На Закарпатті шукають останніх комуністів у назвах вулиць та площ

На Закарпатті змінили всі комуністичні назви вулиць, площ та провулків, запевняє обласна влада. При цьому, якщо сусідні західноукраїнські області активно позбувались радянського минулого у топонімах ще у середині 90-их, то Закарпатська область тягнула до останнього. Місцеві громади спочатку не могли зважитися на нові назви, а тепер навіть вимагають повернути попередні – радянські.

На Закарпатті шукають останніх комуністів у назвах вулиць та площ

Ярослав Галас, начальник департаменту масових комунікацій та зв’язків із громадськістю Закарпатської облдержадміністрації, каже, що пасивність місцевих громад при виконанні закону про декомунізацію вражає.

«Дев’ять місяців було в органів місцевого самоврядування, щоб провести декомунізацію власними силами на власний розсуд. Вони ці перші півроку взагалі нічого не робили. Потім, коли Москаль, голова облдержадміністрації, пригрозив, що він поназиває вулиці Юних алкоголіків чи Червоних ліхтарів, щоб трішки стимулювати обговорення в громадах, почався процес повільно. І маса вулиць залишилися на третій етап, коли повноваження щодо перейменування вулиць, у селищних і міських радах закінчилися 22 лютого», – пояснює керівник департаменту.

256 вулиць, а також 4 площі та 3 провулки отримали нові назви завдяки рішенням органів місцевого самоврядування. 182 топоніми змінено вже згідно з розпорядженнями Геннадія Москаля.

За словами Ярослава Галаса, під час вибору нових назв, крім старих історичних назв і визначних осіб враховували також етнічний склад населення. В угорськомовних селах, наприклад, вже є вулиці Ілони Зріні, Ференца Ракоці, в румунських – відповідно румунських національних героїв. Закарпаття стало єдиною областю України, де названі вулиці на честь майже всіх загиблих на сході країни героїв.

Найбільш прокомуністичним виявився Тячівський район – тут змінили понад 100 назв. На Закарпатті знайшлося 32 вулиці імені Валентини Терешкової, їх теж змінили. Бо Терешкова, за словами Ярослава Галаса, хоча й не підпадає під дію закону, є діючим депутатом Держдуми Росії, яка голосувала за анексію Криму.

Як у закарпатських селах борються за радянське

Вже після змін топонімів Геннадієм Москалем, закарпатці та місцева влада активізувалися і почали протестувати. Пручалися, наприклад, жителі села Жовтневе. Вони почали надсилати листи з поясненнями походження назви села від гори з жовтою глиною. Хоча в архівних документах чітко вказано: назву у 1967 році село отримало на честь 50-річчя Жовтневої соціалістичної революції. Ярослав Галас додає:

«Є купа звернень від людей, які протестували проти перейменування вулиць на честь загиблих в АТО героїв. Приклад, Великий Березний, де є вулиця Івана Локоти. Це комуніст періоду Чехословаччини, і Москаль перейменував на Василя Наливайка – це боєць 128-ої бригади, який загинув. Він народився у Великому Березному жив там. У селі Клячановому (Мукачівський район) вулиці Ворошилова і Калініна Москаль перейменував на честь загиблих в АТО уродженців села, які пішли добровольцями – ДУКу «Правого сектору», інший «Айдару». А сільська рада перейменовує на нейтральні назви. Це показує, наскільки люди слабко оцінюють те, що відбувається зараз на Донбасі».

Довго вагалися у селі Минай, доки своїм розпорядженням Геннадій Москаль не назвав центральну площу села з Жовтневої на площу Енді Воргола.

«Батьки Воргола мають корені зі словацько-українського русинського села. Батьки жили у той період, коли Словаччина і Закарпаття були в одній країні. Це від нас близько 100 кілометрів. Ми подумали, чому б не увіковічнити такого визначного художника, який має українсько-русинське походження», – додає Ярослав Галас.

Деякі закарпатські вулиці могли випадково потрапити під декомунізацію. Зокрема, український філолог, літературний редактор Олександра Козоріз приєдналась до активного обговорення перейменування вулиці Руської в Ужгороді. Каже, під приводом декомунізації, Ужгород могли позбавити історії.

«Адже слово «руський» не має жодного стосунку до назви «російський». На Закарпатті є такі топоніми як Руська Мокра, Руські Комарівці, Руське Поле. Нікому не спадає на думку перейменовувати у Львові вулицю Руську, на якій жили українці-русини», – пояснює Олександра Козоріз. За її словами, міськрада прислухалась до аргументів і Руська в Ужгороді залишилась

На Закарпатті лишалося досить багато прихильників комуністичної ідеї – експерт

Доцент кафедри політології факультету суспільних наук Ужгородського національного університету Іван Стряпко пов’язує небажання закарпатців до перейменування з кількома факторами.

«У нас ніколи не були настільки сильними націоналістичні чи патріотичні тенденції, як в Галичині, – каже політолог. – У містах населення більше освічене і вимагало процесу, по селах не вимагали. Людей задовольняло те, що є. Вони не бачили потреб у змінах, краще не жилося. Є ще один момент: багато махінацій на тему, скільки це буде коштувати. Що це великі гроші, якщо ви будете змінювати документи, право власності на землю, будинок, прописку. Боялися цієї тяганини документальної. Також на Закарпатті досить багато лишалося прихильників комуністичної ідеї, постійно при владі чи частиною влади».

На думку Івана Стряпка, радянський патріотизм у старших людей зміна назв навряд чи викоренить, але для молоді такі речі необхідні.

«Назви вулиць, пам’ятники, події мають бути прив’язані до України, а не до міфічної держави, якої не існує. Коли радянська влада зайшла у Закарпаття, вона перейменувала все, у тому числі населені пункти», – додає політолог.

У Закарпатській облдержадміністрації закликають жителів області все-таки бути пильними – можливо десь ще залишився увіковічнений прихований комуніст. Обіцяють одразу взятися за справу. Адже повноваження голови області Геннадія Москаля щодо перейменування вулиць закінчуються 21 травня.