«З Чечні можна втекти до Дагестану, а з Криму нікуди не втечеш» – Антон Наумлюк

Журналіст Російської редакції Радіо Свобода Антон Наумлюк майже місяць провів у анексованому Росією українському Криму і поспілкувався з місцевими жителями. Чим зараз живе півострів, кого там звинувачують у всіх негараздах і чи бояться кримчани висловлювати свої думки вголос?

Радіо Крим.Реаліі | Крим без України. Інтерв'ю з журналістом Антоном Наумлюком

Янковський: Чи можна об'єктивно оцінити ситуацію на півострові, якщо читати і російські, і українські, і місцеві ЗМІ?

Наумлюк: Якась картина, звісно, складеться, але вона буде неповною і неглибокою. Побувати там самому, поспілкуватися з людьми – зовсім інша справа. Для ЗМІ з будь-якого боку складно писати про Крим з урахуванням усіх нюансів.

Мокрушин: Про які нюанси Ви говорите?

Наумлюк: Наприклад, приватні роздуми людей, якими вони діляться у себе на кухні, але ніколи не винесуть на публіку. Ви ніколи не почуєте від них відвертих оцінок, і, відповідно, це не потрапить у жодне ЗМІ. За ті три з невеликим тижні, що я пробув у Криму, не можна було не помітити обережність, із якою люди висловлюють свої думки.

Янковський: Наскільки, на Вашу думку, можна довіряти опитуванням громадської думки в окупованому Криму?

Наумлюк: Соціологічним дослідженням російських інститутів і організацій довіряти взагалі не можна. Вони показують зовсім іншу реальність, яка створюється, зокрема, й завдяки таким самим опитуванням. Те ж схвалення або несхвалення дій місцевої «влади» багатогранне: в різних соціальних групах, у різних частинах Криму можна отримати різні відповіді. Багато хто стоїть на принципово проросійських позиціях, незважаючи на зростання цін та інші негаразди, і відкрито це висловлюють. Щодо невдоволення «чиновниками» – його вважають за краще залишати при собі, тому що ніхто не знає, якою «влада» на півострові буде завтра.

Мокрушин: Наскільки те, що відбувається в Криму, схоже на будні регіонів Росії?

​Наумлюк: У цілому схоже, тому що типова російська глибинка – це місце, де люди мовчать, навіть якщо у них провладна позиція. Усе через відчуття нестабільності. Раптом губернатора, якого я хвалив, посадять – що про мене тоді подумають?

Янковський: Нещодавно стало відомо, що російський телеканал «Лайфньюс» іде з кримського мовлення. Чи можна говорити про якусь тенденцію, на Ваш погляд?

Наумлюк: По-перше, на цьому телеканалі зараз криза через недофінансування, державна підтримка вичерпується. По-друге, інтерес до Криму в Росії, звісно, спав. Кремлю більше невигідно, щоб півострів постійно фігурував у новинах, тим більше, якщо ці новини не такі вже й оптимістичні.

Мокрушин: Якими методами, як Ви вважаєте, в Криму створили цю атмосферу страху?

​Наумлюк: Абсолютно звичайними для Росії методами: ускладнили проведення масових заходів, ввели безліч заборон. У Криму абсолютно спокійно говорять про зниклих людей: більше 370 людей за два роки, з них 26 кримських татар. Російська прокурор Криму Наталія Поклонська буденно розповідає про це і повідомляє, що справи порушені, але результатів немає. Тому, хто це слухає, насправді не зрозуміло, чому ці люди зникли, як на це дивиться «влада». У результаті складається враження, що з тобою може статися все що завгодно. Навіть із Чечні можна втекти до Дагестану і сховатись там, а з Криму зараз нікуди не втечеш. Формується своєрідна острівна свідомість.

Янковський: Проте багато кримчан, наскільки я знаю, вважають, що всі їхні проблеми вирішить Керченський міст. Можете підтвердити це?

Наумлюк: На мій погляд, ця думка як народилась у телевізорі, так ним і підтримується. Особисто я не чув міркувань на зразок: «Ось збудують міст – і заживемо». Але абстрактне очікування того, що Росія не кине, Росія допоможе, залишається. При цьому невдоволення побутовими проблемами, бюрократією, дорогами не переходить у невдоволення самою країною, яка їх принесла.

Мокрушин: Хто тоді в усьому цьому винний, на думку кримчан?

​Наумлюк: Місцева «влада»! Це притаманне і регіонам Росії: федеральна влада в особі президента практично сакральна, він, мовляв, просто не знає про проблеми простих людей. Деякі кримчани навіть при мені хвалили Володимира Путіна за звільнення політв'язня Геннадія Афанасьєва. На моє зауваження, що, по суті, Володимир Путін його і посадив, мені заперечували, що президент нібито просто не знав всю ситуацію, а тепер ось розібрався.

Янковський: Чи є якісь перешкоди для роботи російських журналістів у окупованому Криму?

Наумлюк: Я не бачу, щоб мої колеги приїжджали на півострів і працювали систематично. При цьому, звісно, є потік інформації з Криму, він не вщухає, але акценти і подача цієї інформації такі, що ці матеріали не можна назвати реалістичними. Наприклад, так звана «справа Хізб ут-Тахрір» подається так, щоб ні в кого не залишилось сумнівів: усі звинувачені у співпраці з цією організацією – «терористи». Сказати, що склався інформаційний вакуум, не можна, але ЗМІ висвітлюють життя Криму вкрай тенденційно. При цьому я зустрічав там нідерландських і сербських журналістів, які знімали матеріали про зміни у житті кримських татар, але ясно, що ніхто ці програми в самому Криму, та і в Росії, не побачить.

Мокрушин: Вашій роботі в Криму не перешкоджали?

Наумлюк: Коли я приїхав до Севастополя і ходив містом із фотоапаратом, мене кілька разів зупиняли місцеві жителі і починали буквально допитувати, яке ЗМІ я представляю, чи не на Україну працюю. Це були в основному люди похилого віку, у яких склалося світовідчуття «обложеної фортеці». Найімовірніше, підтримувати таку атмосферу російській владі поки що вигідно.

Оригінал публікації – на сайті проекту Радіо Свобода «Крим.Реалії»