Хресна хода УПЦ (МП) – за мир чи за «русский мир»?

Гості передачі «Ваша Свобода»: Миколай Данилевич, речник відділу зовнішніх церковних зав’язків УПЦ (МП); Андрій Іллєнко, народний депутат України.

Олександр Лащенко: В Україні триває хресна хода. В Українській православній церкві Московського патріархату називають цю акцію «ходою миру». Колони рушили з Почаївської лаври на заході і Святогірської – на сході України. За два тижні на День хрещення Київської Русі вони мають зустрітися у столиці держави.

Ваша Свобода | Хресна хода УПЦ (МП) - за мир чи за «русский мир»?

Преса оприлюднила фото початку ходи у Харкові, де помітили георгіївську стрічки у декого з учасників і портрет останнього російського імператора Миколи ІІ.

Спікер Верховної Ради Андрій Парубій напередодні стверджував, що «Кремль підготував сценарій провокацій на вулицях Києва». А член колегії МВС, депутат Антон Геращенко закликав не перебільшувати масштабів ходи і запевнив, що СБУ і поліція не допустять провокацій.

«Хресна хода» – за мир чи, як стверджують опоненти, «русский мир»?

Пане Данилевич, справді, яка мета цієї акції?

Миколай Данилевич

​Миколай Данилевич: Мета акції абсолютно ясна і спокійна. Це церковна акція. Це, я навіть сказав би, внутрішньоцерковна акція.

Митрополит Онуфрій звернувся до віруючих УПЦ. Він не звертався до всієї України, а саме до своїх віруючих в Україні, з тим, щоб звершити ходу, з тим, щоб помолитися за мир, за любов в Україні.

Більше того, кожного року, принаймні років вже 7, ми звершуємо такі молебні на Володимирській гірці. Особливість минулого року – навіть було близько 25-30 тисяч. Але тоді не було ходи по Україні. Зараз з заходу і з сходу йде приблизно 200-500 чоловік таких постійних. Але по місцях приєднуються…

– Зараз у Полтаві, якщо я не помиляюся. Так?

​Миколай Данилевич: Вони зараз на межі. Зараз заходять у Полтавську область. Це якщо східна сторона. А західна йде Рівненською областю. Буває набирається 5-10 тисяч, а буває й менше, більше.

Дуже політизоване наше суспільство. І дуже велика політизація цього питання. Тому я хотів би сказати, що ці люди йдуть просто помолитися, і вони потім роз’їдуться з Києва. Вона не влаштують Майдан, вони не влаштують «антимайдан». Вони не будуть протестувати на Хрещатику, біля Верховної Ради. Такого нічого не буде.

І відповідно ми самі зацікавлені в тому, щоб ніяких провокацій не було. Тому, якщо є певні заяви, я надіюся, що заява Андрія Парубія все ж таки – це не блеф, не гра на випередження, а є якісь факти, бо таке також, звичайно, може бути, то ми також готові до співпраці. Ми найперше зацікавлені, щоб не було ніяких провокацій.

– Деякі люди обабіч цієї колони йдуть у камуфляжі. Що це за люди ходи?

​Миколай Данилевич: Я не можу прокоментувати всіх, тому що їх там дуже багато. І я Вам сказав, що є і 500, і 200 чоловік, які ходять постійно, а є які приєднуються і від’єднуються.

Наскільки я можу розуміти, це можуть бути люди (у камуфляжі – ред.), які забезпечують порядок внутрішній, і які організовані силами самої церкви. Це моє припущення, бо я не можу сказати, бо там 10 тисяч чоловік йде.

– У Києві такі будуть люди?

Миколай Данилевич: Не знаю. Принаймні, вже хресна хода йде з 3 липня зі сходу і з 9 липня з заходу, то ніякого порушення громадського правопорядку не було. Наші єпископи на місцях контактують з місцевою владою, з поліцією. І в нас написані вже відповідні листи, є контакти з поліцією Києва, Київської області, з мерією для того, щоб не допустити будь-яких провокацій.

Те, що були випадки у Харкові, де були засвідчені «георгіївські стрічки», то це якраз виключення з правил. І з організації хресної ходи на місцях священики зразу ж роблять зауваження. І такі речі знімаються.

– А портрети Миколи ІІ?

​Миколай Данилевич: І портрети Миколи ІІ. Але з портретом Миколи ІІ трошки… По-перше, це був значок в одного тільки. Це певний значок. По-друге, Микола ІІ все-таки канонізований, причислений до лику святих в РПЦ. А в нас є такий принцип, що якщо в якійсь церкві людина причислена до лику святих, то автоматично визнають інші церкви.

От сьогодні пам'ять апостолів Петра і Павла, але сьогодні і преподобного Паїсія Святогорця, святого Константинопольської церкви, якого канонізували вони, але ми святкуємо в цей день також. Тому тут ситуація зовсім інша.

Але офіційна позиція нашої церкви полягає в тому, що жодної політичної символіки. Зрозуміло, що коли йде 3, 5, 10 тисяч чоловік, то може десь хтось…​

Фото з «Хресної ходи» УПЦ (МП)

– Але це не вітається?

Миколай Данилевич: Але це не вітається. Це відразу припиняється.

– Пане Іллєнко, за Вашими спостереженнями, яка мета такої акції може бути?

Андрій Іллєнко

​Андрій Іллєнко: Мета, яка декларується, і яка справжня, то це не завжди одне і те ж саме. І ми знаємо, яка сьогодні ситуація в Україні.

І Ви знаєте, ми дуже добре пам’ятаємо весну 2014 року, коли дуже схожий натовп людей, наприклад, зупиняв війська українські на Донбасі, оточував. Приблизно такий самий антураж. Там теж багато говорилося про георгіївські «лєнточки», теж були портрети Миколи ІІ. Напевне, Ніколая ІІ – так краще говорити, бо Миколою він ніколи себе не називав і не вважав. Це був російський імператор, який, крім того, що був, власне, імператором країни, яка окупувала Україну, нічим хорошим для України не відзначився.

І, очевидно, ми зараз бачимо певне дежавю. І це дежавю не може не викликати тривогу. Тим більше, що ми знаємо дуже часто позицію керівництва Московського патріархату в Україні, яка по суті є церквою-філіалом Московського патріархату. І вона це чітко показала навіть зараз по подіях у Всесвітньому православ’ї, коли нарешті всерйоз постало питання про те, що Україна як незалежна держава має мати свою власну автокефальну церкву православну. Але ми бачимо, що російська агентура в Україні, у тому числі у Московського патріархату, все робить для того, щоб цього не сталося.

Можливо, ця акція зараз теж, якої не було в минулі роки, теж пов’язана з тим, щоб чинити певний тиск і показувати свою силу чи організаційні можливості, чи ще щось.

Насправді і люди в камуфляжі викликають тривогу. І насправді, якщо ми говоримо про багато моментів… Наприклад, російський терорист Гіркін, який потім починав війну на Донбасі, то є його свідчення, які він публічно говорив, ця вся інформація є в інтернеті, під час подій на Майдані у 2014 році перебував в Україні і знаходився у Києво-Печерській лаврі, яка зараз контролюється Московським патріархатом.

Тобто зв’язки, принаймні значної частини кліру Московського патріархату в Україні з відвертою російською п’ятою колоною очевидні.

Так само ми бачимо позицію багатьох священників цієї церкви на окупованих територіях, які благословляють терористів і тому подібне.

Ми пам’ятаємо позицію митрополита Онуфрія, який демонстративно не встав під час урочистого засідання Верховної Ради, коли закликали вшанувати хвилиною мовчання всіх героїв, які загинули за Україну на війні. І єдиний, хто не встав! Встали дипломати, встали представники всіх церков, при чому всіх конфесій, без виключення, встали всі народні депутати всіх політичних партій, тільки митрополит Онуфрій не встав.

Тому зараз говорити, що це чисто акція помолитися? Це, звичайно, дуже добре. І ніхто не проти того, щоб хтось молився. Але ми розуміємо весь цей контекст. І ми розуміємо величезний конфліктний і провокативний потенціал цієї акції.

Можливо, ті, хто це роблять, спеціально розраховують на те, що буде якась протидія? Можливо, і є задача створити картинку цього конфлікту протидії? Ми знаємо, що Київський патріархат буде так само традиційно збирати акцію у ці дні у Києві. І це може співпасти. Ну, і так далі.

– Наступного дня, якщо я не помиляюся.

​Миколай Данилевич: Ми не налаштовані на конфлікт. Це раз. Наша хресна хода не має жодних політичних цілей. Це два. Наша хресна хода є релігійною. Це три. Ми не налаштовані на конфлікт з Київським патріархатом. І наші хресні ходи, вірніше, молебні на Володимирській гірці розведені у часі. Ми молимося 27 липня, а Київський патріархат молиться там 28 липня.

– А розглядалася можливість, можливо, спільну акацію провести спільно з Київським патріархатом?

Миколай Данилевич: Не розглядалася така можливість.

– Чому?

Миколай Данилевич: Тому що у нас немає спілкування. Немає євхаристичної єдності – у нас немає спілкування. І це зрозуміло.

Тому тут в тій масі коментарів, які звучали за останніх два дні, то я хотів би відмітити слова Антона Геращенка, які Ви згадали на початку. Дійсно, якщо будуть провокації, то будемо реагувати. І радника голови СБУ Юрія Тандіта, який сказав, що якщо будуть провокації, то СБУ і всі спецслужби будуть реагувати.

– До речі, Антон Геращенко, знаєте, що ще у своєму пості заявив? Напевне, Ви уважно читали. Він сказав: «Серед парафіян Московського патріархату є досить осіб, які співпрацюють з оперативними співробітниками. То нам відомі деталі того, що відбувається.».

Миколай Данилевич: Будь ласка. Дивіться, вже у доступних джерелах є інформація про те, що СБУ цим займається, СБУ якби «веде» цей хід. І ми абсолютно спокійні. Це публічна акція. Відповідно вона має бути відкрита.

– Коли ви вирішували проводити цю акцію, санкція з Москви надходила від патріарха Кирила?

Миколай Данилевич: Абсолютно ні. Це наша внутрішня справа.

– Пане Іллєнко, що Ви на це скажете?

Андрій Іллєнко: Я можу лише сказати, що, на превеликий жаль, але ми маємо сьогодні різні способи дестабілізації ситуації в Україні.

І от тут раніше, наприклад, активно використовувався фактор, що, мовляв, в Україні активно притісняють російськомовних. І це був один із факторів накручування пропаганди російської. Коли стало зрозуміло, що це повна нісенітниця, то тепер, я думаю, кремлівська політтехнологія – вони розробляють нові схеми дестабілізувати Україну. Я думаю, що церковний фактор зараз дуже активно буде використовуватися.

І мені здається, ще раз кажу, що це все дуже сильно пов’язано з процесами всесвітнього православ’я. Тому що дійсно під час Константинопольського собору відбулася насправді епохальна подія. Він вже не збирався багато століть. І нарешті вже питання автокефалії української повстало на всесвітній рівень. Зараз дуже важливо для Москви, принципово це питання заблокувати різними способами, не допустити.

І я знаю, що і в самому Московському патріархаті в Україні є різні тенденції. Зокрема доволі багато людей там не займають настільки відверто проросійську позицію. Вони хочуть, можливо, можуть отримати слушний момент для того, щоб відкрито заявити про це. Але сьогодні у тому числі і проти них спрямована там вся ситуація. Тому мені здається, що Росія використовує цей інструмент – повністю контрольовану нею церкву в Україні – у своїх політичних цілях.

– ВО «Свобода» не раз проводило свої акції. Зокрема на день народження Степана Бандери 1 січня. Акції були, з точки зору критиків, неоднозначні. Ви готові, можливо, у протидію цій акції, хресній ході, зробити? Чи це виключається?

Андрій Іллєнко: Ми, звичайно, розглядаємо всі варіанти. І будемо діяти по ситуації. Тому що насправді ми розуміємо, що нам треба зайняти таку позицію, щоб вона була максимально правильна і ефективна. Тому що, звичайно, не можна у жодному разі допустити нагнітання істерії і провокацій.

Я думаю, що якщо, наприклад, на вулицях Києва з’являться люди у георгіївських «лєнточках» і з портретами Ніколая ІІ, то це буде однозначний конфлікт. І тут «Свобода», не «Свобода», а знайдуться ті, хто буде категорично з цим незгоден. І буде конфліктна ситуація обов’язково. Я думаю, що ті, хто це організовує, це прекрасно розуміють і свідомо на це йдуть. Їм це потрібно. Їм потрібні кадри, щоб потім розказувати, що, дивіться, «б’ють православних» і так далі. Це один із елементів пропагандистської гри, яка ведеться.

Тому я думаю, що наша реакція буде адекватною, але у жодному разі ми не хочемо зіграти просто якусь роль, яку, можливо, хтось нам відвів.

​Миколай Данилевич: Я тут хотів би дійсно підтримати пана Андрія, щоб все-таки ви (ВО «Свобода» – ред.) не грали за чужим сценарієм. Того, чужого, сценарію немає, принаймні в нас.

Торік була хресна хода. Приїхало 25-30 тисяч чоловік. Ніяких проблем не було. Я думаю, що приблизно така ж сама може бути кількість людей і зараз. І все. Тому думати, а «можливо», «ми вважаємо, що за тим стоїть». Потрібно оперувати фактами. Є факти – є на них реакція. Немає фактів – немає реакції.

Хочу сказати, що йдуть прості люди. І вже, за даними спецслужб, які публічно вже говорять про те, що там немає жодної людини, яка була би «клієнтом» сайту «Миротворець», яка була би пов’язана з бойовиками, з сепаратистами і так далі.

– Серед учасників ходи?

Миколай Данилевич: Серед учасників ходи.

Я не сумніваюся, що там є представники СБУ, які ходять і дивляться, і так далі. В принципі це нормально. Тому що, коли така маса людей йде. Це прості люди. І можна на сайтах, на наших сайтах подивитися фотографії тих людей. Йдуть священики з сім’ями, йдуть жінки, чоловіки, дідусі, бабусі, монахи, монашки і так далі.

Щодо Константинополя і автокефалії, то я тут тільки коротко скажу, що автокефалія можлива. І УПЦ не проти канонічної автокефалії. Але автокефалія дається всій церкві в рамках всієї держави. Автокефалія не може бути дана окремо Київському патріархату, не може автокефалія бути дана 4 тисячам парафіям Київського патріархату і не дана 12,5 тисячам УПЦ МП. Тому тут потрібно розуміти внутрішні правила православних.

Більше того, що в офіційних документах Собору, який відбувся на Криті, було сказано, що автокефалія не має йти всупереч єдності церкви, принцип автокефалії не має суперечити принципу загальної єдності церкви.

– Я зараз нагадаю, як відбувалася ще одна хода. Не ця, яка зараз триває в Україні, а хода, яку провели менш, ніж за місяць до початку Майдану в Києві, на Луганщині. І от це було 4 листопада 2013 року. І тоді в Росії, і не тільки тоді. а й зараз в Росії відзначають «день народного єднання», проводять так звані «русскіє марши». От ми дивимося ці кадри.

​

Луганськ, листопад 2013 року. І проводили тоді саме святенники УПЦ МП таку акцію офіційно «на честь Казанської ікони Божої Матері». Так тоді про це заявляли.

Але водночас бачимо прапори імперські чорно-жовто-білі. Під час тієї ходи людей налаштовували проти асоціації з ЄС, тоді це все було актуально. Азаров і Янукович ще виступили з тим, що відмовляються від євроінтеграції.

От що Ви скажете, отче? Це не призвело до тих подій, які сталися за кілька місяців – так званої «русской весны», спроби так званої «Новоросії», того ж Гіркіна і так далі?

​Миколай Данилевич: Позиція УПЦ полягає в тому, що ми засуджуємо політичне православ’я. Тобто використання православ’я в політичних цілях. Ми бачимо там не тільки релігійну символіку, а бачимо прапори і так далі. І тому принцип нашого ходу і будь-якої ходи, офіційно благословенної центральним керівництвом церкви, полягає в тому, що вона має бути без любої політичної символіки.

До речі, я скажу, що УПЦ КП завжди свої хресні ходи водить, все-таки при всій повазі і любові до України, з українською політичною символікою, зі співом «Ще не вмерла України…». Тобто це не є чистий хресний хід. Це така церковно-патріотична процесія.

Хресний хід – це коли йдуть люди з чисто з релігійною символікою і співають молитви, співають церковні пісні, співи. Не співають різні політичних, хай навіть гімн України і так далі. Тому що це інший жанр, я сказав би так.

Тому те, що ми бачили на екрані, то це все ж таки порушення благословення центрального керівництва церкви.

– Наразі ж наведемо думку киян і гостей столиці, чи вони готові долучитися до цієї хресної ходи?

Респондент (переклад): Враховуючи те, що у нас зараз релігії стала занадто монетизованою, грошовою, тому, скоріше, ні, аніж так.

Респондентка: Я не знаю нічого про хресну ходу. За мир на Донбасі? Я їм не вірю. Я просто не вірю, тому що Московський патріархат.

Респондент (переклад): Звісно, за.

Респондент (переклад): У нас була. Після цього ми на корпоратив на встигли.

Респондент (переклад): Дороги перекрили. Тому не зручно.

Респондент: Я ставлюся до цього добре. Я сам є віруючою людиною. Якщо це в релігійних цілях для людей, то це нормально.

Ви знаєте, в нашій державі все можливо. І можливо, що цю ходу можуть інші люди використати для політичних якихось провокацій. Я не дуже вірю, що це щось таке велике заплановане є. Але в чомусь щось є, тому що це йде з східних частин, з Донецької області, і сюди, до Києва.

Респондентка: Я не знаю. Я вважаю, що не треба зараз ніяких ходів, коли війна, і коли просто…

А молитися можна вдома. Молитися можна в церкві. Молитися можна де-завгодно, щоб тільки мир був.

Чи готові кияни приєднатися до хресної ходи УПЦ (МП)? (відео)

​
– Пане Іллєнко, від чого зараз залежить мир в Україні? Від таких хресних ходів, не лише Московського патріархату, будь-якої релігійної громади? Чи все ж таки від того, як складатиметься ситуація на фронті?

​Андрій Іллєнко: Коли мова йде про акцію, яка вже називається «хода-молитва за мир на Донбасі», то це вже політична акція. І хто що не казав би. Тому що ми всі прекрасно розуміємо, що мир на Донбасі існував рівно до тих пір, поки туди не втрутилася Москва і не почала там війну. Тому, якщо і проводити акцію «за мир на Донбасі», якщо це щира акція, то її треба у Москві проводити, а не в Києві.

У Києві ця акція буде виглядати, просто як намагання ще більше розбурхати і так сьогодні знервоване і розбурхане суспільство. І, очевидно, що це вигідно тільки тій же ж самій Москві.

– Як Ви вважаєте, можливо, адресатом такої акції мають бути не українці, а всі ці…ну, до «гіркіних» марно звертатися, а одна людина, яку звати Путін?

Миколай Данилевич: Хресна хода – це релігійна акція. Хай навіть вона за мир, але все рівно це релігійна акція. Це не політична. Тому рух чи в сторону Москви, чи в сторону Вашингтона, Брюсселю – це вже політичне.

– Але ж є агресор!

Миколай Данилевич: Але, з другої сторони, в нашому інформаційному просторі про хресну ходу знають скрізь – і у Москві, і у Вашингтоні, і в Брюсселі. Відповідно, крім того, це ще є питання внутрішньої організації церкви, того, що люди йдуть з піднесенням, люди бачать, що їх багато, люди бачать, що люди моляться і вірять, що Господь почує їхні молитви.