Канадський вчений і дослідник Чорнобиля доктор Тімоті Муссо вважає, що загроза нової катастрофи міститься в лісах зони відчуження, навколо місця найгіршої ядерної катастрофи світу. Після десятиліть детального вивчення цієї теми, вчений переконаний: навіть блискавка може призвести до лісових пожеж посеред 30-кілометрової зони. А це створить хмари токсичних, радіоактивних хмар над Європою.
Минулого року були дві пожежі в Чорнобильській зоні, які було складно загасити через поклади торфу в ґрунті, каже Тімоті Муссо. Утім, вони не були небезпечними щодо радіоактивного забруднення, додає вчений. Разом із тим, у Чорнобилі була й третя пожежа торік, яка наблизилася до «Рудого лісу», який є чи не найбільш забрудненим місцем зони відчуження.
Your browser doesn’t support HTML5
Радіоактивні ліси Чорнобиля – «вибухівка сповільненої дії»
«Пожежа була невеликою, тож із нею швидко впоралися. Проте це той випадок, коли є велика загроза серйознішої шкоди, якщо вогонь пошириться. Радіація, яка міститься в дереві, потрапить тоді знову в атмосферу. І все залежатиме від того, в який бік подме вітер і чи почнеться дощ, який забруднить радіацією інші території», – пояснив вчений.
На думку Муссо, якщо така пожежа почнеться, в повітря піднімуться ізотопи цезія-137, стронція-90 чи йоду-131. Вчений нагадує, що під час аварії на ЧАЕС у 1986 році пожежа тривала 10 днів, і це дозволило радіоактивним матеріалам піднятися в стратосферу і забруднити території країн у різних частинах світу.
Ризик, що така пожежа повториться, посилюється тим, що в зоні відчуження за роки накопичилось багато сухих дерев, трави і листя.
«Цей мертвий біологічний матеріал на поверхні землі вкрай радіоактивний. Коли він висохне, з’явиться велика загроза займання великої пожежі, з якої почнеться катастрофа», – попереджає Муссо.
Вежі моніторять займання у зоні відчуження
У 30-кілометровій зоні відчуження навколо виведеного з ладу реактора, є понад десяток спеціальних веж. Їх використовують, аби зафіксувати займання та найменші полум’я на території, що можуть призвести до смертоносного випромінення в атмосферу.
«Під час вибуху (1986 року – ред.) західний слід пройшов через весь цей ліс і багато радіонуклідів зібралось. Він був немов капкан для них», – каже Денис Вишневський, аналітик Центру моніторингу в Чорнобилі.
Прип'ять. 3 квітня 2016 року
Дим від лісових пожеж навколо Чорнобиля, як цей у 1996 році, вивільнив радіоактивний цезій у навколишнє повітря. Суха та нежива деревина в лісах, за якими не слідкують, займається дуже легко.
«Причиною пожежі може бути навіть розбита пляшка. Якщо сухе літо, то звичайне скло може спричинити пожежу», – додає лісник Сергій Костовський.
Більшість техніки та обладнання пожежників – застаріла
Всередині зони відчуження Чорнобильської АЕС працюють близько 300 пожежників. Вони готові гасити пожежі, проте це ризикована робота.
«Тут є підвищений рівень радіоактивного впливу, тому у нас є захисні засоби органів дихання, шкіри», – каже заступник командира пожежної частини Чорнобиля Олександр Боровський.
Проте більшість цього обладнання – застаріла. На першій лінії обори – машини ще зразка Радянського Союзу. І після двох років військового конфлікту на сході України, держава має ще менше грошей та фахівців для пильнування цих лісів, ніж раніше.
Прип'ять. Квітень 2015 року
«Гасимо, що ж нам робити – це наше завдання, наша робота. Звісно, хотілося, щоб воно (обладнання – ред.) було кращим» – додає пожежник
Рівномірно розділивши нечисленні ресурси, українська влада зосередилась на профілактиці займань. Датчики, розкидані по всій зоні чорнобильській зоні відчуження, надсилають дані до центру управління.
Пожежники використовують його, щоб визначити найкращий спосіб загасити небезпечну територію. «Який буде прогноз, куди буде дути вітер, які населені пункти пройде, і яка потужність дози була на момент пожежі», – пояснює принцип моніторингу Юрій Богданов, контролер із цього центру.
Проте, чим ближче до спекотного літа, екологічна організація «Грінпіс» все більше непокоється: радіоактивна чорнобильська зона – це вибухівка сповільненої дії.
Оригінал матеріалу тут. Над матеріалом працювали Крістіан Боріс та Яна Полянська