Київ – Чверть століття минає від розвалу Радянського Союзу, який вчені називали «останньою імперією» Європи, а у самій Росії та у створених на руїнах СРСР державах досі існують колоніальні рудименти, здолати які надзвичайно складно, запевняють експерти. Так, еліта України, не зважаючи на збройну агресію колишньої метрополії (Росії) проти суверенної України, шукає шляхи порозуміння з агресором задля задоволення власних політичних та економічних інтересів усупереч інтересам українського суспільства. Брак адекватної культурної та інформаційної політики Києва призводить до того, що у різних регіонах країни чують не стільки позицію української влади, скільки озвучену російськими ЗМІ ту ж таки колоніальну, імперську політику Кремля.
Жорстка централізація влади, підневільне становище регіонів через їхню залежність від центру; розруха і безробіття у колись потужних індустріальних містах, залежність селян від багатих сучасних «феодалів», які дають роботу; величезна армія чиновників і бюрократів, на яких тримається владна вертикаль, занедбаність гуманітарної сфери – такі явища притаманні не лише Росії. Подібні «колоніальні» ознаки має й Україна. На думку науковців, українці успадкували ці ознаки колонії за часів існування ще Російської імперії через залежність (політичної, ідеологічної, економічної) від метрополії – Москви. А «зовнішня» колонізація у свою чергу сформувала колонізацію «внутрішню», яку вчені характеризують як застосування практик колоніального керування всередині держави, таких як «викачування» з областей ресурсів, утримування місцевих еліт у залежності від політичної волі центру тощо.
Щоправда, після Революції гідності у 2014 році Київ розпочав реформи, серед яких європейські фахівці найважливішими називають подолання корупції і децентралізацію влади, тобто передачу більшості повноважень на місця тощо. Для цього Києву доведеться не на словах, а на основі реальних справ позбутися тих ментальних, ідеологічних, політико-економічних зв’язків і впливів, які історично склались між елітами Москви і Києва, та які досі впливають на політичне і ділове життя молодої держави України. Про це писав британський політолог Річард Саква у розвідці «Україна і постколоніальний стан».
Україна брала участь у культурному проекті радянського «імперіалізму», одночасно страждаючи від ньогоРічард Саква
«Україна брала участь у культурному проекті радянського «імперіалізму», одночасно страждаючи від нього. Саме імперіалізм СРСР сформував сучасну українську націю», – стверджує Саква.
Водночас він застерігає Київ від надмірних сподівань на швидку євроінтеграцію, головне для українців на сьогодні – побудова сильної держави. Вчений не виключає, що, звільняючись нині від впливу Кремля, Україна може потрапити у залежність від Євросоюзу та інших західних союзників, враховуючи слабкість української держави, високий рівень корупції у країні тощо.
Олігархи – сучасні колоніалісти – Грабовський
Не менш важливо, на думку науковців, позбутись впливу української олігархії на політичні та економічні процеси усередині України, котрі призводять до внутрішньої колонізації – і мова йде не про підпорядкування Кремлю, а про залежність державних інституцій та ринку від українських фінансово-промислових кланів.
Така залежність може призвести до втрати державності, як це сталось на Донбасі.
Сергій Грабовський
Чимала частина населення Донбасу упродовж десятиліть залежна від власників тамтешніх промислових підприємств, «зомбована» місцевою і російською українофобською пропагандою, стала легкою здобиччю сепаратистів і російських військових. Про це Радіо Свобода говорить київський публіцист Сергій Грабовський.
В імперії Путіна прагнуть запозичити європейські технології у сенсі військовому, науковому і виробничому, і водночас імперія прагне ігнорувати технології соціальніСергій Грабовський
«І в імперії Романових, і в імперії Сталіна, і в імперії Путіна прагнуть запозичити європейські технології у сенсі військовому, науковому і виробничому, і водночас імперія прагне ігнорувати технології соціальні. Нині олігархи, які живуть в Україні, намагаються продовжити російські імперські технології. Їм не потрібне українське громадянське суспільство, не потрібна реальна система виборів і реальна свобода слова», – зазначив експерт.
Тож деолігархізація України – нагальне завдання для влади і громадянського суспільства, додає він. Особливо небезпечні подальші «загравання» Києва з олігархами у тих регіонах, де окремі фінансово-промислові (олігархічні) групи мають відповідно і потужний політичний та інформаційний вплив. Водночас Грабовський вважає, що «вкинута» російськими інтелектуалами теза про внутрішню колонізацію Росії є не що інше, як намагання відвернути увагу міжнародної спільноти від агресивного російського імперіалізму.
Юрій Корольчук
Ще один аспект внутрішньої колонізації експерти пов’язують з відсутністю справжніх реформ, включно з реформуванням енергетики. Анонсовані урядом як реформи підвищення цін на газ, електрику і супутні послуги призведе до «колонізації» енергетичного ринку установами і компаніями, які розподіляють енергоносії. Необхідно продумати систему, яка зробить ціни на енергоносії доступними для всіх українців, а ринок енергоносіїв – прозорим і чесним, вважає експерт Інституту енергетичних стратегій Юрій Корольчук.
Реформа, це коли поряд з підвищенням тарифів ми б дійсно побачили і формування ринку газу, який передбачає появу конкуренції і різних постачальниківЮрій Корольчук
«Це – шлях до того, щоб дійсно модернізувати систему енергопостачання. Але, з іншого боку, коли в умовах бідного населення і його подальшого збіднення, за умов девальвації національної валюти вимагати від людей, щоб вони виплачували рівень підвищеного тарифу – це дійсно антисоціальна політика. Реформа, це коли поряд з підвищенням тарифів ми б дійсно побачили і формування ринку газу, який передбачає появу конкуренції і різних постачальників», – пояснив Корольчук журналістам.
На сьогодні великим плюсом є позбавлення України залежності від російських енергоносіїв, але треба позбутись і вкорінених у цій галузі «правил гри», які нав’язала українській еліті Москва, зазначають експерти Інституту енергетичних стратегій. Вони також вважають, що підвищення цін на ринку енергетичних послуг призведе до підвищення цін на основні товари і послуги, що збільшить залежність більшості українців від державних субсидій.
А чим бідніше населення, тим легше ним маніпулювати, тим більше у влади (чи то у метрополії, чи у столиці) можливостей тримати під контролем суспільство, яке поступово може перетворитись на «електорат» і «бидло». З часом українцям буде все важче порівнювати життя усередині держави з життям інших народів – у тому ж Євросоюзі, до якого прагне більшість українців: через фінансові проблеми і соціальні негаразди третина українців ніколи не виїжджали за межі свого регіону, а три чверті українців ніколи не бували за кордоном. Про це свідчать соціологічні опитування останніх років.
За відсутності адекватної гуманітарної політики ( у науці, освіті, культурі, в інформаційному полі) з боку держави, українське суспільство, раніше чи пізніше, справді опиниться в ізоляції, у своєрідній колонії, застерігають фахівці.