В Україні презентували збірник «Документи комуністичних спецслужб у Європі. Путівник мережею архівів». Мета його упорядників – допомогти з розумінням того, як свого часу відкривали архіви служб безпеки у Польщі, Німеччині, Чехії, Словаччині, Угорщині, Болгарії та Румунії. За словами авторів, наступне видання міститиме також розділ про український досвід.
Видання книги здійснено Центром досліджень визвольного руху за сприяння Українського інституту національної пам’яті. Українське видання – це перекладена й адаптована версія збірника, яким послуговується Європейська мережа інституцій, відповідальних за архіви спецслужб.
Редактор українського видання, заступник голови Галузевого архіву СБУ Володимир Бірчак каже, що книга розрахована на досить широке коло читачів, на кожного, хто цікавиться історією. Всі документи цікаві, бо це – реальні долі реальних людей.
«Ці архіви – це не компромат. Вони дозволяють зрозуміти, чим насправді був тоталітарний комуністичний режим, – зауважив Бірчак. – Завдяки цим документам ми бачимо, як створювались історичні міфи, як фальсифікувались факти. А також розуміємо, яким чином працює російська пропаганда зараз».
За його словами, до оновленої версії оригінального видання, окрім розділу про Україну, ймовірно, ввійдуть також архіви країн Балтії та Грузії.
В’ятрович: дискредитація діяльності ІНП – на руку Росії
Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович називає відкриття архівів комуністичних спецслужб у Європі переломним для цієї частини світу моментом. На прикладі колишніх країн так званого соціалістичного табору, на думку В’ятровича, можна побачити, що розсекречення архівів спецслужб веде не до «громадянської війни», а до «морального очищення народу».
Таким чином голова Українського інституту національної пам’яті зокрема відреагував на закиди журналіста Джоша Когена, який у своїй публікації на сторінках часопису Foreign Policy на початку травня приписав досліднику спробу «відбілити минуле» України. Коген також розкритикував рішення Служби безпеки України розпочати процес передачі своїх архівів радянської доби до очолюваного В’ятровичем інституту. На публікацію у Foreign Policy оперативно відреагували у партії «Опозиційний блок», запропонувавши створити парламентську комісію з питань «фальсифікації історії, забезпечення доступності і збереження національних архівів для збереження і розвитку історико-культурної спадщини» та провести парламентськi слухання про стан роботи з архiвами в Україні.
Володимир В’ятрович вважає, що в публікації на кшталт згаданої зацікавлені, перш за все, у Росії. Нинішній політичний режим там, за словами В’ятровича, не вельми б хотів, щоб у публічний доступ потрапили документи, які б відкрили світу те, чим займався КДБ.
«Ми маємо величезну кількість інформації, яка є засекреченою та забороненою в Москві», – додав В’ятрович.
У Польщі архіви спецслужб давно відкриті
Директор архіву Інституту національної пам’яті Польщі Рафал Лєскевич – редактор оригінального збірника, але також долучився до адаптування української його версії. Він розповідає: сьогодні у Польщі архіви комуністичної доби є повністю відкритими.
За словами Лєскевича, Інститут національної пам’яті у Польщі заснували у 1998 році, доступ до архівів забезпечували упродовж наступного десятиліття.
Рафал Лєскевич вважає, що у книги «Документи комуністичних спецслужб у Європі» є троє «батьків»: такими називає колишнього голову Інституту національної пам’яті Польщі Януша Куртика, який загинув у катастрофі президентського літака під Смоленськом 2010 року, засновника Інституту дослідження тоталітарних режимів у Чехії Павела Жачека та голову українського Інституту національної пам’яті Володимира В’ятровича.
Книга, як кажуть її упорядники, буде цікавою і для дослідників української історії: у збірнику, наприклад, можна знайти документи про Чорнобильську катастрофу з Польщі та Німеччини, а також факти про Українську повстанську армію.
На дотичну тему:
Україна, ОУН-УПА, архіви СБУ. Відповідь на звинувачення
Від запитів журналіста Джоша Когена віяло не журналістикою, а прокуратурою далі