(Рубрика «Точка зору»)
Москва і кримські колабораціоністи два роки марно намагаються здобути прихильність корінного народу, визнання кримськими татарами «російського статусу» півострова. Вони діють методом «батога і пряника». В хід йдуть не тільки обшуки, арешти й викрадення, а й обіцянки солодкого життя, які насправді є пасткою.
«Влада» анексованого півострова має намір створити так звану «національно-культурну автономію» кримських татар. Російським журналістам про це повідомив проросійський громадський діяч Ейваз Умеров. На сайті російської агенції ТАСС його чомусь назвали «лідером» кримських татар.
Наскільки нам відомо, пан Умеров – вельми сумнівна особистість, яка перебуває у прямому підпорядкуванні «віце-прем'єра» Криму Руслана Бальбека. За останні два роки він став відомий завдяки публічним акціям і висловлюваннями, спрямованим на дискредитацію керівництва кримськотатарського Меджлісу. Співвітчизників, які піддавались незаконним обшукам, затриманням і арештам, він обзивав «екстремістами», активно підтакуючи місцевим пропагандистам.
Тема «національно-культурної автономії» раніше вже спливала в інформаційному просторі з подачі підконтрольного Кремлю голови «держкомітету» Криму з міжнаціональних відносин Заура Смирнова. Зважаючи на контекст, у кримській «раді міністрів» вирішили зробити ставку саме на паперову «автономію». По-перше, після провалу руху «Крим» на чолі з «віце-спікером» Ремзі Ільясовим, колабораціоністам довелося спішно коригувати плани. По-друге, вони змушені відповідати на ініціативи української влади, яка вже кілька разів говорила про готовність змінити Конституцію, надавши корінному народу справжню автономію.
Ейваза Умерова не просто так в одному з провідних кремлівських ЗМІ назвали «лідером» кримських татар. Не виключено, що в разі обрання Бальбека до Державної думи, саме він може зайняти крісло «віце-прем'єра», який буде нібито представляти корінний народ. Як показала практика, він готовий виконувати навіть найбрудніші доручення місцевої «влади».
«Національно-культурна автономія» потрібна колабораціоністам тільки для того, щоб вішати кримським татарам на вуха локшину в дусі: «Росія дала вам автономію». При цьому з поля зору будуть спеціально упускати, що «національно-культурна автономія» – громадське об'єднання, яке не прив'язане до конкретної території, а його учасники не володіють політичними повноваженнями. Відповідно до федерального закону, національно-культурні автономії реєструють для підтримки мов, культури й історичної самобутності корінних народів. Слово «автономія» тут має якийсь декоративний сенс.
У будь-якому випадку окупанти стикаються зі старою проблемою. Їм майже нікого заганяти в новоявлену «організацію». Історія з ільясівським «Кримом» показала, що можна добровільно-примусово зобов'язати чиновників із-поміж корінного народу вступити до руху, але це не дасть жодного політичного чи медійного ефекту. Потрібно, щоб учасники не тільки збиралися на казенні збіговиська, але й активно (у ЗМІ й соціальних мережах) пропагували «російський Крим». Як показала практика, «чиновники» – кримські татари всіма силами саботують таку роботу, боячись осуду з боку співвітчизників.
«Ми ведемо переговори й консультації з кримськими татарами із Ростовської області, Ставропольського і Краснодарського країв, Москви, Санкт-Петербурга й інших регіонів Росії, де проживають наші співвітчизники. Плануємо, що федеральна «національно-культурна автономія» кримських татар Росії буде створена до кінця цього року», – сказав Ейваз Умеров.
Логіка тут проста. Якщо кримські татари на півострові не хочуть вихваляти Кремль і особисто президента Росії Володимира Путіна, то цим у рамках «національно-культурної автономії» можуть зайнятися співвітчизники, що проживають у інших регіонах Росії.
Трагікомічність ситуації в тому, що кримським татарам уже намагались якось підсунути липову «автономію». Наприкінці 80-х років минулого століття керівництво Узбекистану розуміло, що кримські татари всерйоз мають намір залишити місця депортації. З огляду на те, що багато хто був зайнятий у промисловості й сільському господарстві, економіка республіки могла недорахуватися тисяч робочих рук. У ті часи партійне керівництво в Ташкенті непокоїлося тим, що їм не вдасться виконати черговий п'ятирічний план.
Щоб збити людей із пантелику, влада розробила проект так званої «Мубарекської автономії». Він припускав, що депортовані отримають якусь «національну республіку», але на територію Кашкадар'їнської області. Мовляв, навіщо їхати до Криму, якщо народ уже обжився в Узбекистані. Для популяризації проекту швидко сформували агітаційні бригади з-поміж кримських татар – членів КПРС і відіслали їх до колгоспів і радгоспів, у яких масово проживали співвітчизники. Багато учасників цього дійства ще живі, але вважають за краще не згадувати, як вони «уламували» земляків залишитися в Узбекистані.
В умовах розвалу радянської системи, партійного й репресивного апарату утримати корінний народ у неволі було майже неможливо. Кримськими татарами рухало не тільки прагнення будь-якою ціною повернутись на землю предків, а й розуміння того, що на території півострова в них до 1944 року була своя (нехай і картонна) республіка. Тепер кримським татарам намагаються підсунути черговий «Мубарек», але ще більш убогий, ніж попередній.
Сергій Стельмах – політичний оглядач
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію редакції
Оригінал матеріалу – на сайті «Крим.Реалії»