(Рубрика «Точка зору»)
У своєму виступі на Петербурзькому економічному форумі прем’єр-міністр Італії Маттео Ренці знову наголосив, що вважає непоганою моделлю для Донбасу модель Південного Тиролю. І в цій історичній паралелі криється очевидне лукавство, яке не можна ігнорувати.
Південний Тироль став частиною Італії тільки 1919 року. Це був один із найболючіших результатів Першої світової війни. Справа навіть не в тому, що Італія анексувала частину території Австро-Угорської імперії – імперія взагалі тоді розпалася на частини. А в тому, що відділення Південного Тиролю розірвало колись єдиний регіон Тироль із загальною історією, традиціями, мовою. Жителі Південного Тиролю і сьогодні спілкуються між собою німецькою. В австрійському Тиролі немає великого міста, у якому вулиці не були б названі на честь міст італійського Тиролю. Перше запитання, яке мені поставили, коли я приїхав у Мерано, центр Південного Тиролю, – чи знаю я, яка несправедливість сталася тут 1919 року?
Італія і не думала вирішувати проблеми регіону. Її політика в Тиролі була ганебною. Більш того, уряд Муссоліні розробив план його насильницької італізації. Після Другої світової війни ситуація призвела до хвилі терору в Південному Тиролі. Тільки австрійсько-італійське співробітництво і рішення міжнародних організацій дозволили виробити модель його автономного існування в Італії. Решта проблем була пом’якшена членством обох країн – Австрії й Італії – у Євросоюзі. Але навіть у 2006 році сенатор Франческо Коссіґа пропонував дозволити жителям провінції провести референдум щодо їхнього прагнення залишатися в Італії. Майже через дев’ять десятиліть…
Що в цій історії нагадує Донбас? А ось що. Російська імперія і більшовицька Росія поводили себе щодо цього регіону точно так само, як Муссоліні щодо Тиролю. Вони робили все, щоб позбавити Донбас його української ідентичності. Вінцем цієї політики був, поза всяким сумнівом, Голодомор. Але на Донбасі все одно не живуть люди, які чимось відрізняються від жителів сусідніх районів. Мова, якою розмовляють на Донбасі, – це та сама мова, якою розмовляють у сусідніх регіонах. Немає ніякої різниці між Донецьком і Краматорськом, Луганськом і Кіровоградом. Крім однієї – окупації регіону російськими військами та їхніми найманцями.
Якщо окупанти підуть, на Донбасі не буде ніякого Південного Тиролю. Це невдалий приклад. І якщо прем’єр-міністр Італії хоче допомогти нам – і одночасно повернути Росію до цивілізованого світу, – він повинен сприяти цьому. А значить – потрібно продовжувати санкції і працювати над демонтажем злочинного путінського режиму.
А не підлабузнюватися до нього.
Віталій Портников – журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конце відображають позицію редакції