Швейцарець з інвалідністю назбирав і привіз допомогу українцям, які постраждали від війни на Донбасі

Харків – Швейцарець, який має серйозні проблеми зі здоров’ям, привіз машиною гуманітарну допомогу для людей, що не виїхали з Донбасу. 55-річний Домінік Рувіне вирушив до України після того, як не зміг передати ліки, одяг, побутові речі для потерпілих людей від військового конфлікту в Донецькій та Луганській областях у своїй країні через офіційні організації, зокрема Червоний Хрест. Чоловік готовий був їхати навіть в окупований Донецьк, аби підтримати людей. Утім харківські волонтери, зворушені бажанням швейцарця, який має інвалідність, взялися відвезти речі найбільш нужденним родинам з Водяного та Опитного.

​Домінік Рувіне з містечка Віссуа в швейцарських Альпах їхав спеціально обладнаною машиною до Харкова понад три тисячі кілометрів. Кожні дві години він мусить відпочивати через втому та сильні болі, що виникають у зв’язку з рідкісними захворюваннями, при яких вражені кістки та кісткові нерви.

«Я – член групи підтримки хворих на фіброміалгію. Я міг би сюди прилетіти літаком. Я – інвалід, але сів у свою машину і доїхав до України за три дні, при тому, що я не можу вести авто більше ніж дві години. Я дві години їду, а дві – відпочиваю через стан свого здоров’я. Чи це так далеко?», – каже Домінік Рувіне.

Звичайний швейцарець своїм землякам, яким здебільшого байдуже до війни в Україні, хотів показати, що Україна – поруч, що бойові дії на Донбасі тривають лише на відстані трьох тисяч кілометрів. Домінік Рувіне приголомшений відстороненістю місцевих ЗМІ, в об’єктив яких майже не потрапляють повідомлення про тисячі смертей під час українсько-російської війни. Більше того, його обурило, що в Швейцарії такі організації, як Червоний Хрест та «Лікарі без кордонів» не зацікавились проханням про передачу в Україну зібраної їжі, ліків, одягу та засобів гігієни для людей, які втратили помешкання внаслідок бойових дій.

​Домінік Рувіне

«Я думаю, що проблема полягає в «нерозкрученості» питання української війни в Швейцарії, бо ці організації починають якісно багато працювати, коли тема розкручена, коли про це говорять журналісти, в суспільстві, коли благодійні організації можуть показати роботу в пресі», – припускає волонтер.

Домінік Рувіне, споглядаючи за байдужістю щодо України, вирішив самотужки умовляти знайомих і друзів, аптеки та фірми поділитися грошима, медикаментами, посудом, речами, які можуть знадобитися потерпілим від руйнувань людям. Ба більше, Домінік сам відкладав з власної соціальної допомоги частину коштів для українців. Кілька коробок і пакунків з гуманітарною допомогою від нього уже лежить на складі волонтерської групи Help Army у Харкові. Показує привезене волонтер Андрій Таубе.

Андрій Таубе

«Він привіз якісь особисті речі, одяг, постіль, кухонне начиння, миючі засоби. Розповідав: я відкладав з допомоги з інвалідності. Можу купити пакунок рису – купляю. А ось олія – це я показую, що він сам придбав за власний кошт. Привіз тютюн, каже, може, хтось палить з мужиків, а там цигарок може й не бути, так наб’ють собі й закурять. Ще він передав ліки, вони зараз знаходяться в холодильнику. Він сказав, що з придбанням медикаментів йому допомогла аптека. Це достатньо дорогі антибіотики. Це не для роздачі людям, я, найімовірніше, їх передам в медпункт Авдіївки або до лікарні», – розповів Андрій Таубе, який днями з «гуманітаркою» вирушить на Донбас.

55-річний чоловік із маленького Віссуа особливо не уявляв кінцевого пункту гуманітарної поїздки, просто з повідомлень у ЗМІ знав, що люди гинуть і потерпають від голоду і злиднів на Донбасі по обидва боки кордону.

Андрій Таубе каже, що його колеги Домініка побачили біля волонтерського намету на центральній площі Харкова – «Свободи», коли чоловік для них не зрозумілою французькою мовою намагався пояснити, що везе допомогу нужденним жінкам і чоловікам в Донецьку область. Місцеві активісти переконали швейцарця зупинитися в Харкові на деякий час, бо поїздка в «сіру зону» – то небезпечний задум, а все привезене пообіцяли доставити під час найближчої поїздки до Водяного та Опитного. Домінік Рувіне, спілкуючись через перекладача з журналістами, волонтерами, звичайними харків’янами, просить надто не покладатися на європейські країни, бо за українську владу і самих українців ніхто не наводитиме лад у державі, наближення миру – це теж складна справа самих українців, каже він.

«Я помітив, багато з українців, з якими я спілкувався, розраховують в багатьох питаннях – гуманітарних, просвітницьких, в боротьбі з корупцією – на когось зі сторони. Разом з тим цього ніхто не має робити за вас. Ви повинні розуміти, що незалежність має свою ціну, ціну відповідальності. Важливо зрозуміти ідентифікацію, хто ви є, аби у вас насправді було добре почуття націоналізму, в хорошому розумінні цього слова. Коли ви відповідаєте за себе, свої вчинки, коли ні від кого не чекаєте допомоги. Я б сказав, у вас добрий період в житті вашої країни, коли ви вчитеся приймати правильні рішення», – наголошує Домінік Рувіне зі Швейцарії.

За суспільно-політичними і культурними процесами в пострадянських країнах Домінік Рувіне стежить від початку 1990 років. Він працював у Швейцарії з вихідцями з Югославії, де на той час тривала війна. Він бачив, як колеги плакали, спілкуючись телефоном із рідними, й уже тоді хотів якось допомогти, але не мав можливості.

«Вони мені розповідали, що народ Югославії хотів бути згуртованим, об’єднаним, вони зовсім не бажали розділу території. Ті події, що розгорталися, та політика дуже сильно розпалили почуття ненависті і помсти серед різних народностей, серед людей. Чим дужче, довше тривають військові дії, тим сильніше зростає градус ненависті, реваншизму, в серцях людей, коли вже назад немає шляху. Це не тільки стосовно одне-одного, це і стосовно інших країн. Мені дуже не хотілося б, аби в Україні був такий розвал, як це відбулося в Югославії», – зазначив швейцарський волонтер.

Домінік не поспішає вирушати додому, так уже йому припала до душі українська гостинність. Якщо таки трапиться йому поїхати безпосередньо в зону бойових дій, то передусім хоче передати людям: «Ви не самотні, є люди, які готові допомагати, і вони потребують цього нагадування, людської особистої підтримки. Тому що я помітив, на жаль, доволі велика частина українців абсолютно не турбується про людей, що перебувають в зоні АТО на Донбасі. Ніби цих людей не існує, ніби не існує війни, вони закривають на це очі. Я знаю, що люди з обох сторін страждають від відчуття самотності й непотрібності», – каже Домінік Рувіне.