(Рубрика «Точка зору»)
Я був присутній на Лемківській ватрі (дослівно означає вогник людей з лемківського регіону) на території нинішньої Польщі. Це щорічне свято української лемківської спадщини з піснями та танцями і кількома серйозними моментами. Одним з них, була дискусія під назвою «Українсько-польська громадянська війна і вигнання українців після Другої світової війни».
У 1944 році СРСР і новоутворений комуністичний маріонетковий уряд Польської Народної Республіки уклали угоду про розмежування своїх кордонів і «дозвіл» для репатріації українців з польської сторони в Українську РСР і, аналогічно, для поляків на українській стороні, щоб переїхати до Польщі. Це була ідея Сталіна і пропаганда заявляла, що Сталін був сповнений рішучості об’єднання українців в рамках Української РСР. І польська сторона мала намір щодо аналогічного об’єднання поляків.
Було близько 700 тисяч українців у Польщі на той час, більшість із них з регіону Лемківщини, частина якої була Україною, а тепер перебуває у складі Польщі. Те, що було представлено у вигляді добровільного переселення швидко стало явно поліцейською операцією. Використовувалися радянські війська і спецслужби. Люди спочатку були змушені підписати форму, тим самим даючи згоду, але це швидко забувалося, форми ігнорувалися і фарс розвіявся. В результаті близько 500 тисяч українців були депортовані в Українську РСР. Це, як видається, задовольнило Сталіна.
До 1947 року поляки підрахували, що, можливо, якихось 20 тисяч українців залишилося в Польщі, й що українські партизани, переважно Української повстанської армії (УПА), були в значній мірі поборені. У будь-якому випадку, поляки вважали, що ті повстанці, що залишилися, не будуть в змозі продовжувати боротьбу без місцевої підтримки. Проте, польські оцінки були неправильними. Насправді, близько 200 тисяч українців залишилося, і це незабаром стало очевидним для польського комуністичного уряду.
Саме тоді польський уряд без подальшого заохочення з боку Сталіна вирішив взяти справу в свої руки і розв’язати «українську проблему» в межах Польщі. В результаті була горезвісна «Акція Вісла», під час якої близько 140 тисяч українців були депортовані не в СРСР, а на західні польські землі з конкретними директивами, що вони не повинні були бути переселені в концентрованих групах. Крім того, багато українців загинуло, та чимало, зокрема, представників інтелігенції й духовенства, було ув’язнено в концентраційний табір Явожно.
Наведені вище факти досить добре відомі і загальноприйняті сучасними українськими, польськими та західними вченими, а також польськими та українськими урядовцями. Деякі польські сучасники для виправдання цього стверджують, що це була робота комуністичного режиму, а не поляків. Інші стверджують, що «Акція Вісла» була розплатою за вбивство українцями польських цивільних осіб на Волині у 1943-44 роках.
Незалежно від аргументів, факт залишається фактом, що очищення Польщі від українців було проведене урядом Польської Народної Республіки. Співавторами в цих зусиллях було польське населення і навіть польська римо-католицька церква. Українські церкви були передані польській церкві. Ця умова, в більшості випадків, зберігається до нинішнього дня. Мало хто сумнівається в тому, що те, що сталося з українцями в Польщі, було спланованою спробою геноциду, як це чітко визначено подальшою Конвенцією ООН з цього питання.
«Нам, лемкам, дуже болять ці радянсько-польські акції»
Україна і Польща є сьогодні союзниками по необхідності. Багато українців і поляків є справжніми друзями по вибору. Протягом довгого часу було також багато змішаних шлюбів. Я сам є українським американцем українського та польського походження. Більшість українців, навіть лемки, навчилися до якоїсь міри змиритись із минулим, хоча і не забувати його. Лемківські українці є особливі люди в цьому плані. Ніхто не постраждав більше від рук поляків, ніж вони. Переважно лемки вважають сьогоднішню Україну своєю країною, не дивлячись на те, що вона не включає їхні споконвічні землі. Лемківщина перебуває в межах кордонів Польщі.
Голова лемків сказав мені: «Нам, лемкам, дуже болять ці радянсько-польські акції після Другої світової війни, але ми є мирні люди з християнськими засадами. Тому ми знайшли спосіб помиритися та витримати. Ми горді нашої спадщини і горді бути частиною української нації. І ми будемо обороняти лемківську і українську позицію, але робимо це без ненависті. Лемківська ватра горітиме завжди».
Проте залишаються безсоромні польські голоси, які говорять з обуренням про українську агресію, з посиланням на одиноку взаємну Волинську трагедію, коли в розпал Другої світової війни Волинь була полем бою для нацистських регулярних військ, радянських служб, польської Армії крайової, УПА, різних партизанських груп. Може, вони повинні взяти приклад із лемків, перед якими вони ніколи не вибачилися. Існує урок, який слід вивчити.
Для людей, які простежують своє коріння до Лемківщини, їхньою країною сьогодні є незалежна та демократична Україна, котра одночасно святкує 25-річчя відновленої своєї незалежності і продовжує оборонну війну на захист себе, Європи і світового цивілізованого співтовариства проти російської агресії. Я підозрюю, що було дуже важко для будь-якого лемка помиритися з поляками. Але багато хто з них зміг це зробити, водночас не забуваючи і вшановуючи свої жертви.
Аскольд Лозинський – колишній голова Світового конгресу українців, юрист
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
На цю ж тему:
Україна, Польща і Росія. «Волинська різанина» як політична технологія
У 2013 році тему «волинської різанини» почали активно використовувати російські пропагандисти. В Україні великим спеціалістом з цих питань став скандальний проросійський політик, українофоб Колесніченко далі
Волинська трагедія. Замість взаємного вибачення – односторонні звинувачення
Взаємні гучні звинувачення в гріхах минулої війни можуть завадити почути інше: наростання шуму гармат на східному кордоні України далі
Волинська трагедія: примирення чи протистояння?
У Сеймі Польщі уже зареєстровано аж три законопроекти, де українців звинувачують в «етнічних чистках і геноциді» далі
Розмов про трагічні події на Волині не вдасться уникнути – польські інтелектуали
Чому польська партія влади скептично поставилася до української ініціативи про спільний день пам’яті жертв конфліктів? далі