Американське періодичне видання Chicago Tribune пише про зв'язки Дмитра Фірташа з керівником виборчого штабу Дональда Трампа – Полом Манафортом. Московський англомовний часопис The Moscow Times пише про можливу ескалацію конфлікту на сході України. Найтиражованіша газета Німеччини Sueddeutsche Zeitung пише про проекти використання природних джерел енергії сонцю та вітру у зоні Чорнобильської АЕС.
Американське періодичне видання Chicago Tribune містить статтю «Український олігарх зі зв'язками з кампанією Трампа бореться проти екстрадиції до Чикаго». Видання пише, що Дмитро Фірташ – колишній бізнес-партнер керівника виборчої кампанії Дональда Трампа – Пола Манафорта. Нині Фірташ намагається чимдуж відбиватися від американського правосуддя, аби його не видали з Австрії, де він нині перебуває, до США. Часопис ставить запитання: «Чи ж український мільярдер і олігарх Дмитро Фірташ таки постане колись перед судом у Чикаго?» Видання принагідно нагадує, що 50-річний Фірташ постає у документах органів судочинства США як типовий негідник з фільмів про Джеймса Бонда. Його звинувачують у організації міжнародної схеми рекету у галузі видобутку титану. Газета додає, що, зважаючи на швейцарські банківські рахунки, хабарі корумпованим індійським політикам та зв'язки з базованим у Чикаго літакобудівельним концерном Boeing, справа Фірташа виглядає, як шпигунський роман.
Американське видання пише, що зусилля щодо екстрадиції Фірташа з Австрії до США були досі малоефективними. Його було звільнено під величезну заставу в розмірі 174 мільйони доларів, яка лише підкреслила його величезне багатство. Український олігарх, як пише газета, спромігся минулого року переконати австрійський суд, що справа проти нього є політично вмотивованою спробою США помститися союзникам президента Росії Путіна після анексії Росією українського Криму. Чиказький часопис додає, що маючи тісні стосунки з Кремлем та історію підтримки антизахідних сил в українській політиці, Фірташ має підстави для подібних тверджень. Він і надалі вважає себе невинним. Проте Департамент юстиції США не здається. Американське міністерство змусило австрійське міністерство юстиції оскаржувати у вищій судовій інстанції рішення про не здійснення екстрадиції Фірташа до США. Це оскарження і надалі розглядається.
Chicago Tribune при цьому зазначає, що все це ставить доволі специфічне запитання до виборчої кампанії Трампа: «Чи буде адміністрація США, у разі обрання Трампа, і надалі наполегливо вимагати екстрадиції Фірташа до США, чи просто покладе під килим справу з переслідуванням колишнього бізнес-партнера, керівника виборчого штабу Трампа?». Ані Поль Манафорт, ані Дональд Трамп не відповіли на це запитання. Водночас зв'язки Манафорта з Фірташем, як пише газета, досить добре задокументовані у судових позовах не пов'язаної з головною справою судової тяганини у Нью-Йорку. Далі наводиться витяг з дипломатичної пошти, зокрема, з листа колишнього посла США в Україні Вільяма Тейлора, який перебував у Києві, коли Пол Манафорт та Дмитро Фірташ активно проводили їхні спільні оборудки. Тейлор пише, що Фірташ має зв'язки з російською організованою злочинністю і є одним з найбагатших і найбільш сумновідомих українських олігархів. Часопис додає, що якщо Фірташ таки постане колись перед судом у Чикаго, його зв'язки з Манафортом можуть додати інтриги цій судовій справі.
«Український олігарх зі зв'язками з кампанією Трампа бореться проти екстрадиції до Чикаго»
Англомовне видання столиці Росії The Moscow Times друкує статтю «Мало хто помічає, що широкомасштабна війна повертається в Україну». У матеріалі йдеться, що тоді як увага світу концентрується на Сирії, виборах у США та найгіршій кризі з біженцями з часів Другої світової війни, східна Україна знов балансує на межі того, що важко уявити. У минулому місяці було зафіксовано найбільше смертей за більш ніж рік у цьому регіоні, що породило нові побоювання щодо поновної ескалації конфлікту, внаслідок якого вже загинуло 10 тисяч осіб з квітня 2014 року. Тоді як кількість жертв скоротилась з весни 2015 року, обидві сторони конфлікту, як зазначає часопис, повернулися до використання важкої артилерії, включно з гаубицями і ракетними установками «Град». Ескалація конфлікту ускладнює завдання міжнародних організацій спостерігати за розвитком ситуації на сході України. З наданням гуманітарної допомоги також є труднощі. Лише минулого тижня, як повідомляє видання, спостерігачі ОБСЄ зазнали залякувань з боку бойовиків, які навели на них зброю.
Московське англомовне видання зазначає, що сепаратисти на сході України посилили свою риторику. Цього тижня Денис Пушилін, один з ватажків угруповання «ДНР» заявив прокремлівському часопису «Известия», що нині існує ризик відновлення повномасштабних військових операцій. Тим часом напруження зростає і у Києві. Голова Ради національної безпеки та оборони України Олександр Турчинов згадав можливе відновлення надзвичайного стану у прифронтових регіонах, а це, як додає газета, не відбувалося з 2014 року. Коли Надія Савченко, яку було звільнено з російського ув’язнення, висловилась за необхідність примирення зі сходом України, це негайно викликало гостру реакцію київських політиків.
The Moscow Times пише, що прем’єр-міністр України Володимир Гройсман заявив, що вибори на Донбасі будуть неможливими доки Росія не виведе свої війська з території України. Ці вибори, як додає видання, є головним моментом плану мирного врегулювання, який було підписано лідерами України, Росії, Німеччини та Франції у лютому 2015 року. Мало хто нині вірить, що цей план колись спрацює. У Москві конфлікт на сході України вже переважно зник з телеекранів. Державна пропаганда Росії концентрує увагу на діях російських військових у Сирії та ескалації політичної кризи у стосунках із Заходом. Водночас, як завершує московський англомовний часопис, 40 тисяч російських військових перебувають на кордоні з Україною, і ніхто не знає, скільки регулярних підрозділів російського війська нині перебуває на території України.
«Чи повномасштабна війна таки повернеться в Україну?»
Найтиражованіший часопис Німеччини Sueddeutsche Zeitung публікує статтю «Сонцестояння у Чорнобилі». У статті пишеться, що Чорнобиль знаходиться лише за 130 кілометрів від Києва і, як зазначає видання, українці щасливі від того, що після того, що сталося на Чорнобильській АЕС 30 років тому, цей центр видобутку атомної енергії вже не працює. Водночас побоювання щодо подальших витоків радіації і надалі існує. Той уран, який залишається у зруйнованому реакторі, буде випромінюватися ще мільйони років. Водночас навколо реактора і досі ведуться роботи, і приблизно 10 тисяч осіб регулярно працюють там над ліквідацією наслідків катастрофи, спостерігаючи за тим, що там відбувається. Над зруйнованим реактором, як повідомляє часопис, будується укриття, яке має бути завершено у листопаді цього року. Втім, як пише німецька газета, у селах навколо Чорнобильської АЕС у зоні відчуження і надалі живуть сотні людей, які відмовляються залишати свої домівки. Туристи регулярно відвідують райони, близькі до зони радіоактивного забруднення.
Проте, як пише німецьке видання, образ цього регіону має бути змінений. Часопис повідомляє, що в Україні було підписано указ щодо перетворення 30-кілометрової зони навколо четвертого реактора Чорнобильської АЕС у заповідник біосфери. 6 тисяч гектарів, які не використовують, забруднених земель стануть територією розміщення центрів видобування енергії сонця та вітру. Всі ці землі врешті матимуть економічно вигідний проект, який нагадуватиме гігантську сонячну систему. Газета повідомляє,що міністр екології та природних ресурсів України Остап Семерак, який на початку літа презентував цю ідею у Канаді, вже заручився підтримкою ЄБРР у Лондоні, і цей проект має створювати нові робочі місця та зменшувати викиди двоокису вуглецю в атмосферу.
Sueddeutsche Zeitung пише, що міністр Семерак підходить до цього проекту прагматично. Рівні радіації навколо Чорнобильської АЕС зменшились у 10 тисяч разів, порівняно з 1986 роком. Отож, за словами українського міністра, цю зону варто сприймати не як зону катастрофи, а як зону розвитку. Також часопис повідомляє про певне зацікавлення проектом з боку партнерів зі США, Канади та Саудівської Аравії. Два українсько-європейські спільні підприємства мають завершити побудову двох невеличких станцій, згідно з цим проектом, вже до кінця року. Німецький часопис зазначає, що Україна серйозним чином залежить від постачання вугілля і газу з Росії. Київ намагався, відтоді як розпочалась війна на Донбасі, реімпортувати енергоносії із Заходу. Відтак, як пише видання, підприємства, що вироблятимуть сонячну енергію у північній Україні, можуть одного дня змінити цю ситуацію.
«Сонцестояння у Чорнобилі»