У Карпюка і Клиха є перспективи вийти і відправитися додому, як це зробила Савченко – адвокат

Верховний суд російської республіки Чечня засудив громадян України Миколу Карпюка до 22 з половиною років і Станіслава Клиха до 20 років ув'язнення в колонії суворого режиму за звинуваченням в участі у бойових діях в Чечні на боці чеченських сепаратистів в середині 1990-х років. Обидва українці вже підписали заяву про подачу апеляції на рішення суду.

Суддя Верховного суду Чеченської республіки Вахіт Ісмаїлов зачитував вирок українцям Миколі Карпюку та Станіславові Клиху монотонним голосом, не звертаючи уваги на те, що відбувається в залі суду. У цей час Клих цитував вірші: «Владикавказ. Здесь в 43-м были остановлены тевтоны. Здесь Один, чтобы стать сильнее, был распят. И за Христа, и за Аллаха, бились здесь народы».

Станіслав Клих та Микола Карпюк слухають вирок російського суду

Потім голосно співав українські пісні, молився вголос, і врешті-решт заспівав: «Врагу не сдается наш гордый «Варяг». На аркуші паперу в цей час він запекло креслив кола ручкою. На минулому засіданні, коли прокурор попросив йому покарання у вигляді 22 років позбавлення волі, Клих погрожував кинути ручку в обвинувача. Це все, що він міг протиставити звинуваченням.

Коли суддя почав зачитувати фабулу звинувачення – про участь Клиха в боях проти федеральних сил під час першої чеченської війни, про вбивство ним російських солдатів під час штурму Грозного 31 грудня 1994 року, – українець не витримав і закричав: «А ви мене бачили там?!» І, повернувшись до журналістів, став пояснювати: «Для нових журналістів кажу – я потрапив сюди 14 вересня 2015 року. До цього на території Чеченської республіки я не був». Суддя продовжував читати вирок, не звертаючи уваги на його слова. Клих стверджує, що відчув на собі тортури електрикою. Під час останнього слова він задер штанини і показав сліди опіків на ногах, гоїтися вони стали не так давно. Суддя у вироку заявив, що українець симулює.

Матеріали справи

Микола Карпюк слухав вирок мовчки, вчепившись в клітку, де вони перебували разом з Клихом. Він не звертав ні на що уваги і, не відриваючись, дивився вперед. Коли присяжні винесли українцям вердикт, і голова зачитував текст, повторюючи «винен», «винен», «винен», він сидів на лавці в клітці і ворушив губами, тихо молячись.

Присяжними на суді були чеченці, які пам'ятають події середини 1990-х, які знають, що від площі Мінутка в Грозному до Президентського палацу майже три кілометри, і під постійним мінометним вогнем пройти цю відстань не так просто, як це написано в обвинувальному акті прокуратури. Присяжні, віддалившись в дорадчу кімнату, здали телефони, і вони лежали купкою перед секретарем. До вечора телефони почали дзвонити, і пристав по черзі брав їх, щоб зрозуміти, який з них потрібно вимкнути.

Відразу вердикт вони винести не змогли, а значить серед них були ті, хто не погоджувався одразу визнати українців винними. Одна з присяжних, директор школи, після одного із засідань йшла по вулиці Ідрісова, де розташований суд, і вмовляла своїх колег: «Не можна йти проти влади, не можна виправдати українців». Поруч з нею йшли її підлеглі – співробітники школи, вони теж були в колегії. Коли адвокат Докка Іцлаєв заявив в суді про те, що це дуже схоже на тиск на присяжних, директор школи встала і заявила: «У нас у кожного своя думка».

Спочатку вона дійсно була різна, і голова колегії несподівано навіть, здається, для судді, який сидів разом з усіма в залі і чекав вердикту, попросив перерву. Колегію відпустили додому, присяжним роздали телефони, і стало зрозуміло, що адвокати даремно стежили за вікнами дорадчої кімнати, щоб туди ніхто не заліз з погрозами (про такий випадок розповіли одного разу чеченські адвокати). Наступного ранку колегія оформила вердикт за півтори години.

Адвокати Марина Дубровіна і Докка Іцлаєв

Через участь колегії присяжних судді не потрібно було вносити в вирок докази провини. Він лише прочитав, у чому звинувачують українців, перерахував імена кількох десятків загиблих російських військових і назвав терміни покарання: Микола Карпюк – 22 роки і шість місяців колонії суворого режиму, а перші 10 років – у в'язниці, Станіславу Клиху – 20 років позбавлення волі. «Кадирова сюди, в клітку тоді», – закричав Клих, почувши, яке винесли покарання. Суддя наказав приставам відвести його в підвал. На Клиха надягли наручники, він спокійно і мовчки вийшов у супроводі конвою.

«Микола Карпюк, вам зрозумілий вирок?», – запитав суддя. «Він не має нічого спільного зі справедливістю», – відповів українець. «Я не питаю про це, я запитав, чи зрозумілий вам вирок. Сідайте», – скомандував суддя.

У залі суду цього дня працювало кілька знімальних груп російських телеканалів, і не було жодного українського журналіста. Коли суддя почав називати терміни покарання для українців, оператори, попереджені, що суддю знімати не можна, повернули камери на нього. Після вироку вони накинулися на Карпюка, що залишився на самоті в клітці. «Ви себе не вважаєте винним?» – запитали у нього. «Якби ви ходили на судові засідання, ви б зрозуміли, яка брехня зготована в цій кримінальній справі. Я можу сказати одне: ні в 1994-му, ні в 1995-му, ні в наступні, аж до 17 березня 2014 року, я взагалі не був на території Російської Федерації, – пояснив Карпюк і додав, – Мені все одно, що буде зі мною в майбутньому, а правда восторжествує». Журналістів вивели із залу суду, українець залишився стояти в клітці.

За день до винесення вироку українські консули з Ростова довго спілкувалися з Карпюком і Клихом. «Карпюк розпитував про те, що відбувається в Україні, які новини. Він тримається на диво добре і впевнено, – розповів консул Олександр Ковтун. – За час процесу Карпюк роздав серед ув'язнених вже п'ять вишиванок, деякі в них так і ходять. Чеченці дуже шанобливо до нього ставляться. Та й до нас теж, коли ми приходимо в СІЗО». Карпюк під час зустрічі багато розпитував про батьків. Сказав, що йому приснився сон про батька, і він наляканий, чи не сталося з ним неприємностей. Поводився спокійно, тільки постійно тре скроні, – він робить це постійно, як ніби весь час відчуває біль.

Після вироку журналісти стовпилися перед будівлею суду і чекали адвокатів. Несподівано вийшов прокурор Сергій Блинников і побіг до бічної хвіртки. «А держзвинувачення не коментуватиме вирок?» – крикнув йому хтось із операторів. Прокурор не відповів, добіг до хвіртки, відчинив їх, озирнувшись, і побіг далі. «Нехай Ілля Новиков коментує, – попросила адвокат Клиха Марина Дубровіна. – Він звичний до камер. Це ж телебачення, потім виріжуть тільки те, що їм потрібно».

Ілля Новиков, який залишився працювати в Грозному біля свого підзахисного і не поїхав до Києва святкувати повернення Савченко додому, понад 15 хвилин пояснював журналістам, багато з яких були присутні на процесі вперше, обставини справи і чому захист не згоден з вироком: «Вирок – це цифри на папері, вони не означають зовсім нічого. Це не означає, що вони проведуть в російській в'язниці цей термін. Щодо них зроблені гучні заяви президентом України Петром Порошенком і МЗС, які обіцяли домагатися їхнього звільнення шляхом переговорів. Час це займе місяці, але є перспективи вийти і відправитися додому, як це зробила Савченко. Це не історія про те, як українці воювали в Чечні, а історія про те, як будь-яку людину можна пришити до старої купи трупів. А це була реальна купа трупів, яка залишилася після штурму Грозного і лежала в рефрижераторі на запасній колії в Ростові, їх не могли впізнати. Така ж купа увійшла в вирок, де зліплені всі ці реально загиблі люди, яких вбити одночасно просто неможливо було. Присяжні це прекрасно розуміли, суддя це прекрасно розумів. Але не слідчі, які ініціювали цю справу, як стартап для кар'єри. Взяли кримінальника, який сидить 23 роки, хворий на ВІЛ і гепатит, який вже точно не вийде живим, і тільки його показаннями зв'язали Карпюка і Клиха з цією горою трупів».

У планах захисту – подача апеляції, Карпюк та Клих підписали відповідну заяву. Ще до оголошення вироку Карпюк подав позов до Європейського суду з прав людини про тортури під час слідства. «Цей процес під головуванням Ісмаїлова – приклад того, яким не повинен бути ні один процес, – ось точно так і запишіть, – попросив адвокат Карпюка Докка Іцлаєв, – Якщо ми дійдемо до ЄСПЛ, цей вирок буде скасований».

Швидше за все, буде це нескоро, набагато більші надії захист покладає на дипломатичні домовленості про повернення Карпюка і Клиха до України, які ще належить зробити Києву і Москві. Поки що українська влада в особі глави МЗС Павла Клімкіна заявила про можливе розширення санкцій «Списку Савченко», куди увійшли слідчі, судді і фігуранти, причетні до того, що українська військовослужбовець опинилася в Росії. Очевидно, санкції тепер торкнуться і Вахіта Ісмаїлова, і слідчих, які вели справу Карпюка і Клиха.

Суддя виніс окрему ухвалу на дії адвокатів – Докки Іцлаєва і Марини Дубровиної, які, на думку Ісмаїлова, «паплюжили честь і гідність адвоката». Марина Дубровіна пояснила, що ця дія судді для них означає: «У нас в адвокатських палатах, тобто у мене в палаті Краснодарського краю, а у Докки Іцлаєва в адвокатській палаті Чеченської Республіки, тепер буде порушено дисциплінарне провадження з непередбачуваними результатами... На жаль. Мабуть, дійсно за якісну роботу... Але роботи у справі Карпюка і Клиха у нас ще багато».

Якщо підсумки перевірки будуть не на користь захисників українців, адвокати можуть позбутися свого статусу.

Як розраховує Ілля Новтков, Карпюк та Клих також увійдуть в обмінний процес, і після апеляції, коли вирок набуде чинності, почнеться їхня довга дорога на Батьківщину. Адвокат сподівається, що до кінця року всі вже засуджені українці повернуться додому. Карпюк в це, здається, беззастережно вірить: за кожної нагоди він дякує співвітчизникам, які його підтримують в ув'язненні.

«Робимо і робитимемо все, щоб повернути Карпюка і Клиха додому», – написав після обвинувального вердикту колегії присяжних в Грозному президент України Петро Порошенко. Відразу після свого звільнення Надія Савченко теж заявила, що займатиметься визволенням з ув'язнення в Росії співвітчизників. Через кілька днів адвокати мають намір їхати до Києва, щоб не дати забути ці обіцянки і врятувати своїх підзахисних. «У подібних справах правові процедури працюють погано і повільно, а політичні швидко і іноді добре», – зазначив Ілля Новиков.

Оригінал матеріалу – на сайті Російської редакції Радіо Свобода