Чому протиракетні системи в Європі стали каменем спотикання, через який Кремль не зміг переступити? Чи почала Москва гонитву ядерних озброєнь? Чи будуть Європа і США захищатися від Росії антиракетним щитом? Як далеко може зайти російське керівництво в безнадійній боротьбі з протиракетною системою, спрямованою проти Ірану?
Минулого четверга в румунському місті Девеселу відбулася церемонія, яка підвела остаточну риску під спробами Москви, що тривали десятиліття, не дозволити Європі захиститися від ракетної загрози з боку Ірану. На базі в Девеселу став до ладу перший в Європі сухопутний протиракетний комплекс, призначений для перехоплення балістичних ракет середнього радіусу дії, якими в недалекому майбутньому континенту може загрожувати недружній Іран.
Близько десяти років тому, в останні роки президентства Буша-молодшого, Москва вступила, як виявилося, в епічну боротьбу проти антиракетних систем, які, з американської точки зору, не мали жодного стосунку до Росії. Здивований президент Буш тоді нагадував, що на початку нинішнього століття у Володимира Путіна не було ніяких заперечень проти таких протиракет. Наступник Буша в Білому домі Барак Обама в якості дружнього жесту на адресу Кремля помітно урізав масштаби проекту. Це далеко не задовольнило Кремль і сильно збентежило східноєвропейських союзників США, які розраховували розмістити у себе ракетні комплекси і радари. Кажуть, поляки все ще не забули образу, завдану їм тоді Білим домом.
Проте, перша черга протиракетної системи здана в експлуатацію, і Кремль відреагував на цю подію в звичній для себе манері. Він сприйняв створення примітивного антиракетного щита, який прикриває Європу від Ірану, як афронт і особистий виклик. У четвер прес-секретарі Кремля і МЗС Росії назвали його створення загрозою Росії і міжнародній стабільності. А в п'ятницю сам президент Росії відніс протиракетні системи до категорії прямих загроз Росії.
«Це частина ядерного стратегічного арсеналу США, винесена на периферію», – оголосив Володимир Путін. І пообіцяв подумати про те, як «лікувати загрози, що виникають щодо безпеки США». Але такий погляд ніхто не поділяє з Кремлем. У п'ятницю заступник міністра оборони США закликав російську сторону замислюватися перед тим, як робити публічні заяви, зазначивши, що в заяві російського президента міститься неправдива інформація.
Американські експерти бачать в системі ПРО дуже обмежений інструмент самооборони, а потенційну загрозу вбачають в діях Москви. Ось як пояснює завдання протиракетного комплексу в Румунії Ричард Вайц, американський військовий експерт:
Це більш сучасні ракети. На них немає боєголовок, вони розраховані на пряме влучення й повинні, образно кажучи, розбивати ракети противника
– Сполучені Штати дислокують в Європі протиракетні системи для захисту від іранської ракетної атаки. У США вже є протиракетні комплекси, що базуються на кораблях, які розташовані в європейському регіоні. Ракети-перехоплювачі, встановлені в Румунії, а в майбутньому – і в Польщі, дозволять розширити діапазон їхньої дії, це більш сучасні ракети. На них немає боєголовок, вони розраховані на пряме влучення й повинні, образно кажучи, розбивати ракети противника.
– Що б Ви відповіли на скарги Москви, яка стверджує, що ці протиракети спрямовані проти її ядерних ракет?
Число американських протиракет мізерне, вони дислоковані в невідповідних для знищення російських ракет місцях
– Число американських протиракет мізерне, вони дислоковані в невідповідних для знищення російських ракет місцях. Російські міжконтинентальні ядерні ракети, спрямовані на США, полетять через Льодовитий океан, Північний Полюс. Румунія і Польща розташовані в іншій стороні, як відомо. Радіус дії антиракет невеликий: і їхня величина значно менша за швидкість російських міжконтинентальних балістичних ракет. Будь-якому фахівцеві зрозуміло, що ці системи призначені для перехоплення одиничних ракет, випущених з Ірану в напрямку Європи.
– Але, якщо спробувати встати на бік тих в Росії, хто бачить в цій протиракетній системі символ якихось таємних планів Вашингтона, спробу оточити Росію ракетами, в майбутньому, наприклад, підмінити оборонні ракети наступальними, це звучить дико, чи в теорії таке можливо?
У США є ядерні субмарини, бомбардувальники, міжконтинентальні балістичні ракети, які більш ефективні для нанесення удару у відповідь
З практичної точки зору, більш правильно тримати пускові установки на більшій дистанції від російських рубежів
– По-перше, нам такі ракети не потрібні, тому що у США є ядерні субмарини, бомбардувальники, міжконтинентальні балістичні ракети, які більш ефективні для нанесення удару у відповідь. По-друге, скажіть, навіщо Вашингтону йти на всілякі хитрощі, витрачати значні гроші на спорудження протиракетної системи, якщо мета полягає в тому, щоб розташувати ракети ближче до Росії? Це набагато простіше зробити, розмістивши такі ракети, скажімо, в країнах Балтії або навіть в Україні, якщо українці захочуть цього. Але це не має ні тактичного, ні стратегічного сенсу. Всі ці системи в разі конфлікту будуть миттєво знищені першим же російським ударом. З практичної точки зору, більш правильно тримати пускові установки на більшій дистанції від російських рубежів.
Михайло Кофман, військовий експерт з американського аналітичного центру CNA:
– Російська сторона розуміє, що ця пускова система і та, яку будуть ставити в Польщі, дуже обмежена, і ніяких можливостей на перехоплення російських ракет стратегічних у неї немає і не буде.
– Ви вважаєте, що це чистої води політична гра з боку Кремля?
Проблема для Кремля – це те, що Сполучені Штати все-таки працюють над розгортанням протиракетної оборони. Москва побоюється, що з часом з великим внеском грошей Сполучені Штати зможуть створити протиракетну оборону, яка буде не просто ефективна, але найдешевша
– Так, це політична гра. Але є дві справжні проблеми, існують два питання. Перше: в будь-якому випадку Кремль ненавидить, коли Сполучені Штати розвивають свою військову присутність в Європі. По-друге, проблема для Кремля – це те, що Сполучені Штати все-таки працюють над розгортанням протиракетної оборони. Чого Москва боїться – це далекого майбутнього, 20 років вперед, 30 років вперед. Вона побоюється, що з часом з великим внеском грошей Сполучені Штати зможуть створити протиракетну оборону, яка буде не просто ефективна, але найдешевша, і можуть створити якийсь протиракетний щит не в Європі, а в Сполучених Штатах.
– Таку точку зору, в загальному, можна було б назвати логічною з точки зору тих, щоправда, хто бачить в США ворога, готується до битви і дає Вашингтону приводи задуматися про те, як захиститися від Росії?
Росія вдивляється в майбутнє, і це майбутнє їй не подобається, що Сполучені Штати можуть ухвалити таке рішення
– Вона абсолютно логічна і не фантастична, до речі. Мета розгортання ПРО, з точки зору Конгресу, – це щоб якось досягти можливості, щоб у США був такий вибір: створити протиракетний щит, не створювати його, але в будь-якому випадку Росія вдивляється в майбутнє, і це майбутнє їй не подобається, що Сполучені Штати можуть ухвалити таке рішення.
– Іншими словами, у Вашому трактуванні Москва побоюється потенційних оборонних американських систем, які можуть з'явитися, а можуть і не з'явитися через десятиліття? І це незважаючи на те, що Вашингтон, на відміну від Москви, не погрожує застосувати ядерну зброю першим, і американська ядерна стратегія не базується на тезі першого ядерного удару?
– Ядерний потенціал Сполучених Штатів не налаштований і не спрямований на те, щоб завдати перший ядерний удар. Такий арсенал був, звичайно, він існував в 80-х роках, але його тепер в реальності немає.
– І можна припустити, що якщо в Москві сидять фахівці-професіонали, то вони цю реальність, в загальному, знають?
– Це можна тільки припускати. Вони знають, звичайно, це, але є ще велика частина політичного суспільства, як і тут, яка особливо фактами не володіє. Я вам скажу, що я тільки що був в Москві два тижні тому, я виступав на Валдайському клубі. Протягом виступу одна людина перервала мене і вирішила прочитати лекцію мені про небезпечний ядерний потенціал Сполучених Штатів, який спрямований, щоб завдати першого удару проти Росії. Я її слухав, як людину, яка розмовляє зі мною з 80-х років.
– Вимальовується сумна картина: заради боротьби з неіснуючою загрозою Москва, по суті, почала гонитву ядерних озброєнь?
– Звичайно, вона займається такою ж самою гонитвою. У неї немає ресурсів, які були у Радянського Союзу, але, з іншого боку, – технічна спроможність, яка все ще залишилася в Росії, особливо щодо створення різних типів ракет, все-таки можна щось спробувати зробити.
– То справді Росія, з Вашої точки зору, готується до можливості реальної ядерної війни?
– Абсолютно, і вона ніколи не переставала готуватися до цього.
– Чи можна було уявити, що поява антиракетної системи змусить Москву розширити свій ракетно-ядерний арсенал?
Цю гонку не потрібно було провокувати, вона почалася давно, але в забігові бере участь одна Росія
– Ця гонитва вже існує, і в ній бере участь одна країна, Росія. І почалася вона задовго до появи планів протиракетної оборони, досить подивитися на програму модернізації російських міжконтинентальних балістичних ракет. Росія дислокує по своєму периметру набір найрізноманітніших балістичних ракет середнього і малого радіусу дії, вона порушує Договір про знищення ракет середньої і меншої дальності. Вона створила і випробувала крилату ракету, параметри якої вписуються в параметри ракет, заборонених договором. Росіяни також випробували балістичну ракету середньої дальності, радіус дії якої перевищує ліміти, встановлені договором. Зараз Москва голосно заявляє про готовність задіяти нову потужну міжконтинентальну балістичну ракету SS-30, яка, згідно з телеканалом «Звезда», здатна стерти з лиця землі штат Техас. Росія розробляє нову ракету для запуску з підводних човнів і новий тип субмарин, які їх будуть нести. Словом, цю гонку не потрібно було провокувати, вона почалася давно, але в забігові бере участь одна Росія.
Ось що говорить колишній високопоставлений співробітник Пентагону Деніел Гуре:
Росіяни не люблять саму ідею створення протиракетної оборони, тому що будь-яка система захисту від ракет обмежує їхні можливості користуватися своєю ядерною зброєю як інструментом політичного тиску
– Російська сторона чудово обізнана про те, чим є ці системи, які їхні можливості, за допомогою моделювання російські фахівці легко можуть встановити, якого типу ракети і на якій траєкторії польоту можуть бути перехоплені ракетами, що базуються в Румунії. І в Москві чудово знають, що вони не становлять жодної загрози для російського ракетного арсеналу. Таку поведінку Кремля можна пояснити зовсім просто: він керується виключно політичними міркуваннями. По-перше, Москва не хоче, щоб Європа була під прикриттям якої-небудь протиракетної системи, навіть найбільш зародкової. По-друге, росіяни не люблять саму ідею створення протиракетної оборони, тому що будь-яка система захисту від ракет обмежує їхні можливості користуватися своєю ядерною зброєю як інструментом політичного тиску.
Повний текст матеріалу – на сайті Російської редакції Радіо Свобода