(Рубрика «Точка зору»)
Російський обиватель лякає своєю інфантильністю. Адже у нього немає ніяких причинно-наслідкових зв’язків. Для нього різниця між Донбасом і Кримом – у картинці. Від однієї він утомився, а від іншої ще не встиг.
Про це наочно пише професор Московського державного інституту міжнародних відносин Валерій Соловей. Він зазначає, що в Росії «спричнена Кримом масова патріотична мобілізація до весни 2016 року повністю вичерпалася». Він також додає, що російське суспільство перестало цікавитися тим, що відбувається на Донбасі, ще на початку 2015 року. І що із зовнішнього порядку денного російське суспільство дедалі більше перемикається на внутрішній.
До слів професора не присікаєшся – зрештою, він просто фіксує нову реальність, що склалася в головах його співгромадян. До того ж, таку саму картину настроїв фіксують і інші російські експерти. За словами Валерія Солов’я, новий порядок денний росіянина нині складається з кількох тез:
1. Росія не в змозі змінити траєкторію України.
2. Донбас не потрібен Росії, і вона його зрештою залишить.
3. Жоден майбутній російський уряд, навіть уряд Каспарова, не зможе змінити статус Криму.
Потішна тріада, чи не так?
Уявіть, що ваш сусід по сходовому майданчику увірвався до вас у дім, захопив вподобану ним кімнату, оголосив її своєю власністю і за допомогою «тітушок» відгородив її від вас сталевими дверима. До того ж, він спробував віджати ще одну кімнату, але тут уже господар почав давати відсіч, зав’язалася бійка і під час протистояння кімната згоріла. І в цей момент загарбник втомлено махає рукою і каже, що не претендує більше на обгорілу житлоплощу, і заявляє, що готовий вам її повернути в обмін на обіцянку не ставити квартиру під охорону.
Причому мається на увазі, що ремонт спаленої кімнати ви будете робити за свій рахунок. Ні про яку компенсацію збитків – так само, як і про долю першої, віджатої, кімнати – ваш сусід навіть не хоче говорити. До того ж, він вважає, що робить вам послугу, адже розмір житлоплощі, на його думку, є найважливішим і визначальним фактором.
І немає жодної причини, чому українці повинні з таким підходом погоджуватися.
Тому що справа не в розмірах житлоплощі, а в якості життя на ній. Український інтерес може бути лише в тому, щоб повертати окуповані землі за своїми власними правилами – незважаючи на вимоги бойовиків і Москви. І вже тим паче немає сенсу за будь-яку ціну повертати Донецьк і Луганськ, якщо Кремль збереже політичний вплив на ці території.
Немає сумнівів щодо Москви: позиція російського керівництва цинічна і продумана. Значно більшу посмішку викликає російський обиватель. Він щиро переконаний, що чужу цілу іграшку можна залишити собі, а чужу, але розтоптану в бійці, – повернути власнику без компенсацій. І найсмішніше, що він, схоже, щиро вірить у власну шляхетність і справедливість.
Павло Казарін – оглядач «Крим.Реалії»
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію редакції
Оригінал публікації – на сайті проекту Радіо Свобода «Крим.Реалії»