у російському полоні, компетентні українські органи ведуть роботу: перевіряють, з’ясовують, зіставляють свідчення і так далі. Мирослава поцікавилася: чи велася така робота з Савченко, яка перебувала у в’язниці два роки? Генерал відповів, що всупереч правилам, з нею чомусь не працювали. А на каналі «112» колишній шеф Служби зовнішньої розвідки генерал Маломуж заявив, що російські спецслужби «вели» Савченко, щоб вона виконала певні функції. Це було сказано Маломужом ще до останніх скандальних закликів героїні.
Пропаганда капітуляції
Недавно Савченко закликала за будь-яку ціну (значить, і ціною капітуляції, поразки України) звільняти наших заручників, яких утримують угруповання «ДНР» і «ЛНР», шантажувала Україну своїм голодуванням. Але найбільш обурює в цьому, що вона закликала до фактично масованої атаки на Адміністрацію президента. Я сам маю величезну кількість претензій до чинної влади, але під час війни закликати народ атакувати резиденцію Верховного головнокомандувача – це пряма зрада України в інтересах агресора. І за це пані Савченко повинна понести відповідальність, незважаючи на колишні заслуги. На щастя, не так багато людей повелося на ці заклики, тому все обмежилося пікетами, проте Савченко не вгомонилася: вона ініціювала поїздку низки солдатських матерів і дружин до Донецька, щоб, мовляв, зустрітися з рідними й попросити їх відпустити. Що ж, можливо, для когось ця поїздка буде успішною – їхніх рідних випустять, але тільки ціною заяв перед російськими телекамерами про необхідність припинити «братовбивчу війну» і викриття «злочинів хунти»…
У цьому прогнозі немає нічого фантастичного. Адже Савченко заявляє, що саме Порошенко послав українських солдатів на смерть. Ні, на смерть їх послала Українська держава й Українська нація. І якби цього не зробили, то сьогодні такої країни, як Україна, вже б не було, а в Луцьку і Львові, Києві та Дніпрі стояли російські танки. А наших хлопців уже Москва, абсолютно не цікавлячись думкою українців, посилала б завойовувати нові землі для «русского мира». І гинули б вони вже не за свою Батьківщину, а за чужі імперські інтереси. Як може офіцер Савченко не розуміти цього?
Надія Савченко. Київ, 8 серпня 2016 року
Мабуть, недарма Путін зробив нам такий «подарунок», як визволення Савченко, адже сьогодні шкоди Україні від її витівок незмірно більше, ніж користі. Все це на дурість (хоча вона там, безумовно, присутня) не спишеш. Реалізація істеричних закликів Савченко означатиме поразку і руйнування України. А навіть при найбільшій манії величі людина, орієнтована на національні інтереси Української держави, так чинити не може.
Кому вигідна така «телезірка»
Пані Савченко не тільки справжня «телезірка» (якщо зважати на частоту її появи на екранах), а й улюблениця деяких російських «системних лібералів». Її порівнюють із визначними діячами минулого, зокрема, Махатмою Ганді. Можна уявити, який крик вони піднімуть у разі, коли хтось спробує зачепити Савченко… Але головна небезпека тут у мільйонах українців, які досі вважають її героїнею і яким дуже подобається її критика влади (не завжди безпідставна, але завжди з небезпечними рецептами розв’язання наболілих проблем України). Я багато років зберігаю в пам’яті фразу, сказану однією мудрою пані з Івано-Франківщини: «Наш народ ледачий на голову». Так, ми дуже працелюбні, коли потрібно обробити свій город. Але коли потрібно сісти й подумати, включити мізки, поворушити ними, тут у багатьох виникають проблеми. Так, люди звикли вважати Савченко героїнею, і їм не хочеться створювати собі психологічний дискомфорт, думаючи інакше. Але що робити, коли вчорашній герой стає сьогоднішнім зрадником? До речі, в історії людства таких випадків чимало…
Савченко сьогодні «розкручує» чимало ЗМІ України. Чи не найбільше нею захоплюються на телеканалі NEWS ONE регіонала (а тепер члена партії «Життя»), народного депутата Євгена Мураєва. Склад телеглядачів там цілком відповідний, тому рейтинги Савченко під час її прямих ефірів становлять 80-85%. І це мусило б владу замислитися і не робити тих дурниць, за які чіпляється Савченко…
Зрозуміло, що Кремлю дуже потрібно спровокувати українців на «російський бунт, безглуздий і нещадний», антиукраїнський за своєю суттю. І тут на вагу золота популярні «безбашенні» особистості на кшталт Савченко, які кличуть народ до путчу і погромів. Кремль діє поетапно й послідовно: ще не заспокоїлася країна після акції Московського патріархату, то ось вам провокації Савченко, а ось – «українські диверсанти» у Криму… Що Кремль готує назавтра? Масштабні бунти в Україні та вторгнення російських військ?
Думаю, з Савченко багато що проясниться і, дай Бог, щоб це сталося раніше, ніж вона наробить Україні багато лих. Є багато запитань. Наприклад, чому проти Савченко не застосовувалися методи «фізичного впливу» ФСБ? Адже Сенцова, Афанасьєва, Кольченка, Чірнія, Клиха, Карпюка та інших піддавали бузувірським тортурам. Безмірно наївні українці скажуть: тому що це жінка. Мабуть, вони вірять у благородство ФСБ, для якої понять «жінка, дитина, старий» не існує. При потребі вона пропустить через «м’ясорубку» кого завгодно. Значить, із Савченко такої потреби не було? І ще. Усіх українських бранців російське ТБ показувало мало і рідко. Зате з Савченко робили «телезірку», надуваючи до небес її рейтинг в українському суспільстві. А захоплені відгуки Віри Савченко про допомогу з боку Віктора Медведчука її сестрі? З якого це часу пан Медведчук помічений у безкорисливій філантропії? У кумах Путіна філантропів не тримають, чи не так?
Загалом українському суспільству варто було б замислитися, до чого його закликають, а ЗМІ – припинити штучно «роздувати» рейтинг Савченко.
Ігор Лосєв – кандидат філософських наук, доцент кафедри культурології НаУКМА
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода