(Рубрика «Точка зору»)
Голова німецького зовнішньополітичного відомства Франк-Вальтер Штайнмаєр стверджує, що путінська Росія рано чи пізно має отримати можливість повернутись у «Групу восьми» – не цього року, так наступного. Штайнмаєр, щоправда, каже, що для цього Росія має внести свій конструктивний внесок у вирішення конфліктів в Україні та Сирії. Але він ані словом не згадує необхідність вирішення основної причини, через яку Росію вигнали з «вісімки», – анексії Криму. Адже відмова сидіти з Путіним за одним столом – це не просто результат деструктивної діяльності російського президента в локальних конфліктах, а висновок з порушення його країною міжнародного права.
Що ж, нічого історично нового в такому підході немає. Вже на початку 1940 року, коли повним ходом йшла Друга світова війна, відомий британський політик-ліберал лорд Едвард Ноель-Бакстон теж пропонував домовитись із фюрером, домігшись для Чехії в її мюнхенських межах і «зменшеної» Польщі культурної автономії у складі рейху і права посилати своїх депутатів у рейхстаг. Про суверенітет Чехословаччини і Польщі, про Австрію і Судети проникливий лорд навіть не згадував. І жодних сумнівів у необхідності зберігати взаєморозуміння з Гітлером у Ноель-Бакстона теж не було, він лише хотів, щоб фюрер видалив із керівництва Рейху своїх найрадикальніших (!) соратників. Однопартійці пана Штайнмаєра, німецькі соціал-демократи, які на той час тисячами нудились у концентраційних таборах Рейху, цікавили ліберального лорда в останню чергу. І, напевно, багатьом його прихильникам здавалось, що саме так – знайшовши «компроміс» із агресором за чужий рахунок і не думаючи про катастрофу його власних громадян і жителів захоплених їм територій – можна зупинити війну.
Лорд Ноель-Бакстон завершив роботу над своїм меморандумом 3 січня 1940 року. До кінця цього ж року під окупацією Гітлера вже були Данія, Норвегія, Франція, Бельгія, Нідерланди, Люксембург, під окупацією Сталіна – Латвія, Литва та Естонія. Сама Великобританія пережила важкий час авіанальотів люфтваффе. На чолі її уряду стає Черчилль.
Час божевільних капітулянських меморандумів, здавалось би, завершується – настає епоха опору злу. Але, як бачимо, самі ноель-бакстони з їхнім недалекоглядним підходом до розв’язання дійсно життєвих для цивілізованого світу проблем з європейської політики нікуди не поділись.
Віталій Портников – журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію редакції
Оригінал – на сайті «Крим.Реалії»