(Рубрика «Точка зору»)
Згадав я на днях, як на уроках історії в радянській школі проходили ми революцію 1905 року, яка розпочалася з кривавої неділі – з розстрілу російськими солдатами хресного ходу до царя. Піп Гапон, якого в підручниках називали провокатором, повів тисячі православних з іконами і корогвами в руках просити милості у царя. Цар відповів кулями. Може, ми й не знаємо всю правду про ті події, але в підручниках попа Гапона звинувачували в маніпулюванні почуттями безграмотних віруючих і в тому, що він їх повів на вірну смерть.
Ви напевно вже здогадалися, чому я згадав про попа Гапона. Точно так само, як Гапон, нещодавно головний піп, що сидить у Москві, дав указ підлеглим Московського патріархату відправити, в цей раз вже на Київ, тобто фактично до українського уряду і до українського президента, дві хресних ходи: одну зі Сходу, іншу – із Заходу. Освіта у цього божого стратега, як мені відразу здалося, військова. Мабуть тому для більшої впевненості в перемозі і для того, щоб на карті військово-політичних дій операція красивіше виглядала, попросив він ще вірнопідданих з Одеси відправити на Київ ще один хресний хід – із Півдня. Щоб вже напевно взяти Київ у кліщі і вичавити з нього все, що Москві завгодно. Якщо в старих підручниках з геометрії багато завдань починалися словами «З пункту А в пункт Б виїхав потяг...», то легко можу собі уявити осучаснені завдання в якомусь майбутньому підручнику з військової геометрії або географії в руках у вихованців російських суворовських або кутузовських училищ: «із пунктів А, Б і Ц в сторону пункту К вийшли три колони православних воїнів. Яка колона досягне мети першою, якщо колона з пункту А рухається зі швидкістю...»
Загалом, не думаю, що я самотній у своїх побоюваннях щодо мети цієї спланованої за кордоном «православної» операції. Чим ближче підходять люди, що співають «Боже царя бережи», тим сильніше пахне онучами, тим частіше згадується піп Гапон.
Йдуть на Київ три православних воїнства молитися за мир і вимагати припинення війни. Але ж в реальності вони цілком могли б зупинити війну і без озброєного хрестами та іконами походу на Київ! Ось якби вони на Москву пішли, молилися, щоб російські урядовці зупинили втручання, в тому числі і військове, у справи сусідньої держави, то, можливо, війна і зупинилася б. Але хто їх в Москву впустить? Щось я не чув ні про одну хресну ходу, яка би почалась десь в Єкатеринбурзі і закінчилася біля стін Кремля. Ні, до Москви б вони не дійшли, але все одно могли б зупинити війну в інший спосіб! Треба б тільки всім їм узятися за руки і стати уздовж кордону між окупованим Донбасом і Росією. Стати і молитвою та тілом своїм зупинити рух танків, «градів», потягів із боєприпасами, антихристів зі зброєю і без. Все зупинити, щоб ні звідти сюди, ні звідси туди. Звичайно, довелося б у цій ситуації за віру постраждати. Може навіть і голову скласти. Але ж мир на нашій землі того вартий. За цей мир і так кожен день українські солдати і добровольці голови складають!
А може все ж таки ці три хресних ходи, дійшовши до Києва, з’єднаються і на Схід підуть? Під охорону Божу кордон брати? Всяке може бути! Дива трапляються! Особливо якщо людина щиро вірить!
Андрій Курков – письменник, журналіст, кіносценарист
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода