Процес над українцями в Грозному переходить у завершальну стадію

У Верховному суді Чечні на 11 травня призначені дебати сторін у справі громадян України Миколи Карпюка та Станіслава Клиха. Їх обвинувачують у вбивстві й замаху на вбивство російських військовослужбовців під час Першої чеченської війни. Раніше в якості свідка захисту в цьому процесі виступав голова ради правозахисного центру «Меморіал» Олександр Черкасов. Про те, в чому обвинувачують українців та як проходить процес в Чечні, Олександр Черкасов розповів в інтерв’ю Радіо Свобода.

Процес над українцями в Грозному переходить у завершальну стадію

– Хто звернувся до Вас, щоб Ви виступили в цьому процесі як свідок?

Олександр Черкасов

– Адвокат Дока Іцлаев, просив суд запросити мене в якості свідка. Я прилетів до Грозного, тому що не міг цього не зробити. Раніше ми готували аналіз обвинувального висновку. І це був мій обов’язок – викласти все те, що я знаю, перед присяжними, які прийматимуть рішення про винуватість чи невинуватість Карпюка і Клиха. Протягом півгодини мене допитували в присутності присяжних.

– У чому суть цього процесу і звинувачень, висунутих проти громадян України?

– У Чечні суть цього процесу зрозуміли відразу, оскільки, він може мати наслідки для багатьох жителів республіки – судити можна кожного, хто воював в Першу або Другу чеченську війну. Чи розуміє це чеченська влада – я не знаю. Тому що, насправді, у великій мірі Рамзан Кадиров має легітимність як гарант непереслідування учасників Першої і Другої чеченських воєн просто за участь в цих війнах. Амністії не було. І формально можна переслідувати кого завгодно. Карпюка і Клиха судять за те, що вони нібито воювали і стріляли в російських солдатів – це основа обвинувачення. Там йдеться також про тортури, але цього чомусь немає в обвинуваченні, за статтею це не кваліфіковано. Тобто це процес, на якому обвинувачення побудоване на тому, що пан такий-то і пан такий-то воювали проти російських військ. Інша справа, що ці звинувачення в нашому випадку повністю сфальсифіковані.

– Подробиці пред’явлених звинувачень не настільки відомі. Втім, і сам процес не так широко висвітлюється в ЗМІ. Розкажіть будь ласка, в чому полягають фальсифікації?

– Клиху і Карпюку пред’явлено звинувачення, що вони воювали в Грозному в грудні 1994-го – січні 1995 року. Тільки ось яка справа. Саме обвинувальний висновок показує, що слідчі, які готували його, зовсім не уявляють собі хід бойових дій в Грозному в ті дні й тижні та малюють абсолютно фантастичну картину. Але підсудні все це начебто підтвердили на етапі попереднього слідства. Потім, правда, вони послалися на те, що підтвердили це під тортурами і без нормальних адвокатів, а не призначених слідством. Якщо міркувати – а що ж написано в обвинувальному висновку – то виходить, що всі дискусії, які йдуть протягом 20 років про те, чому ж так склалося, що російська армія зазнала величезних втрат при спробі штурму Грозного в Новий 1995 рік, не мають відношення до дійсності. Адже все відомо: хто йшов, по якій вулиці, чия бойова машина, де підбита, коли, де і які бої були. І тут виявляється, що 1-2 січня 1995 року 30 російських солдатів в районі площі Хвилинка вбили українці. Але бої там розгорнулися на початку лютого. А тоді, в січні, це був глибокий тил чеченських формувань. Ніяких боїв тут не було. Ніхто нікого тут вбити, захопити в полон і катувати не міг. Маса журналістів заїжджала саме через площу Хвилинка і далі вони рухалися до центру міста. І, відповідно, гір трупів тут бути не могло. Тому що журналістам показували місця, де лежать тіла російських солдатів. Це була важливе пропагандистське завдання – показати, що російська армія зазнала великих втрат. Якби в районі площі Хвилинка були трупи російських солдатів, туди б водили косяками журналістів. Але не було нічого такого. Це перше.

Друге питання: де ж загинули солдати? І ось тут довелося зробити деяку роботу і з’ясувати місце, час, обставини загибелі кожного з цих 30 вбивств солдатів, за які судять Карпюка і Клиха. Для 24 з них це вдалося встановити. З’ясувалося також, що в мотострільці – а там нібито всі жертви з двох мотострілкових полків і однієї бригади – слідчі записали кількох десантників, які теж загинули в Грозному під час новорічного штурму, але за 1,5 кілометра від тих місць, де нібито були Карпюк та Клих. А ще записали велику кількість мотострільців, які дійсно загинули в той час, але на значній відстані від залізничного вокзалу і президентського палацу, де Карпюк та Клих нібито могли перебувати. За 13 кілометрів від Грозного в селищі Садова велика група військовослужбовців 276-го полку була убита. Серед них, між іншим, один отримав Героя Росії навесні 1995 року. Чому? Він, щоб не потрапити в полон, підірвав себе гранатою. І жодної згадки про українців у формулі нагородження немає. Кілька загиблих були вбиті за 9 кілометрів від президентського палацу і залізничного вокзалу. Їх бойова машина була підбита, коли вони намагалися вирватися з міста. 9 кілометрів в місті, де йде бій – це дуже і дуже багато. Ще один, старший лейтенант Зиков, загинув приблизно за 4 кілометри від президентського палацу і залізничного вокзалу. Його танк підбили, але двоє членів екіпажу вижили. Один потрапив у полон, а інший сховався під танком і лежав там кілька годин. У темряві він вибрався і вийшов до своїх. Він розповідав, що чув, що кричали ті чеченці, саме чеченці, які підбили цей танк і заглядали потім в люки. Вони не кричали «Дивись, Миколо!», вони кричали «Аллах, Акбар!». Звідки тут українці – незрозуміло!

Але головне, що слідчі просто не намагалися з’ясувати, де і як ці солдати загинули.12 солдатів загинули в центрі міста десь між президентським палацом і залізничним вокзалом, де нібито перебували Карпюк та Клих, де вони нібито брали участь в бойових діях. Але згідно з обвинувальним висновком, у Карпюка і Клиха були тільки автомати, калібр 5,45, і снайперські гвинтівки, калібр 7,62. З 12 загиблих в центрі міста тільки два тіла, можливо, належать людям, загиблим від такої легкої стрілецької зброї. Одне тіло обгоріло так, що неможливо зрозуміти причини смерті, а інше тіло – так, дійсно, там були виявлені і постріли з дробовика в упор, і кулі калібру 7,62. Правда, від автомату або снайперської гвинтівки – встановити не вдалося. Виходить, що слідство просто не досліджувало окремо обставини загибелі тих солдатів, в смерті яких звинувачують Карпюка і Клиха.

Є ще одне звинувачення в тортурах. Про тортури відомо зі слів раніше засудженого Малофєєва, який вже мав 20-річний термін, і підтверджено потім в показаннях Карпюка і Клиха. Як стверджують підсудні, всі їх визнання були отримані під тортурами. І, загалом, у мене немає особливих підстав сумніватися в їх словах, тому що вони підтверджували абсолютно неймовірні речі, не кажучи вже про те, що у них є алібі. З України приїжджали свідки, які це підтвердили. І взагалі, до весни 2014 року Карпюк та Клих не були в списку тих українців, видачі яких російська сторона вимагала від України в зв’язку з їх участю в бойових діях у Чечні в Першу війну.

– Чому раптом з’явились їхні імена?

– Вони з’явилися, як і згадка про Арсенія Яценюка, тільки після подій на Майдані. Арсеній Яценюк багаторазово фігурує в обвинувальному висновку. Таке відчуття, що справа була потрібна для того, щоб пред’явити звинувачення українським громадським діячам, які раніше взагалі не були залучені в орбіту розслідування подій Першої чеченської війни. Карпюк та Клих все підписали. Правда, коли у них з’явилися адвокати, найняті родичами, вони відмовилися від свідчень. Вони пред’являли сліди тортур, і в світлі того, що понаписувано в обвинувальному висновку, це виглядає переконливо. У мене таке відчуття, що вони вперше опинилися в Грозному в ході суду.

– Коли ви давали свідчення, скільки людей були присутні в залі суду?

– На жаль, коли в суді був я, крім мене був чоловік, який здійснює моніторинг процесу, були адвокати, прокурор, суддя, секретар, судові пристави і все. Не було жодного журналіста. Правда, потім приїжджали українські журналісти, але їх приїзд співпав з не дуже приємною подією, коли в Грозному атакували голову комітету проти тортур Ігоря Каляпіна.

Велика частина процесу пройшла практично без публіки, а ось коли приїхали родичі і журналісти, з’ясувалося, що зала переповнена. Якусь публіку раптом мобілізували і, як в славні часи дисидентської пори, зал був зайнятий суцільно організованими трудящими. Процес не має такого резонансу, як процес Савченко. І тут претензії, напевно, є і до українських журналістів, до української громадськості.

Карпюка і Клиха я не знаю. Я їх не бачив жодного разу. Я не впевнений, що якби я з ними спілкувався, я б знайшов з ними якісь спільні теми для розмови. Але, вибачте, тут йдеться про тотальну фальсифікацію кримінальної справи. Тут йдеться про те, що наших співвітчизників – солдатів, які загинули взимку 1995 року, цинічно використовують для того, щоб обґрунтувати завідомо неправдиві звинувачення. Я в Першу війну багато працював в Чечні, коли шукав зниклих солдатів. І як тоді я не міг зрозуміти, чому держава не шукає тих, кого надіслала від свого імені, так і тепер я не можу прийняти те, що цих загиблих використовують в таких не надто сумлінних цілях.

​– Чи ви знаєте, в якому стані зараз перебувають Карпюк і Клих? Чи будуть вони присутні на завершальній стадії процесу?

– Клих зараз, взагалі, знаходиться не в кращому психічному стані. Карпюка із залу суду видалили через висловлювання. Так що, процес проходить без них. Це дуже важливий процес, тому що тут якісь вигадки, що стосуються перемог і поразок 20-річної давнини, стають рядками в кримінальній справі, яка може привести до довічного засудження людей. А, між тим, все те, за що їх намагаються засудити, виявляється, не дуже хорошої якості белетристикою.