Жданов: У більшості країн світу – антидопінгова система, а в Росії створили допінгову

Гість передачі «Ваша Свобода»: Ігор Жданов, міністр молоді та спорту.

Віталій Портников: У суботу на Софіївській площі в Києві відбулася урочиста церемонія проводів збірної України на Олімпійські ігри до Бразилії. Україну на Олімпіаді представлятимуть понад 200 спортсменів у 27 видах спорту.

Ваша Свобода | Олімпіада в Ріо-де-Жанейро. На що розраховувати Україні?

На жаль, на ігри в Ріо-де-Жанейро українська збірна здобула найменшу кількість ліцензій за всю історію участі України на Олімпіадах. І тому є побоювання, що і нагород, звісно, може бути менше, ніж раніше.

Отже, про що свідчить ось така кількість учасників? І чи можемо все ж таки ми сподіватися, що, може, якість важливіша за кількість? Може, у нас буде більше нагород, тому що спортсмени кращі?

Ігор Жданов

– Планувалося 180 ліцензій. Взяли 202 ліцензій. Це більше, ніж план.

Друга теза. Ви розумієте, що в Україні відхопили Крим і частину територій Луганської і Донецької областей. Відповідна кількість спортсменів не тренуються зараз за збірну України, а вибрали собі інший шлях. Я їх не підтримую. Вважаю, що це зрада.

– Ви дамка за них турбуєтеся. Ось була українська легкоатлетка у Криму Віра Ребрик, яка виступає за російську збірну, то вона ні за кого не виступає.

– І не будуть виступати кримські спортсмени, які перейшли до легкоатлетичної збірної.

Частина баз втрачена, особливо в Криму. Це літні види спорту. Традиційно легка атлетика, велоспорт і плавання та інші. Параолімпійці втратили видатний центр у Євпаторії.

Тобто економічна криза – 20% економіки втрачено. Це не може не позначитися на тих ресурсів, які може виділити держава на підготовку спортсменів. Тому що перш за все ці ресурси йдуть на оборону, а не на спорт. Але ми зробили все можливе, щоб забезпечити мінімально достатньо кошти для підготовки до Олімпіади. Це 250 мільйонів гривень.

– Ми враховуємо те, що сьогодні відбувається навколо Російської Федерації? Тому що, очевидно, що допінг – це не тільки російська проблема. Просто у російському випадку це все перейшло на державний рівень. Але щось мені підказує, що у нас теж могло бути раніше аналогічне, враховуючи те, що нами керувало, така ж ситуація.

– Віталію, Ви дуже правильно сказали. Чим відрізняється ситуація в Україні і в більшості країн світу? У більшості країнах світу і в Україні створена антидопінгова система, протидії допінгу. А в Росії створена за допомогою спецслужб допінгова система. Оце колосальна різниця. Що, не попадаються на допінгах спортсмени Німеччини, Франції, України, США?

– Та всі попадаються. Мені здається, що без допінгу взагалі неможливий спорт високих досягнень, без повного його виключення.

– Але це поодинокі випадки, несистемні. І люди повинні нести за це відповідальність – їх дискваліфікують, забирають медалі і так далі. В Росії створена система, яка сприяє цьому допінгу і приховування вживання допінгу.

От різниця сама проста. Стосовно спорту вищих досягнень. Я вважаю, що боротьба повинна бути чесною, і спортсмен повинен змагатися зі спортсменом, а не спортсмен повинен змагатися з хімією. Хоча я за повне виключення. Тому що є конвенція, є підхід WADA, удосконалюються методики.

Чому беруться проби, наприклад, минулих олімпіад? Вони зберігаються 10 років. І через 4 роки або через 8 років, чи через 10 років ця проба відкривається. Тому що апаратура, яка не зафіксувала вжиття допінгу тоді, зараз вона це фіксує.

– А як Ви ставитеся до вчорашнього рішення МОК? Чи є воно справедливим? Чи ні?

– Я сказав, що спортсмен повинен змагатися зі спортсменом, а не з хімією. Тому вважаю, що це рішення (МОК – ред.) не є справедливе до тих спортсменів, які не вживають допінг. Тому що тут не може йти річ про презумпцію невинуватості. Тут зрозуміло, що бути в російській олімпійській команді і не вживати допінг було неможливо. Там діяли зовсім інші правила.

Тому я вважаю, що рішення МОК м’яке, неправильне, вони всю відповідальність переклали на федерації. Але зрозуміло при цьому, що легкоатлетична збірна Росії виступати на Олімпіаді вже не буде точно.

– Давайте подивимося, до речі, на реакцію Вашого російського колеги з промовистим прізвищем Мутко.

Віталій Мутко (переклад): Це дуже важливе рішення. І мені здається, що воно ухвалене в інтересах єдності світового спорту, в інтересах єдності олімпійської сім’ї. Тому що допінг, звісно, – це світове зло. Це не тільки проблема Росії. І, звісно, з ним можна дати ради виключно спільними зусиллями.

Що стосується критеріїв, які пред’явлені до національної команди і збірної команди Росії напередодні Олімпійських ігор, вони, звісно, дуже жорсткі, але це певний виклик для нашої команди. Але можу Вам сказати, що абсолютно переконаний, що більшість збірної команди Росії підтвердять ці критерії.

А сьогодні я хотів би сказати, що ми задоволені рішенням.

– Пан Мутко (я спеціально не називаю його імені, тому що він – Віталія, а я не хочу псувати собі карму) за дослідженням WADA також причетний до цієї махінації. Він знав.

– Він створив та очолював цю систему.

– Вони кажуть, що він знав про цю систему, про цю махінацію.

– Його заступник прямо займався.

– Це могильники спорту, треба правду сказати. Вони задоволені, що хоча би хтось поїде. Хоча вони фактично підвели всіх російських спортсменів. Ось!

– Вони підвели всю Росію і російських вболівальників, які розраховували на те, що вони будуть вболівати за російських спортсменів. Але потрібна чесна боротьба.

– Якщо не говорити про цей державний допінг, я вважаю, в українського і в російського спорту схожі хвороби. Тобто ми досить великі ставки робимо на спорт високих досягнень, купуємо легіонерів до футбольних команд, але перестали думати про розвиток спорту, якщо хочете, знизу і догори – про дитячі спортивні інтернаті, про юнацькі команди, про спортивні школи.

Я вважаю, що без цього, по-перше, неможлива здорова нація, а по-друге, неможливий справжній спорт.

– Дозвольте з Вами погодитися констатації факту, але не погодитися з тим, що Міністерство молоді і спорту цим не займається.

У нас діє 1369 дитячих і юнацьких спортивних шкіл. Якщо брати всі бюджети, як фінансують ці школи, то це 3 мільярди гривень на 2016 рік. Коли ми передавали в 2015 році 500 шкіл з фінансування Фонду соцстраху на місцеві бюджети, то я кожного дня займався кожною школою персонально, щоб її не закрили. Так, у нас йдуть деякі зменшення. У нас закрилося 76 шкіл, оптимізували. Деякі злили з іншими – виявили там підтасування. Тому що є такі, знаєте, школи, в яких лише на папері діти числяться, а коли пройшла перевірка, то там їх немає. Тому у нас було скорочено або злито 76 шкіл.

Але при цьому відбувається процес створення нових шкіл. Тобто ми приблизно зберігаємо той потенціал – 12% дітей шкільного віку від 6-и до 18-и років, які займаються в дитячих і юнацьких спортивних школах. І ми зараз приймемо стандарти в галузі державної фізичної культури і спорту, де це буде закріплено. І навіть більше, 20%, як орієнтир для нас для того, щоб ми розвивали дитячі і юнацькі спортивні школи.

Тому для мене це є пріоритет. Тому що альтернатива цьому – тютюнопаління, алкоголізм, наркоманія, вулична злочинність. Я такого для наших дітей не хочу. І мене підтримував як і попередній уряд Яценюка, так і цей, Гройсмана.

– Маємо запитання додзвонювачів.

Додзвонювач: Слава Україні!

Я хочу задати питання стосовно президента Федерації футболу України Павелка. Він не підготовив молодіжну збірну з футболу до Олімпійських ігор, а також не подав заяву на звільнення у зв’язку з ганебним виступом національної збірної з футболу на Євро-2016. Ми сподіваємося, вболівальники, якщо він сам не подасть заяву, то Ви його самі звільните.

– Федерація футболу України – громадська організація. Я не можу звільняти президента в будь-якій федерації, зокрема Федерації футболу. А Федерація футболу України не отримує гроші від держави на підготовку національних збірних.

Ми фінансуємо національну жіночу збірну, збірну з футзалу і збірну з пляжного футболу. До речі, збірна з пляжного футболу в минулому році стала чемпіоном Європи. Ми їх підтримуємо. А зараз збірна з футзалу вийшла на Чемпіонат світу і поїде до Колумбії. До речі, ми зараз шукаємо гроші, щоб забезпечити її участь у Чемпіонаті світу.

– До речі, про гроші. Мені здається, що якщо Україна не навчиться гідно оплачувати перемогу своїх чемпіонів, то теж ми не можемо сподіватися на те, що у нас…

– Скажіть, будь ласка, 125 тисяч доларів за золоту медаль – це ж достатньо?

– Звичайно, що достатньо.

– 85 тисяч – за срібло. І 55 тисяч – за бронзу.

– Пане Жданов, у нас свого часу тут приходив на ефір Жан Беленюк, відомий український спортсмен, чемпіон світу…

– У мене з ним дуже гарні відносини.

– Я дізнався, що він роками жив в якісь маленькій квартирі з мамою і родичами. І ось, він тільки нещодавно… Мені здається, що Віталій Кличко…

– Не держава. Сергій Бубка як президент НОК домовився з Віталієм Кличком, я теж приймав участь у цьому процесі. Йому вручили цей сертифікат.

– Уявіть такого чемпіона десь в США! Що у нього будо б!

– Це різні речі. Призові зараз, я думаю, на гідному рівні. Соціально-побутові умови спортсменів, на жаль, ще не відповідають тим, які є у розвинутих країнах. Але ми робимо все для того, щоб залучати не лише державні кошти, а й додаткові якісь речі.

Ми оголосили акцію «Наша спільна олімпійська перемога». Я звернувся до всіх провідних компаній, бізнесменів: давайте зробимо безпрограшну лотерею для призерів і переможців Олімпійських ігор і додатково їм дамо квартиру, окрім державних винагород, даємо їм автомобілі, хто що може з бізнесменів надати.

До речі, вже є від «Олімпійського містечка» квартира, від «Ліко-Холдингу» – машина, приймає там участь «Діамантбанк», платинову карту дає, «Рarimatch» хоче дати кожному переможцю по 20 тисяч доларів додатково. Плюс НОК встановлює додатково винагороди . І встановлює, наприклад, фізкультурно-спортивне товариство «Динамо». Я думаю, що і ЗСУ допоможуть своїм спортсменам. Тобто всім миром щось робимо.

Я не кажу, що це абсолютно достатньо. Так. Але якщо подивитися, наприклад, є така країна Азербайджан. Там кожен міністр закріплений за певною федерацією. Я далі не буду розвивати, бо я стою на певні посаді офіційній, щоб не було дипломатичного скандалу. Але кожен міністр відповідальний за президентом за розвиток того чи іншого виду спорту.

В Україні це неможливо. Чому там це можливо і можливо це в Росії…

– Ми теж розуміємо.

– А в Україні це неможливо.

Ще одна проблема, яку Ви не підняли в розвитку масового спорту. Це жахливий стан спортивної інфраструктури країни.

– Загалом. Так.

– Куди не поїдеш – абсолютно зруйновані палаци. І так далі. От я був Одесі, в Одеській області. В Одесі взагалі немає жодного пристойного спортивного стадіону, окрім «Чорноморця». Але поруч є місто-супутник «Южний». Отам палац спорту, в якому можна приймати чемпіонати Європи. Тому що за рахунок містоутворюючого підприємства, ОПЗ, вони це зробили.

– ОПЗ – це така окрема тема.

– Так.

Але я хочу продовжити. Я зустрічався з Гройсманом, розповідав про цю проблему і говорив, як це вирішується у Польщі. Створили окремий фонд, де 70% від лотереї – це на розвиток спортивної інфраструктури. Він не ходить до міністра фінансів, вони вливають ці гроші наприкінці року. У нього 100 мільйонів євро! У нас бюджет всього міністерства на всі програми міністерські – 50 мільйонів. Але ми домовилися з Володимиром Борисовичем – створимо окремий фонд, а-ля фонд державного регіонального розвитку, але фонд розвитку регіональної спортивної інфраструктури. Мільйонів 200 туди буде. Будуть проекти подаватися з усіх областей на розвиток проектів своїх якихось. Фінансування 50 на 50, де є 50% – держава, а 50% – громада.

– До речі, Ви згадали про Сергія Бубку. Ви з ним не спілкувалися напередодні вчорашнього голосування у МОК? Знаєте про його позицію? Можете її оприлюднити?

– Напередодні цього голосування спілкувався, але він не знав, яке рішення він буде винесене. Знаю, що те рішення, яке приймалося про відсторонення атлетів, рішення Міжнародної атлетичної федерації, наскільки мені відомо, він (Бубка – ред.) підтримав відсторонення російських спортсменів.

– А як він ставився до ідеї, що російська збірна взагалі може не бути? У нього взагалі була своя сформована позиція як члена МОК?

– Абсолютно нормально.

– Тому що росіяни вважали, що він їх підтримує, говорили про це публічно.

– Це хтось запустив в інтернеті. Наскільки я розумію позицію Сергія Назаровича, він виступав завжди за чесний спорт – без хімії і без допінгу.

– А яку кількість медалей ми можемо побачити від українських олімпійців? Є такі розрахунки у Мінспорту?

– Я не буду про це говорити.

– Чому? Щоб не наврочити?

– Так. Є така традиція – не говорити про це.

Я думаю, що нам треба вболівати усім, вболівати усім. Бо Олімпіада – це абсолютно непередбачувані змагання – там можуть вистрілити ті люди, ті спортсмени, на яких і не розраховували.

Але більш уважно я пропоную дивитися за боротьбою, за дзюдо, за стрибками у воду, за синхронним плаванням, за легкою атлетикою, за кульовою стрільбою, за стрільбою з лука. Це одні з найбільш провідних федерацій. Можливо, когось не назвав зі спортсменів і тренерів, то вибачайте. Але, я думаю, там є шанси.

– Саме з точки зору підготовки спортсменів?

– Ми плануємо попасти у 20 провідних спортивних держав світу.

– Це був завжди наш такий результат. Це не перший раз. Тут питання, чи ми можемо його…?

– Так, треба зберегти.

– Може ми, як колись, у десятку потрапимо? Є у нас такі шанси? Чи ні? Що для цього потрібно, окрім бюджету, як Ви вважаєте? Заохочення людей?

– Бюджет потрібен, тому що наприкінці минулого року я запросив керівників провідних федерацій. І, скажімо, питав у них: що вам потрібно від міністерства для того, щоб забезпечити якісну підготовку до Олімпіади? Вони мені назвали бюджетні параметри, інші проблеми. На 90% (вони можуть підтвердити) я їх виконав, ці параметри.

Треба мотивація, сила волі… Це настільки складний механізм – перемога на Олімпіаді. Удача потрібна. Підтримка вболівальників. Я закликаю всіх наших мільйонів вболівальників дивитися телевізор і підтримувати наших українських спортсменів! Вони там відчують і будуть вам вдячні медалями і перемогами.

– До речі, ще одна важлива обставина, чого ми не маємо зараз, то це те, щоб Україна сама стала ареною для великих спортивних змагань. Ми на останніх силах провели Чемпіонат Європи з футболу, а вже на Чемпіонат з баскетболу нас не вистачило. І на цьому – грець!

– Нічого схожого. 2017 рік – це Чемпіонат Європи по хокею з шайбою. Ми виграли.

– Ми виграли. Але не у нас!

– Як не у нас? У нас! У відповідному дивізіоні.

– А, в дивізіоні Ви маєте на увазі?

– Так.

– 2016 рік. 2017-й через рік.

– 2016-й – не вдалося. Ми подавали декілька заявок, але…

– Просто у 2017 році у нас буде частина чемпіонату.

– Чемпіонат Європи по стрибках у воду. Ми подали заявку – виграли.

– Де він буде?

– У Києві.

І чемпіонат Європи з легкої атлетики. Частина буде. Так що…

– Але ж це частини змагань все ж таки. Так?

– Європейські чемпіонати – це рівень нормальний. Чемпіонат світу… Хоча дивізіон…

– Я до того, що хотів би побачити, щоб у нас були такі великі чемпіонати. Але, можливо, наші олімпійські успіхи дозволять нам…

– Але це три серйозні міжнародні змагання, на які може розраховувати України. Це не мало.

– У будь-якому разі, я думаю, ми зараз може побажати тільки, щоб наші спортсмени, які вже відправилися у Ріо-де-Жанейро, дійсно здобули перемоги, якими ми зможемо пишатися.

Підтримайте їх, пане міністре, якщо Ви приєднаєтеся до спортивної делегації. Вітаю Вас! Тому що російських чиновників Ви там не побачите!

– Не буде. І слава Богу!

По-перше, я є керівником цієї делегації. Я полечу на тиждень на запрошення НОК, буду з 5-го по 12-е там. По-друге, у мене там, до речі, запланована зустріч з керівником WADA. До речі, ми там обговоримо там всі питання, пов’язані з антидопінгом.