Одеса – 26 липня відбудеться конкурс на приватизацію Одеського припортового заводу – одного з найбільших підприємств хімічної галузі, яке ще досі залишається у власності держави. Уряд вважає це початком «великої приватизації», а керівництво заводу натякає, що постійні розмови про продаж підприємства шкодять його роботі.
Айварас Абромавичус
Розмови про чергову приватизацію почалися влітку минулого року, коли тодішній міністр економічного розвитку і торгівлі Айварас Абромавичус під час робочого візиту на ОПЗ заявив, що приватизація об’єкту повинна відбутися максимально прозоро. Продаж ОПЗ мав стати початком «великої приватизації». Фонд держмайна України планував провести приватизацію Одеського припортового заводу до кінця 2015 року. Але відтоді кінцеву дату продажу акцій заводу постійно відкладали.
І ось кілька днів тому голова Фонду держмайна оголосив, що день конкурсу призначено на 26 липня. Цього разу стартова ціна 99,567% пакета акцій ОПЗ становить 13,175 мільярда гривень (або 525,9 мільйонів доларів за поточним курсом). Кожен крок торгів складатиме 200 мільйонів гривень.
Голова Фонду держмайна Ігор Білоус повідомив, що вже сім міжнародних компаній заявили про свої наміри взяти участь у конкурсі, і є ще близько п’яти потенційних покупців.
У 2015 році підприємство вперше за кілька останніх років отримало прибуток – 218 мільйонів гривень. Однак Ігор Білоус зауважує, що це – малі показники.
Одеський припортовий завод
«Насправді це – мізерні показники для цього підприємства, тому що в хороші роки це підприємство може заробляти до 100 мільйонів доларів. Вартість (стартова ціна акцій ОПЗ – ред.) виходить із того, що це є унікальне підприємство. Так, воно збудоване в 1978 році, але воно постійно модернізовувалося, і на сьогоднішній день знаходиться в доброму інвестиційному стані», – повідомив у інтерв’ю «5-му каналу» Ігор Білоус.
«Держава – поганий менеджер» – екс-голова Фонду держмайна
На думку екс-голови Фонду держмайна України Олександра Рябченка, підприємство залишатиметься збитковим, допоки його власником буде держава.
Олександр Рябченко
«Це – підприємство, орієнтоване на експорт. Воно залежить від ціни на газ, від цього залежить його ефективність. Це впливає на 90% собівартості його продукції», – каже він.
«Він має бути у власності того, хто зможе забезпечити у будь-який момент його цим природним ресурсом. Держава в цьому контексті – неефективний менеджер. Достатньо тривалий період ми купували газ за 400 доларів, і тоді це підприємство накопичило значні борги», – пояснює Олександр Рябченко.
Інтерес українських олігархів
Дмитро Фірташ
Незважаючи на всі інвестиційні перспективи ОПЗ, про які зараз говорять чиновники Фонду держмайна, разом із ними новий власник отримає пакет проблем підприємства. На момент оцінки активів заводу заборгованість складала 193 мільйона доларів: це – борг перед кіпрською компанією Ostchem, що входить в орбіту бізнес-інтересів українського олігарха Дмитра Фірташа. За умовами конкурсу, борг має погасити інвестор.
Ігор Коломойський
Одеський припортовий завод вже раніше виставлявся на продаж, однак процес його приватизації супроводжувався скандалами. Вперше про приватизацію ОПЗ заговорили в 1993 році. У 2008 році було проведено конкурс на його продаж. Тоді переможцем стала компанія «Нортима», яка запропонувала 5 мільярдів гривень за підприємство. Але Кабмін відмовився визнавати результати, звинувативши учасників у змові. Зараз «Нортима», яка належить до сфери впливу дніпропетровського олігарха Ігоря Коломойського, намагається відстояти своє право на ОПЗ в судах. Суд першої інстанції відмовив компанії, але вона збирається судитися з Фондом держмайна і далі.
На думку голови Одеської ОДА Міхеїла Саакашвілі, приватизація ОПЗ може стати черговою розіграною картою серед українських олігархів.
Your browser doesn’t support HTML5
Міхеїл Саакашвілі про ОПЗ
«Це дуже вигідне підприємство, однак на нього вплинули роки пограбування. Потрібно, щоб прийшов хороший власник. Тому що у людей є побоювання, що підприємство продадуть, грошей слід простигне, а через кілька місяців вони залишаться ні з чим», – говорить Саакашвілі в коментарі Радіо Свобода.
Приватизація чи популізм?
На думку голови громадської організації «Контроль народного майна» Євгена Череднікова, зараз темою приватизації користуються політики, бажаючи підняти свої рейтинги за рахунок швидкого продажу ОПЗ. Порівнюючи умови приватизації 2008 року та 2016 року, експерт зазначає, що обсяг зобов’язань інвестора скоротився до мінімуму.
«Умови приватизації не передбачають чітких зобов’язань покупця щодо основних напрямків розвитку і функціонування об’єктів приватизації. У документі майже практично повністю відсутні конкретні інвестиційні зобов’язання з боку покупця заводу. Відсутні зобов’язання нового власники щодо фіксованої вартості послуг прийому, зберігання, охолодження та відвантаження рідкого аміаку. На балансі підприємства після приватизації залишиться державне майно. В документі не вказано про яке майно саме йдеться, а також жодним чином не передбачено порядок використання майна, що не увійшло до пакету приватизації ОПЗ», – пояснює Євген Чередніков у коментарі Радіо Свобода.
Одеський припортовий завод
Представники громадськості звертають увагу, що організаторами конкурсу досі не оприлюднена інформація про поточний стан справ на підприємстві. Зокрема, результати аудиту підприємства, звіт про оцінку об'єкта приватизації, результати вивчення попиту на цей об'єкт.
Російський слід
На думку першого заступника директора ОПЗ Миколи Щурікова, від таких інтриг страждає, в першу чергу, завод та його працівники.
«Усі хочуть, аби це все закінчилося – або приватизуйте, або залиште в спокої. Тому що укладання будь-яких довгострокових договорів, довготривалих ділових стосунків, кредитних зобов’язань, міжнародної співпраці ускладнюється, коли всі говорять, що нас завтра продадуть», – коментує ситуацію Микола Щуріков.
За його словами, найбільш зацікавленою стороною у купівлі ОПЗ є росіяни. Заводи «Тольятіазов» та «Міндобрива м. Розсош» залежать від перевантаження аміаку на одеському підприємстві.
Згідно з умовами приватизації, юридичні та фізичні особи з Росії до конкурсу не допускаються. Однак Микола Щуріков переконаний, що, незважаючи на заборону, російські компанії намагатимуться взяти участь через фірми, зареєстровані в інших юрисдикціях.