В інтернет потрапило електронне листування співробітниці «міністерства інформації» угруповання «ДНР» Тетяни Єгорової, з якого видно, як у цьому угрупованні-«народній республіці» фільтрували журналістів, які хотіли працювати на окупованих територіях Донбасу. Для цього в серпні 2015 року було розроблено цілу систему, що керувалася з Москви. Зараз її розробники просять у ватажків «ДНР» грошей для того, щоб продовжити роботу вже безпосередньо на підконтрольній сепаратистам території. Є в листах Єгорової й інші цікаві документи – наприклад, про те, як українського журналіста відправили «на підвал» за «візитівку Яроша».
У червні 2015 го року журналіста російської «Нової газети» Павла Канигіна затримали в окупованому Донецьку, побили й видворили з підконтрольної бойовикам «ДНР» території. Пізніше Канигін розповідав, як незадовго до цього безуспішно намагався отримати акредитацію, щоб працювати на підконтрольній «ДНР» території, в «міністерстві інформації» бойовиків, у його співробітниці Тетяни Єгорової. 3 серпня 2016 року, через рік і два місяці після історії з побиттям і видворенням Канигіна, у твітер-акаунті від імені Єгорової з’явився такий твіт (автентичність не підтверджена):
У файлі (за посиланням з твітера зараз недоступний, копію надали в розпорядження Радіо Свобода активісти міжнародної спільноти розслідувачів InformNapalm) міститься, як виглядає, електронне листування Єгорової за 2015–2016 роки. Найімовірніше, твітер Єгорової був зламаний, як і її поштова скринька. Листи, які невідомі хакери опублікували й передали українським ЗМІ (якщо це і правда був полом, а не «самолюстрація»), проливають світло на механізм фільтрації журналістів, яким ватажки «ДНР» дозволяли або забороняли висвітлювати події в «народній республіці», як вони називають захоплені ними й російськими військами частини Донеччини. Зокрема, в листуванні є excel-файл, повністю присвячений співробітникам іноземних видань і телеканалів.
Це не перший полом електронної пошти співробітників «міністерства інформації» угруповання «ДНР». Навесні цього року український сайт «Миротворець», що фіксує за даними в соціальних мережах людей, які воюють на боці «ДНР» та «ЛНР» або співпрацюють із ними, опублікував списки журналістів, «акредитованих» у «ДНР». Ця публікація викликала хвилю обурення у фігурантів списку й хвилю гострих дискусій у соціальних мережах. Багато хто визнав, що «акредитація» невизнаної «держави», як називає себе угруповання, є цілком звичайною і допустимою практикою. Після скандалу «Миротворець» оголосив про своє закриття, проте потім творці сайту передумали.
Публікація на «Миротворці» була покликана дискредитувати журналістів, що не соромляться працювати в окупованому Донецьку з «акредитацією» від «ДНР». Однак отримати цю «акредитацію» вкрай складно – не тільки журналістам російських опозиційних видань, таких, як «Нова газета», а й іноземним кореспондентам, – якщо тільки вони не представляють радикальні праві європейські ЗМІ, які співчувають сепаратистам.
У файлі з опублікованих у середу «листів Єгорової» симпатики «ДНР» позначені зеленим. Серед них, наприклад, є німецький фотограф і журналіст Мірко Мебіус (псевдонім – Марко Бартоломай), який відкрито симпатизує сепаратистам і навіть зняв фільм з промовистою назвою «Українська агонія». Навпроти його прізвища великими буквами написано «GOOD FRIEND» – «добрий друг»:
Втім, таких, як Мірко, в цій базі меншість. В основному таблиця розфарбована в червоний і жовтий кольори. Червоний – це журналісти, яких у жодному разі не можна допускати на територію, контрольовану «ДНР», а якщо вони вже там опинилися, їх потрібно звідти негайно «прибрати». Жовтий – ті, доречність допуску яких на теритотрію «ДНР» поки під сумнівом.
Формулювання безапеляційні. «Русофоби, працюють чітко на ЗСУ, прибрати з Донецька терміново». «Працює на ЗСУ і АТО, терміново прибрати з Донецька». «Працює на українські ЗМІ». Навпроти прізвища кореспондента агентства Associated Press трохи більш розгорнутий коментар: «Натовський пропагандист. Дуже грамотний. «Рейтерс» і АП – основні ідеологічні вороги Росії в інформаційній війні». В окремому стовпчику – посилання на матеріали, які повинні підтвердити ці оцінки.
При цьому з допуском на територію «ДНР» журналістів австралійського телеканалу ABC сепаратисти готові «поекспериментувати», хоча і називають канал «русофобським»:
Навпроти деяких прізвищ (як у верхньому рядку на фото вище) стоїть позначка «попросіть його показати свої статті». Навпроти інших, наприклад, кореспондента італійської газети La Repubblica, позначка «є ризик» і пояснення: мовляв, журналіст, який хоче отримати «акредитацію», робив інтерв’ю з міністром внутрішніх справ України Арсеном Аваковим. Серед відомих західних журналістів, яким категорично заборонено з’являтися в Донецьку, – Олівер Керрол (на той час – співробітник британської The Independent), Роланд Оліфант (Daily Telegraph), Анна Нємцова (The Daily Beast). Всі вони не раз робили репортажі з Донецька від самого початку подій «русской весны» 2014 року – захоплення адміністративних будівель прихильниками сепаратистів і російськими агентами.
Все це, як випливає з іншого виявленого в пошті листі, – результат роботи «системи моніторингу ЗМІ та журналістів у «ДНР». Система базувалася в Москві на базі англомовного «інформаційного агентства DONi» ( «Donbass International News Agency»). Система була запущена в серпні 2015 року, але тепер керівництво «ДНР» відмовляється далі фінансувати її роботу.
У листі від 5 липня 2016 року директор агентства, фінський «журналіст» Янус Путконен (російські ЗМІ називають його «західним журналістом-ентузіастом, який намагається прорвати інформблокаду навколо «ДНР» та «ЛНР») пише Єгоровій (з копіями в «МДБ ДНР» та «адміністрацію ДНР»):
«Ми змушені повідомити «службі національної безпеки» «ДНР» («МДБ»), «державному управлінню» та прес-центру «Донецької народної республіки», що «система інформаційного захисту», якою управляє «інформаційне агентство Донбасу DONi» для надання надійних послуг з «акредитації» іноземних журналістів, закрита і перебуває в режимі очікування від 1.07.2016-го. Причиною закриття «системних служб» послужила довготривала невпевненість у продовженні діяльності «інформаційного агентства і міжнародного прес-центру Донбасу DONi». DONi Group кілька місяців чекала підтвердження наявності офіційної підтримки і фактичного рішення про продовження «державного» партнерства як «офіційного каналу» засобів масової інформації «ДНР». Ухвалення необхідних рішень у руках О. Захарченка, голови «народної республіки».
Путконен звітує про виконану роботу і доводить незамінність «системи» для керівництва сепаратистів:
«Система DONi служила «Донецькій народній республіці» від моменту свого заснування у серпні 2015 року і була націлена на роботу при взаємодії з «високопоставленими особами» «ДНР». Точність пропозицій з видачі «акредитацій» від «системи» була дуже надійна без будь-яких збоїв, невдач або витоків інформації в період обслуговування інтересів «ДНР». DONi жодного разу не було звинувачене в наданні «високопоставленим особам» «ДНР» помилкової, упередженої або необґрунтованої інформації про акредитацію. Вся інформація надавалася через кілька годин або максимум упродовж доби».
Абзац, присвячений налагодженню співпраці з «потрібними» й «правильними» журналістами та ЗМІ:
«Практично щодня висувалися об’єктивні пропозиції для можливого співробітництва з іноземними джерелами ЗМІ й журналістами в тісній взаємодії з «МДБ», «міністерством оборони», «донецьким прес-центром», а також з «адміністрацією» або іншими «міністерствами» «ДНР», а також окремими офіційними високопоставленими особами. Вся оброблена інформація, що пройшла через систему, є питанням «національної безпеки» і проходить під грифом «цілком таємно». Послужні списки деяких іноземних журналістів вивчалися також у рамках безпосередньо військових потреб «ДНР».
У підсумку Путконен просить грошей – агентство DONi заради цього готове змінити московську прописку на донецьку й скоротити витрати:
«Умови, необхідні для продовження роботи:
• «Система інформаційного захисту DONi» базувалася в Москві, звідки й здійснювалася підтримка бази даних і обробка інформації. Система може продовжити функціонувати в тій же формі, як і з моменту заснування і початку свого розвитку близько року тому, але для підтримки функціонування щомісяця потрібні 50 000 рублів, які йдуть здебільшого на заробітну плату системного оператора (45 000 зарплата + 5 000 витрати на утримання системи).
• «Система захисту» може бути переміщена в «столицю» «ДНР», місто Донецьк під безпосереднє керівництво директора DONi в його офіс, що допоможе знизити витрати на щомісячну заробітну плату оператора бази даних приблизно до 30 000, але в такому випадку повернення системи до повного функціонуванню займе близько місяця (15 000 зарплата + 5 000 витрати на утримання).
• «Інформаційне агентство DONi» готове продовжити нести обов’язки з виконання завдань у рамках «інформаційного захисту», але після року приватного фінансування, зіткнувшись з декількома невдачами в розвитку агентства і через кілька місяців величезної невпевненості в отриманні «державної» підтримки, формат і функціонування концепту «системи інформаційного захисту» повинні бути знову переглянуті в процесі переговорів».
Викладене в мережу листування Тетяни Єгорової містить тисячі листів – вони присвячені не тільки «акредитації» журналістів, а й допомозі в потраплянні на підконтрольну «ДНР» територію іноземних «активістів», які підтримують «народні республіки»-угруповання. У листах десятки копій паспортів громадян Італії, Франції, Фінляндії та інших країн і обговорення того, як краще організувати їхній приїзд та територію, підконтрольну «ДНР» (як правило, через територію Росії, на автобусах з Москви). Але все-таки більшість листів присвячені роботі ЗМІ.
В одному з них, наприклад, йдеться про те, що в селі Зайцеве (одна з найбільш «гарячих» точок на лінії зіткнення між сепаратистами і українською армією, зараз село поділене між сторонами – ред.) помічена журналістка французького телеканалу «France 24» – вона нібито «ставила «проукропські» запитання» командирові одного із загонів сепаратистів.
Інший лист розповідає про те, як українського журналіста і блогера Назарія Наджогу відправили в «фільтраційний пункт» «МДБ ДНР» за те, що в його сумці для ноутбука знайшли «візитівку Яроша». Це словосполучення стало інтернет-мемом навесні 2014 року, коли російські ЗМІ після однієї з перестрілок в районі тоді ще зайнятого сепаратистами і російськими агентами Слов’янська повідомили про те, що на місці подій була знайдена візитівка тодішнього лідера «Правого сектору» Дмитра Яроша і «американські долари». З тих пір виробництво сувенірних «візитівок Яроша» було поставлене на потік, магнітики у вигляді цієї візитівки можна купити на будь-якому сувенірному продажі в Києві. Складно сказати, чи був сувенір у сумці українського журналіста, затриманого на одному з блокпостів «ДНР», але візитівка стала для нього причиною серйозних неприємностей:
«Вранці 10 травня 2015 року при проведенні огляду особистих речей Наджоги Н. М. співробітниками «прикордонної служби» «МДБ ДНР» у кишені сумки для транспортування ноутбука виявлена візитна картка на ім’я Яроша Дмитра Анатолійовича, який є лідером неформального правоекстремістського угруповання «Правий сектор» із зазначеними номерами обласного осередку цієї організації в місті Тернополі, в результаті чого зазначена особа затримана й доставлена в «пункт фільтрації» «МДБ ДНР» у Донецьку».
Для Наджоги ця історія закінчилася успішно. З листа випливає, що з ним «був налагоджений психологічний контакт», після чого журналісту було рекомендовано видати «акредитацію», але при цьому тримати його під пильним контролем.
В Україні ж у зв’язку з публікацією «листів Єгорової» найбільше обговорюють не проблеми іноземних кореспондентів, а телеканал «Інтер». В одному з листів якийсь Леонід Муравйов виправдовується перед Єгоровою за слово «терористи», вжите в одному з репортажів журналістом «Інтеру» Романом Бочкалою на адресу сепаратистів, і запевняє її, що Бочкала за це слово був «пекельно покараний». Сам Бочкала вже заявив, що ніяких покарань на його адресу керівництво телеканалу не застосовувало, і згадав, що у свій час на «Інтері» дійсно з’являвся чоловік із прізвищем Муравйов – Бочкала натякає, що він міг бути куратором, якого під виглядом стажиста намагалися ввести для роботи на телеканалі російські спецслужби.
Оригінал матеріалу – на сайті Російської редакції Радіо Свобода