Американське видання Foreign Affairs публікує матеріал про Володимира В’ятровича, розмірковуючи над проблемами національної пам’яті України. Американське інтернет-видання The Daily Beast торкається питання залякування журналістів в Україні. Ірландський часопис The Irish Times аналізує візит Володимира Путіна до Словенії і про деякі моменти, з ним пов'язані. Іспанське видання АВС пише про прибуття до Іспанії українського футболіста Романа Зозулі, який гратиме за севільський клуб «Бетіс».
Американське видання з питань зовнішньої політики Foreign Affairs публікує матеріал «Національна пам'ять в Україні: що Захід не розуміє щодо лібералів і націоналістів». Автор статті Олександр Мотиль зустрівся з директором Українського інституту національної пам'яті Володимиром В’ятровичем. На Заході деякі критики В’ятровича називають його мало не апологетом фашизму й антисемітизму, пише видання. Сам же В’ятрович сміється з цих звинувачень, кажучи, що вважає себе антифашистом і понад усе цінує свободу. Щодо євреїв, В’ятрович додає, що має до них величезну повагу, вважаючи їхню боротьбу за свободу і рівність зразком для України.
Сам інститут, який В’ятрович очолює, як пише Мотиль, постає дещо занедбаним будинком, зведеним на початку ХХ сторіччя, коридори його досить темні, а стіни просять ремонту. Саме тут, як вважають опоненти В’ятровича, він веде кампанію з «відбілювання» української історії.
Олександр Мотиль зазначає, що впродовж сторіч українці не мали можливості виробити власного підходу до викладення своєї історії, власного розуміння свого місця в історії, свого власного голосу. І пояснення цьому, на думку автора, полягало у відсутності власної державності і повноцінної політичної, інтелектуальної та економічної еліти. Те, що інші держави мали як дане, а саме – національну історію, українці змогли мати лише після здобуття незалежності 1991 року. Втім, як пише Мотиль, попри колапс Радянського Союзу, інституції радянської доби, її еліта, символи та мова і надалі домінували на українському інтелектуальному ландшафті.
Все це й надалі залишається помітним у сучасній Україні, вважає автор. Інші народи, які історично жили в Україні – наприклад, росіяни, поляки та євреї – мали, на думку Мотиля, значно більший інтелектуальний, політичний та фінансовий капітал, аби структурувати посткомуністичне викладення історії, у якій, знов-таки, українців було дещо маргіналізовано. Українських націоналістів подавали, як вбивць, ґвалтівників і пройдисвітів. Відтак, у сучасній Україні зіштовхнулися дві суперницькі версії викладення історії – радянська (та її відгалуження у вигляді сучасних російської, польської та єврейської версій) і помітно слабша за неї українська націоналістична. І саме з огляду на це західні критики В’ятровича не є тими освіченими інтелектуалами, якими вони себе подають, наголошує Мотиль. Вони є радше прихильниками старого радянського викладення історії, коріння якого сягає ставлення більшовиків до своїх неросійських опонентів. Такі історики є спадкоємцями старої і тривалої традиції, що походить від колоніального сприйняття не-росіян загалом і українців зокрема, додає автор статті.
Foreign Affairs пише, що важливо пам'ятати: українські націоналісти також були жертвами. І що найголовніше, як на Мотиля: варто пам'ятати, що українські націоналісти також були людьми і мали право на голос. І як всі маргіналізовані народи, українці мають право писати свою власну історію.
Повертаючись до директора Інституту національної пам'яті Володимира В’ятровича, автор статті зазначає, що демонізація історика як лівими, так і правими силами в Україні свідчить, що обидві сторони втрачають свій вплив в Україні, і вони про це знають. Як результат – намагаються за будь-яку ціну втримати свою владу. На щастя, як пише Олександр Мотиль, по-справжньому визначна здатність України післямайданівської доби – зберігати свої демократичні інституції, уникати крайнього лівого чи крайнього правого екстремізму, просуватися назустріч Заходу і відновлювати свій голос та пам'ять – спряють появі «золотої середини». І коли цей процес принесе результат, на думку Мотиля, В’ятрович напевно стане одним із героїв свого часу.
Американське інтернет-видання The Daily Beast публікує матеріал «Зловмисні витоки інформації перетворюють журналістів в Україні на мішені». Видання зазначає у підзаголовку, що «служби безпеки і войовничі націоналісти» у Києві наполегливо працюють, аби залякати журналістів, які роблять свою справу, висвітлюючи конфлікт в Україні. Це може спричинити печальні результати, вважає автор The Daily Beast. У статті нагадують, що щонайменше 6 журналістів загинули протягом останніх двох із половиною років, від початку «гібридної» війни. «Десятки були викрадені невідомими у масках, отримували смертельні погрози», – додає видання.
У цих умовах група хакерів (яких, на думку видання, підтримують поліція і спецслужби) оприлюднила приватне електронне листування, а також дані деяких журналістів, які висвітлювали конфлікт на підконтрольній проросійським бойовикам частині Донбасу. Йдеться про зламану скриньку Тетяни Єгорової, представниці так званого «міністерства державної безпеки «ДНР». Більшість оприлюднених листів, пише видання, – це запити про акредитацію, без якої журналісти не можуть працювати на непідконтрольній території. І йдеться зокрема про впливові міжнародні медіа – на кшталт CNN, «Бі-бі-сі», Associated Press. Зрештою, і про саме The Daily Beast.
Ба більше: дії хакерів отримали підтримку націоналістів і навіть представників влади, які загалом погоджуються з позицією, що зламані журналісти є «поплічниками терористів». Ситуація, пише видання, схожа на ту, що склалася після оприлюднення сайтом «Миротворець» даних акредитованих на непідконтрольній частині Донбасу журналістів у травні цього року.
The Daily Beast нагадує, що оприлюднення особистих даних журналістів зокрема призвело до численних погроз на адресу цих журналістів. Це вже викликало стурбованість низки правозахисних організацій, додає видання. Однак, як вважає автор статті, «ніхто в Україні не ставиться серйозно до покарання групи, що оприлюднила особисті дані журналістів». «Слідство у цій справі просто забути, а «Миротворець» отримав зелене світло для продовження своїх атак на журналістів, які працюють в Україні», – резюмує The Daily Beast.
«Обов’язково почитайте. «Зловмисні витоки інформації перетворюють журналістів в Україні на мішені»
Ірландський часопис The Irish Times друкує статтю «Путін не може уникнути суперечностей навіть у маленькій словенській каплиці». У матеріалі йдеться про нещодавній візит президента Росії Володимира Путіна до Словенії, де він брав участь у 100-й річниці від загибелі великої групи російських військовополонених під час Першої світової війни на гірському перевалі Вршич. Часопис пише, що Путін разом із президентом Словенії Борутом Пагором відвідав каплицю, зведену на перевалі російськими військовополоненими. Автор статті зазначає: хоч словенське керівництво й намагалось применшити політичну складову візиту президента Росії до їхньої країни, проте він усе одно викликає занепокоєння і щонайменше певний подив у політичних колах Заходу.
Ірландський часопис пише, що візит Путіна до Словенії відбувся на тлі звинувачень на адресу Москви щодо її можливого втручання у перебіг передвиборної кампанії у США на користь кандидата-республіканця Дональда Трампа, а також негативної реакції на спонсоровану російською державою допінгову програму для російських атлетів та подальшого загострення конфлікту в Україні. Росія, пише видання, також намагається отримати зиск від результатів референдуму у Великобританії, які, як дехто припускає, може послабити налаштованість Європи і надалі утримувати санкції проти Росії за анексію українського Криму та підтримку сепаратистів на сході України. Ірландська газета, однак, пише: міністр закордонних справ Словенії Карл Ер'явец наполягав на тому, що візит Путіна до його країни не є ознакою порушення Любляною позиції Заходу щодо Росії. Словенський урядовець додав, що перед тим, як надіслати запрошення Путіну, президент Словенії Борут Пагор обговорив це з керівниками країн-членів Європейського Союзу.
The Irish Times пише, що візити на кшталт цього лише грають на руку главі Кремля у його намаганнях відновити стосунки з Заходом так, ніби нічого і не сталося. Відвідуючи каплицю у Юлійських Альпах Словенії і відкриваючи новий меморіал радянським воякам часів Другої світової війни, Володимир Путін знов подає свою країну як «героя» і як «жертву». Водночас він закликає Захід об’єднати зусилля у боротьбі з тероризмом, при цьому намагаючись понизити конфілкт в Україні до рівня «незначної регіональної недоречності». Ірландська газета наводить слова посла України у Словенії Михайла Бродовича, який звернув увагу на такий факт: особа, яка несе відповідальність за смерть 10 тисяч українців за два з половиною роки збройного конфлікту на сході України, приїздить до Словенії, аби згадати про 100 загиблих військовополонених 100 років тому.
«Путін не може уникнути суперечностей навіть у маленькій словенській каплиці»
Популярне в Іспанії періодичне видання АВС публікує статтю «Інша війна для Зозулі, останнього придбання футбольного клубу «Бетіс». У матеріалі повідомляється, що український нападник, який палко підтримує українське військо у його боротьбі з проросійськими бойовиками, приземлився в аеропорту Севільї. Видання звертає увагу на те, що, приземлившись у столиці Андалусії, Роман Зозуля був вбраний у майку із зображенням українського тризуба.
Газета нагадує слова тренера клубу «Реал Бетіс» Маркоса Альвареса, який вважає Зозулю не просто собі якимось гравцем, який падає на полі, випрошуючи карний чи пенальті. Якби треба було засунути голову до осиного гнізда, Зозуля б це зробив, каже про українського футболіста його новий наставник.
Іспанське видання згадує, що півтора року тому Зозуля грав у Севільї у матчі збірної України про Іспанії у відбірковому турнірі до Євро-2016, але не дограв ту гру до кінця, отримавши травму. Часопис додає, що, окрім футболу, Зозуля привернув увагу ЗМІ тим, що виставив свою футболку на аукціон, аби зібрати кошти для 25-ї авіабригади української армії. Далі іспанське видання пише, що український гравець став справжньою іконою для українських патріотів, які підтримують національні збройні сили. Зозуля не лише активно бере участь у зборі коштів, але й відвідував військові підрозділи на передовій на Донбасі.
АВС нагадує, що Зозуля регулярно грає у матчах збірної України. Він розпочинав своє футбольне життя у юнацькій команді столичного клубу «Динамо Київ», дебютувавши в основному складі киян 2008 року. 2011 року, як пише газета, Роман Зозуля перейшов до клубу «Дніпро», у якому він і грав до літа цього року. Загалом, новий нападник севільського клубу «Бетіс» провів більше ніж 200 матчів, забивши 45 голів і віддавши 43 гольові паси. На додаток до цього, як повідомляє АВС, Зозуля грав у молодіжних збірних України гравців віком до 17, 19 та 21 року. Зозуля також став чемпіоном Європи 2009 року. У національній збірній Роман Зозуля провів 29 матчів, забивши 4 голи. Прибувши до Іспанії, футболіст заявив, що бажанням всіх гравців не лише України, але й світу є грати в Іспанії. Він також додав, що надзвичайно щасливий, бо ця його мрія нарешті здійснилась і він став гравцем клубу «Бетіс».
«Інша війна для Зозулі, останнього придбання футбольного клубу «Бетіс»