Росія оголосила, що створює три нові армійські дивізії – буцімто на противагу нарощуванню сил НАТО у Східній Європі. Але захоплення Криму і події на Донбасі показали, що Росія, окрім армії, ефективно застосовувала в Україні й інші інструменти – з допомогою недержавних організацій і груп налаштовувала населення на свою сторону.
Британський аналітичний центр Chatham House опублікував дослідження, в якому названі також інші інструменти впливу і примусу, які Москва використовує на пострадянському просторі.
Ідея цього дослідження з’явилася ще до початку війни Росії в Україні та окупації Криму, розповіла в ефірі «Голосу Америки» дослідник програми Євразії та Росії аналітичного центру Chatham House Орися Луцевич.
«Така тенденція почалася в Росії приблизно 10 років тому, проте порівняно з іншими напрямками впливу, такими як, наприклад, енергетична зброя або торгівля як зброя, цей напрямок використання неурядових організацій був менш помітним, на нього, порівняно з іншими напрямками, витрачається менше коштів», – сказала дослідниця.
Орися Луцевич погоджується, що русифікація – це один з інструментів поширення впливу Кремля, зокрема у ЗМІ.
Ті меседжі, які російська пропаганда через ці громадські організації комунікує, більше стосуються якраз цінностей: євразійства, православності,радянської ностальгіїОрися Луцевич
«Безумовно, для росіян їхні «соотєчєствєнніки» чи люди, які використовують російську мову для спілкування, дивляться російські канали інформації – це найперша аудиторія. Хоча коли ми подивимося на ті наративи, ті меседжі, які російська пропаганда через ці громадські організації комунікує, більше стосуються якраз цінностей: євразійства, православності, Європейського Союзу чи радянської ностальгії», – зазначила вона.
Орися Луцевич дала своє пояснення, чому в контексті фактичної українсько-російської війни Москва відновила антиамериканську риторику і говорить про війну зі Сполученими Штатами.
«Я думаю, що ідея прив’язати цю боротьбу до Америки відноситься до часів розпаду Радянського Союзу. В Росії є певна травма програшу «холодної війни» і всі російські біди й успіхи інших країн – балтійських чи країн колишнього Варшавського договору – приписуються Сполученим Штатам і поширенню, так би мовити, західної цивілізації. В той час як Росія позиціонує себе як окрема цивілізація на противагу Сполученим Штатам», – вважає дослідниця.
Як же можна протидіяти неурядовим організаціям? Адже в демократичних країнах, як Україна, де панують свобода слова і плюралізм думок, очевидно, мають право бути різні організації, в тому числі, можливо, і ті, які не визнають право України на існування?
На це запитання Орися Луцевич відповіла так.
Це завдання для громадянського суспільства України, яке повинно теж виходити з кола однодумців і намагатися спілкуватися так само із проросійськими громадянами України для того, щоб будувати цей діалогОрися Луцевич
«Безумовно, але питання полягає в тому, як ці організації фінансуються, які заходи вони проводять і на яку діяльність вони мобілізують людей довкола. Я думаю, що перший крок у протидії цій небезпеці – це посилення моніторингу їх діяльності українськими спецслужбами. І не тільки ними, а й регіональної співпраці органів безпеки. Адже ці організації мають зв’язки на колишньому пострадянському просторі і дуже маніпулюють цими питаннями. По-друге, це завдання для громадянського суспільства України, яке повинно теж виходити з кола однодумців і намагатися спілкуватися так само із проросійськими громадянами України для того, щоб будувати цей діалог».
Дослідниця також сказала, що і в інших країнах є небезпека повторення чогось подібного до того,що сталося в Україні.
«Українські події показують, що для того, щоб створити реальні проблеми, заморожені чи навіть гарячі конфлікти, не потрібно великої кількості людей. Використовуючи засоби масової інформації можна дуже швидко радикалізувати населення. Ми бачимо посилення деяких російських груп, наприклад, у Грузії, вони активно діють в Молдові. Безумовно, що в країнах, які вже є членами Європейського Союзу, це зробити важче, але на периферії, в країнах, що знаходяться між блоками інтеграції, це зробити простіше», – сказала співробітниця Лондонського королівського інституту з міжнародних справ Chatham House Орися Луцевич.