Одна з провідних британських газет вмістила статтю про главу Одеської облдержадміністрації Міхеїла Саакашвілі, який закликає українську владу пришвидшити темпи реформ і не робити напівкроків. Є також публікації з аргументами на користь того, щоб Київ двічі подумав, чи варто так сильно прагнути швидко повернути контроль над нині окупованими теренами Донбасу. Тим часом радник Дональда Трампа каже, що кандидат від республіканців на президентських виборах США, який зараз змагається за партійну номінацію, ще не виробив підходів до питання України.
Лондонська газета The Guardian опублікувала розлогу статтю про главу Одеської облдержадміністрації Міхеїла Саакашвілі, в якій він критично висловлюється щодо темпів реформ в Україні і каже про розчарування президентом Петром Порошенком.
Газета зазначає, що коли рік тому Саакашвілі був призначений керувати Одеською областю, він постійно згадував російського президента Володимира Путіна.
«Реформи в постреволюційній Україні і спроби провести реформи в російськомовній Одесі були частиною великого плану втерти носа Кремлю і довести і українцям, і росіянам, що можна змінити пострадянське життя і усунути корумповані еліти й привити демократичні цінності», – пише The Guardian і додає, що нині Саакашвілі також згадує Путіна, але на додаток до цього, він також все частіше вживає суворі вислови на адресу людини, яка призначила його на посаду в Одесі – Петра Порошенка.
Як на Саакашвілі, то нині настав вирішальний час визначити, чи Порошенко є частиною проблеми, чи частиною вирішення. Минулого місяця, пише газета, Саакашвілі провів прес-конференцію, під час якої критикував президента за невиконання обіцянок, зроблених два роки тому при вступі на посаду.
«Довгий час Порошенко був дуже гнучкий. Якщо ви реформатор, він говорить мовою реформ. Якщо ви хтось зі старої гвардії, він каже: «Добре, ми знайдемо можливість, як мати з вами справу». Нині він поставив уряд, який зовсім не має бачення щодо реформ», – йдеться в статті.
Новий уряд був затверджений минулого місяця після багатьох тижнів аполітичних перепалок та відходу Арсенія Яценюка. Але, веде далі газета, є також скептицизм щодо того, чи новий голова уряду, Володимир Гройсман, є тим політиком, який політично може просувати реформи. Західні дипломати були все більш розчаровані повільним темпом реформ, але воліли бачити компроміс в Україні з тим, аби вона уникнула дострокових виборів і нового періоду політичної нестабільності.
«Саакашвілі, однак, характеризує новий уряд як «купку посередніх людей». Майже кожного дня, як виглядає, з’являються нові новини, які розчаровують: чи хтось із налаштованих робити реформи йде з уряду, чи прогресивне призначення заблоковане чи загальмоване», – пише The Guardian.
Видання зауважує, що критики Саакашвілі кажуть, що його недавній вихід на всенаціональну авансцену пояснюється його перебільшеними амбіціями і прагненням одного дня стати прем’єр-міністром країни. Замість того, щоб зосередитись на Одесі, кажуть вони, він критикує уряд.
«Ви не можете створити щось прекрасне в цьому негарному середовищі – оазис в пустелі. Я сподіваюсь, що Порошенко розуміє важливість того, що не можна зупинятися на півдорозі. Половинчасті реформи означатимуть їхню дискредитацію і тоді ви отримуєте те, що ми завжди маємо на пострадянському просторі, коли люди думають, що реформи не можливі і нічого зрештою не робиться», – сказав Саакашвілі газеті The Guardian.
Видання World Affairs вміщує статтю відомого американського політолога Олександра Мотиля, який відповідає тим, хто розкритикував його попередню статтю http://www.worldaffairsjournal.org/blog/alexander-j-motyl/dying-donbas із закликом до України подумати про якийсь довший час існування без зруйнованої частини Донбасу, яка перебуває під контролем підтримуваних Росією сепаратистів.
Мотиль пише, що будь-яка спроба повернути анклав і перемогти його 35 тисяч добре озброєних бандитів лише зробить Україну мішенню дестабілізуючого російського контрнаступу.
«І навіть коли Україна, якимсь дивом, спробує окупувати і контролювати економічно зруйнований регіон, населений людьми із сумнівною лояльністю до України, це змусить Україну розкидатися й без того обмеженими ресурсами на Донбасі, а відтак послабить її здатність протистояти подальшій російській агресії», – пише автор.
Щодо закидів, що дистанціювання Києва від окупованої частини Донбасу може підштовхнути президента Росії Володимира Путіна до ще більших авантюр в Україні, Мотиль каже, що якщо Путін запрограмований на імперіалістичні апетити без озирання на умови та ціну таких кроків, то він все одно не зупиниться – чи буде нині окупований Донбас під контролем України чи ні. Якщо ж Путін усвідомлює, якою ціною обернулася б його подальша авантюра в Україні, то це для нього було б стримувачем подальших імперіалістичних планів, доводить американський політолог.
Що ж до аргументу, що в України є моральне зобов’язання перед громадянами, які опинилися на окупованій території, то тут Мотиль сам запитує: яка відповідальність є більшою – перед трьома мільйонами людей, які своєю поведінкою з 1991 року демонстрували в кращому випадку сумнівну лояльність Україні, чи відповідальність перед понад 40 мільйонами українців решти України, лояльність який своїй державі не викликає сумніву?
«За ідеальних обставин, політики мають давати стільки ж ресурсів одному громадянинові, як і всій решті. Але в реальному світі обмежених ресурсів політики мають вибирати витрату більших ресурсів для більшої кількості людей. Якщо дивитися під таким кутом, тоді сприяння життєвому шансу понад 40 мільйонів лояльних українців через впровадження реформ, підняття життєвого рівня, зміцнення демократії та прав людини – є набагато більшим добром, ніж принесення в жертву людських життів заради населення, яке, можливо, взагалі не хоче бути визволеним Києвом», – пише політолог Олександр Мотиль у виданні World Affairs.
Сайт Deutsche Welle вмістив інтерв’ю з радником кандидата на номінацію від Республіканської партії США Дональда Трампа із зовнішньої політики Валіда Фареса, який каже, що Трамп наразі не має виробленої політики щодо України.
Фарес, говорячи про Східну Європу, зазначив, що Трамп – у разі, якби став президентом – сів би за стіл із російським керівництвом і досяг би домовленостей або порозуміння щодо низки питань. Серед них: де Америка й Росія можуть знайти спільну мову дуже швидко, скажімо, в питанні боротьби з тероризмом, чи «Ісламської держави», чи «Аль-Каїди», чи джигадистів. А де б не була знайдена спільна мова, Трапм провів би «червоні лінії» і цими твердими лініями був би суверенітет країн-членів НАТО, каже радник.
«Але ви не згадали конфлікт в Україні, ймовірно, найбільшу перешкоду поліпшенню відносин із Росією. Як Трамп діятиме в цьому питанні?» – запитав журналіст «Німецької хвилі».
«Ну, щодо цього, то дозвольте сказати, що він ще не виробив політики. Ми знаємо, що у своїх промовах він казав, що відносини між Росією та НАТО перетворились на кризу від часу вторгнення до Криму та подій всередині України. Але він ще не виробив політики. Але я гадаю, і тут я йду далі того, що він сказав, наступна фаза відносин із Росією… має передбачати вирішення кризи в Україні – і стійкого вирішення. Як це може статися, я не знаю, бо він (Трапм) ще не виробив тут підходу», – сказав зовнішньополітичний радник Трампа Валід Фарес в інтерв’ю «Німецькій хвилі».