У Києві розпочав роботу міжнародний форум під назвою «Уроки Чорнобиля – для ядерної безпеки світу», в якому взяли участь політики, науковці, експерти з ядерної енергетики, екології та радіобіології. Захід проходить до 30-х роковин катастрофи на Чорнобильській АЕС і має на меті налагодження міжнародної співпраці у сфері ядерної безпеки.
Сьогодні погляд на Чорнобиль змінився, зауважує президент Польської освітянської фундації PERSPEKTYWY, міжнародний журналіст Вальдемар Сівінський. Коли сталася аварія в Чорнобилі, професор Клаус Топфер, федеральний міністр захисту природи у Німеччині, сказав, що така аварія могла статися лише в СРСР через економічні та політичні особливості цієї системи. Але 5 березня 2011 року в Японії відбулась аварія на Фукусімі. Це показало, що такі аварії можливі навіть у дуже технологічно розвинених країнах, це може статися де завгодно. Тож потрібно робити все можливе, аби запобігти подібним катастрофам у майбутньому, наголошує Сівінський.
«Ядерна енергетика не може більше розвиватися шляхом катастроф та аварій. Після Чорнобиля нам уже недостатньо рівня безпеки у 99,9%. Ми маємо навчитися конструювати системи, які навіть у разі аварії не стануть всесвітньою технологічною катастрофою. І я би хотів вірити, що ми зараз живемо в еру тотальної відповідальності», – говорить Сівінський.
«Україна і Японія мають потенціал вести інші країни до підвищення безпеки у ядерній сфері»
Спеціальний радник президента Японського агентства з атомної енергетики Тоічі Саката висловив сподівання, що новий саркофаг у Чорнобилі буде завершений до осені 2017 року. Він також наголосив, що Україна і Японія наразі мають потенціал вести інші країни до підвищення безпеки у ядерній сфері, і тому повинні разом працювати над новими технологіями та концепціями щодо забезпечення ядерної безпеки, використовуючи для цього всі наявні можливості.
Треба заснувати міжнародний орган, таку собі міжнаціональну адміністрацію з ядерної безпеки під час ядерних аварійТоічі Саката
«Я вважаю, що треба заснувати міжнародний орган, таку собі міжнаціональну адміністрацію з ядерної безпеки під час ядерних аварій. У всіх державах, де є ядерні реактори, мають бути такі установи, і вони повинні співпрацювати між собою, тобто сформувати мережу швидкого реагування у випадку катастрофи. Я вірю, що ми можемо допомогти координувати сили цих міжнародних команд», – зазначив Саката.
Ліквідація наслідків катастрофи на ЧАЕС іде за планом – Семерак
Остап Семерак
Весь план роботи щодо ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та забезпечення безпеки давно підготований, погоджений з міжнародними партнерами і реалізовується, запевнив міністр екології та природних ресурсів України Остап Семерак. Наразі це будівництво другого сховища відпрацьованого ядерного палива, до якого будуть переміщувати те відпрацьоване ядерне паливо, що перебуває в першому сховищі. Адже перше сховище закінчує свій термін експлуатації в 2025 році. За словами міністра, будівництво йде згідно з затвердженим планом, навіть із випередженням.
«Також завершуються роботи з будівництва нового безпечного конфайнменту (арка над зруйнованим четвертим блоком). Після завершення цього будівництва позиція Мінекології – повернутися до вивчення ситуації з саркофагом, який буде під конфайнментом, і виймання з-під саркофага цієї енергетично місткої маси. Ми повинні накрити і почати разом з нашими партнерами виймати це паливо і передавати його на безпечне захоронення», – говорить Семерак.
Загальний вигляд проммайданчику ЧАЕС: за аркою – четвертий енергоблок. Квітень 2015 року
Нове сховище на Чорнобильській АЕС будує американська компанія Holtec International. Об’єкт складається з двох частин – власне сховище і завод, на якому прийматимуть відпрацьоване ядерне паливо й готуватимуть його до столітнього зберігання. За словами міністра екології, будівництво повинне завершитися до кінця цього року.
Окрім того, 21 квітня завершилися роботи з вивантаження відпрацьованого ядерного палива з другого блоку Чорнобильської атомної електростанції. За словами Семерака, складнішою є проблема вилучення зруйнованих паливних збірок і паливовмісних матеріалів з об’єкта «Укриття» – тут Україні не обійтися без допомоги інших держав.