Рудольф Медведь
До анексії Крим як курортний об’єкт та «всесоюзна здравниця» був популярний для представників середнього прошарку населення СРСР, а потім і країн СНД, перш за все: українців, росіян, білорусів, казахстанців. Клієнти з колишнього СРСР їхали на Південний берег згадувати радянське минуле чи заповнювати профспілкові ліжко-місця відомчих чи республіканських санаторіїв, турбаз і будинків відпочинку, які тримали не за кримські бюджетні кошти.
Зі скасуванням режимних територій та відкриттям Севастополя для вільного відвідування, розвитком зв’язків Кримського півострова з Німеччиною, прибалтійськими країнами, європейськими державами і Туреччиною, географія туристичних потоків успішно розширювалася. Німці та інші європейці прагнули побачити пам’ятки, у першу чергу, Ялту, яка асоціювалася із завершенням Другої світової війни та початком мирного процесу, рідкими та вишуканими зразками кримського червоного вина.
З відкриттям кордонів «залізної завіси», надбанням незалежності Україною та розширенням євроінтеграційної складової литовці, латиші, естонці, болгари, угорці, чехи, поляки почали пишатися наявністю на півострові невеликих, але таких, що змогли зберегти ідентичність, етнічних груп родичів, а також використовували можливість побувати в Криму для відвідування пам’яток в Ялті, Севастополі, Бахчисараї. На цій хвилі підняли історичний пласт генуезьких поселень, а також «переселень народів», організованих царською Росією після захоплення Криму, що дало можливість відродити на півострові італійців і французів.
На піку правління «донецьких варягів» Кримом зацікавилися в Китаї, прораховуючи для себе вигідність та прибутковість окремого туристичного кластеру і фантазуючи на рахунок прямих авіарейсів до Сімферополя з Пекіну й Шанхаю. Китайців манила винна карта Ялти та Алушти, а також успіх переговорів у Лівадійському палаці у 1945 році.
Обличчям та візитною карткою туристичного Криму завжди була кримськотатарська екзотика, яка притягувала всіх без винятку туристів світу. Бахчисарай і Судак, Старий Крим та Алушта, а також безліч міст та поселень, де побут і традиції кримських татар кропіткою працею і наполегливістю відроджували сім’ї, отримавши можливість повернутися на батьківщину з місць депортації після падіння СРСР.
У 2014 році система та механізми формування туристичних потоків кардинально змінилися, більша їхня частка повністю зникла. Європа та США не знімуть санкції, запроваджені у відповідь на порушення Росією територіальної цілісності України. Санкції передбачають не лише заборони на співробітництво з певними фізичними та юридичними особами, але й всебічну підтримку Києва, приналежність якому Кримського півострова практично ніхто не оскаржує.
Залізничне та авіаційне транспортне сполучення з Кримом через материкову Україну відсутнє. В’їзд і перебування в Криму без дозволу української влади має наслідком для іноземців кримінальну відповідальність. Севастополь та навіть весь Крим знову перетворюються на закриту військову базу, що не сприяє збільшенню туристичного потенціалу та відводить його у складні суперечності з баченням воєнізованої державної машини Росії «стратегічних завдань» у боротьбі з НАТО, Європою та США. Практичним розірванням відносин із Туреччиною в листопаді 2015 року зведено «на ні» всі намагання і на цьому напрямку.
Що в таких умовах радять громадянам міністерства закордонних справ?
Німеччина
МЗС Німеччини наполегливо рекомендує своїм громадянам утриматися від поїздок до Криму, підкреслюючи, що туристичні мандрівки наразі є неможливими: «Законодавчо Крим все ще належить Україні, але, фактично, контролюється Росією. З червня 2015 року для поїздок до Криму необхідний дозвіл компетентної української влади, який видається в окремих випадках і не для туристичних цілей. Плавання суден також обмежено, оскільки порти Криму закриті для третіх країн».
Казахстан
Глава МЗС Казахстану Єрлан Ідрісов закликав громадян країни виявити «делікатність та виваженість», а також обирати інші місця для літнього відпочинку у випадку намірів казахстанців відпочити в Криму. Про це він заявив 22 квітня на Євразійському медіа-форумі: «Громадяни мають самі вирішувати, бачачи протилежну позицію двох країн. Треба виявляти делікатність та, можливо, обирати інші географічні точки для проведення свого літнього сезону. Але, якщо в них є тверда впевненість їхати до Криму, вони мають обирати самі свій шлях поїздки. Моя рекомендація: підходити до цього виважено, підходити до цього по-братерськи», – сказав він.
Китай
У вересні 2015 року підконтрольний Росії голова Криму Сергій Аксьонов через санкції не зміг в’їхати до Китаю. У квітні 2016 року під час двосторонніх контактів на рівні міністрів закордонних справ КНР «підтвердила підтримку територіальної цілісності та суверенітету України. Сторонами було висловлено впевненість, що стратегічні відносини між Україною та Китаєм не залежать від третіх країн».
Ізраїль
МЗС Держави Ізраїль попередило співгромадян про те, що поїздки до Криму в обхід України можуть стати підставою для їхнього карного переслідування з боку української влади. Попередження опубліковане на сайті зовнішньополітичного відомства російською мовою та івритом напередодні тривалої черги єврейських свят, які тисячі ізраїльтян традиційно проводять у відпустках за кордоном.
«До уваги громадян Держави Ізраїль:
Доводимо до вашого відома, що в’їзд на територію Кримського півострова не через територію України є порушенням українського законодавства.
Відповідно до законодавства України, для доступу на територію Кримського півострова потребується спеціальний дозвіл української міграційної служби».
Катар
МЗС Держави Катар ще у вересні 2015 року попередив своїх громадян про необхідність узгодження з українською владою всіх поїздок до Криму: «За словами офіційного представника департаменту консульської служби МЗС Держави Катар, всі громадяни Катару, які мають намір відвідати АР Крим, повинні координувати свої дії з офіційною владою України чи її представництвами, офісами та посольствами за кордоном», – публікує переклад повідомлення сайт посольства України в Катарі.
Білорусь
МЗС Республіки Білорусь устами начальника управління інформації – прес-секретаря відомства Дмитра Мирончика заявило таке: «…Що стосується Криму, то Міністерство закордонних справ неодноразово протягом 2014 та 2015 років інформувало громадян Республіки Білорусь про умови, встановлені законодавством України для в’їзду до Криму іноземних громадян. Знову хотіли б поінформувати наших громадян про те, що при плануванні поїздки до Криму в сезон 2016 року необхідно виходити з того, що в’їзд-виїзд на півострів під час слідування транзитом через територію материкової України з туристичною метою не видається можливим. Під час відвідування Криму через територію Російської Федерації громадянам Республіки Білорусь слід мати на увазі, що це може слугувати підставою для відмови у в’їзді вказаним громадянам на територію України та притягнення їх до адміністративної відповідальності відповідно до українського законодавства».
Латвія
МЗС Латвійської Республіки опублікувало заяву: «…Міністерство закордонних справ нагадує, що, згідно з чинними нормативними актами України, в’їхати на адміністративні території України, незаконно анексовані Російською Федерацією, дозволяється лише через пункти прикордонного контролю України в порядку, передбаченому законодавством, отримавши спеціальний дозвіл української влади. За незаконний перетин українського кордону, по прибутті в Крим може наступити передбачена законом відповідальність, у тому числі заборона у майбутньому в’їжджати в Україну… Одночасно Міністерство закордонних справ закликає утриматися від поїздок до Кримського півострова, враховуючи, що за обставин, які складаються, консульська допомога мандрівникам у цьому регіоні не може бути забезпечена». Версія повідомлення латиською мовою пропонує гіперпосилання на сайт МЗС України з інформацією про порядок в’їзду на окуповані території.
У сухому залишку від колишнього туристичного ажіотажу – один-єдиний російський напрямок. Ситуацію всередині потенційного контингенту російських туристів красномовно демонструє форум на сайті «Крым-гид». Тут дотримуються думки, що кримська «влада» «рахує туристів, як правило, за кількістю тих, хто прибув в аеропорт Сімферополя та через Керченську переправу», чим і виводить доволі кругленьку цифру, яка є рівною половині сезонного пасажиропотоку на окуповану територію. Такою, що «підстьобує» позитивне рішення росіян на користь відпочинку в Криму, називають фактичну заборону на продаж турів до Туреччини. До негативних факторів відносять: перебої з електрикою і водою («які обіцяли ліквідувати до сезону, але, як буде по факту, – поки не зрозуміло»); обмежену перепускну спроможність переправи та аеропорту; економічну обстановку («в якій прийдеться обирати їхати: відпочивати за кордон, до Криму чи взагалі залишитися вдома»); невизначеність з «обіцяними» поправками до житлового кодексу (покликаними «приструнити» приватних власників житла). Невимушений, дещо «радянський», кримський сервіс, який не йде в жодне порівняння з турецькими курортами, не обговорюється. Для всіх і так зрозуміло: у 2014 році Крим повернувся до ілюзії СРСР, повну туристичних міражів.
Ось такі анонси напередодні туристичного сезону Крим-2016. Тепле море і сонячна погода все ж будуть гарантованими, якщо природу не вирішать змінити «маріонетковий прокурор» чи «місцеві нувориші».
Оригінал публікації – на сайті «Крим.Реалії»