Міжнародна правозахисна група «Агора» в понеділок представила доповідь «Росія під наглядом», яка присвячена стеженню з політичних мотивів у самій Росії, а також в окупованому нею Криму. Вона охоплює період з 2007 року до теперішнього часу і аналізує випадки стеження за активістами та правозахисниками, не пов'язані з розслідуванням злочинів.
Автори доповіді – юристи Дамір Гайнутдінов і Павло Чиков. Дослідження ґрунтується на даних ЗМІ та інших відкритих джерелах, наприклад, на статистиці судового департаменту Верховного суду Росії. При цьому в доповіді детально описані різновиди стеження, серед яких прослуховування телефонів, зламування акаунтів у соцмережах, відео- і аудіоспостереження та контроль пересувань через базу МВС «Сторожовий контроль», до якої, за офіційною версією, вносяться дані потенційних екстремістів.
За даними авторів доповіді, найбільше випадків стеження – 177 – було зафіксовано в 2014 році. Експерти пояснюють це масовими затриманнями кримських татар після російської анексії Криму. Юристи «Агори» вважають, що за останні 9 років як мінімум 6 відсотків населення Росії прослуховувалися. За весь аналізований період виявлено 352 випадки стеження.
Про те, чому експерти вирішили вивчити методи стеження за росіянами і чи можливо його уникнути, Радіо Свобода розповів один з авторів доповіді «Росія під наглядом» Дамір Гайнутдінов.
Дамір Гайнутдінов
– Справа в тому, що ми вже кілька років ведемо моніторинг щодо обмеження свободи інтернету і щорічно публікуємо відповідні доповіді. При підготовці моніторингу ми помітили, що досить часто з'являються повідомлення про те, що в активістів вкрали пошту або у деяких адвокатів якийсь акаунт у соціальних мережах і виклали вміст в мережу; або якихось активістів затримували під час спроби взяти участь в деяких акціях. Інформація ця накопичувалася. Нам стало цікаво вивчити і оцінити масштаби цього явища. Ми почали цілеспрямовано збирати публікації на цю тему. І стало помітно, що це досить серйозна проблема і поширена практика.
– Що конкретно вам вдалося з'ясувати? Як саме держава стежить за громадянами?
Механізми всі ті ж самі, які описані в законі про оперативно-розшукову діяльність, звісно, з деякими специфічними доповненнями на кшталт публікацій фейків на федеральних телеканалах
– Я б сказав так, що механізми цієї системи стеження повинні використовуватися для розкриття і запобігання злочинам. Але в Росії вона все частіше і частіше використовується проти політичних активістів, громадських активістів, правозахисників, журналістів і просто людей, яких влада вважає своїми опонентами. Механізми всі ті ж самі, які описані в законі про оперативно-розшукову діяльність, звісно, з деякими специфічними доповненнями на кшталт публікацій фейків на федеральних телеканалах.
Якщо брати ті факти, які нам вдалося відстежити, то найпоширеніший серед них – це збір матеріалу для аналізу ДНК. Щоправда, ці випадки групуються в кілька історій. В основному, це використовувалося в 2014 році в Криму – коли було затримано понад сотню кримських татар, і їх усіх змушували примусово здавати відбитки пальців і фотографуватися. Те ж саме було в Дагестані, де таким же чином співробітники спецслужб спілкувалися з особами, яких вважали родичами членів незаконних збройних формувань. Було ще кілька епізодів, не пов’язаних з цими діями. Відомо, коли затриманих на протестних акціях активістів привозять у відділи поліції, їх також змушують здавати відбитки пальців і фотографують.
– І як потім держава може використовувати таку інформацію проти громадянина, проти політичного активіста?
Як тільки правозахисник купує квиток на громадський транспорт, пред'являє посвідчення особи, сигнал про це одразу ж надходить в поліцію
– Це додатковий контроль за людиною. Заводиться справа оперативного обліку. Можливі якісь подальші дії, які можуть вживатися для контролю всіх її комунікацій. Згадайте справу Сергія Шимоволоса (самарський правозахисник, затриманий в 2007 році в Самарі напередодні «Маршу незгодних», оскаржив в Європейському суді з прав людини незаконність системи політичного розшуку в Росії – ред.) Ця справа Європейського суду з прав людини проти Росії показала, що в Росії існує база «Сторожовий контроль», яка використовується для контролю пересування осіб. Спочатку передбачалося, що в цю базу будуть включати екстремістів. Але справа Сергія показала, що там існує розділ «правозахисники». Їхні пересування контролюються. Як тільки вони купують квиток на якийсь громадський транспорт, пред’являють посвідчення особи, сигнал про це відразу ж надходить в поліцію, яка відстежує їхнє переміщення.
Хтось, проходячи паспортний контроль, давав паспорт прикордоннику в аеропорту і отримував його назад з вирваною сторінкою і словами «ваш паспорт не дійсний, ви не можете перетнути кордон»
Ці дані старі, ще 2007 року, але відтоді жодних спростувань про використання таких механізмів не було. Скажу більше, на схожі проблеми наштовхувалися багато активістів. Відома історія вересня 2014 року, коли кілька делегатів Конгресу малих народів ООН не змогли вилетіти або мали проблеми при вильоті з Росії до Нью-Йорка для участі в цій конференції. Хтось стикався з постійною увагою ДПС, коли машина їхала в аеропорт, а її неодноразово зупиняли і обшукували. Загалом, влада робила все, щоб ці люди не встигли на свої рейси. А хтось, проходячи паспортний контроль, давав паспорт прикордоннику в аеропорту і отримував його назад з вирваною сторінкою і словами «ваш паспорт не дійсний, ви не можете перетнути кордон» і т. д. Пересування цих людей якимось чином відстежувалося. Причому, оскільки це відбувалося одночасно в різних регіонах щодо осіб, які виїжджали для участі в одному і тому ж заході, очевидно, йдеться про якусь комплексну систему стеження.
– Можна від цього якось уберегтися?
– Я боюся, що, коли держава всіма своїми ресурсами навалюється на простого громадянина, у нього не так вже й багато способів від цього вберегтися. Потрібно розуміти, що вся ця потужність використовується проти людей, які ні в якій кримінальної активності не помічені. Але за ними стежать, як за злочинцями. Держава всі свої досягнення, доступні технології використовує проти них. Уберегтися від цього досить складно.
Якщо ж говорити про електронне стеження (контроль комунікацій, злам пошти і т. д.), то тут є певний набір заходів технічної безпеки, який експерти неодноразово описували. Але як показав злам Telegram активістів Олега Козловського та Георгія Албурова, навіть такий захищений канал зв’язку не дає 100 відсотків гарантії безпеки.
– І який же головний висновок Вашої доповіді?
– Ми робимо висновок, що жоден російський громадянин не може почуватися в безпеці. Власне, ті засоби, які спочатку створювалися для боротьби зі злочинністю, почали використовувати проти громадських активістів. А історія з кримськими татарами показує, що ці механізми можуть використовуватися і проти звичайних громадян. Потрібно просто пам’ятати про це постійно.
Оригінал матеріалу – на сайті Російської редакції Радіо Свобода