Міноборони Росії маніпулювало доказами – дослідження про військові дії Кремля у Сирії

Неурядова організація «Атлантична рада» провела перевірку інформації, яку російські політики і військові поширювали до і під час авіаударів в Сирії. Підсумок розслідування – доповідь «Відвернути, ошукати, знищити».

Автори доповіді, серед яких Еліот Хіггінс, засновник Міжнародної групи з розслідувань Ballingcat, стверджують, що в військової кампанії Росії у Сирії, яка тривала майже півроку, було дві фази і багато прийомів впливу на громадську думку, які застосовувалися до цього щодо конфлікту в Україні і у випадку зі збитим у небі над Донбасом в липні 2014 року малайзійськім «Боїнгом» MH17.

Автори дослідження відзначають, що зміна російської риторики щодо Сирії сталася в серпні 2015 року. Саме тоді Кремль розгорнув міжнародну кампанію про створення коаліції проти забороненого в світі і в Росії угруповання «Ісламська держава». Кульмінацією підготовки російської і міжнародної громадської думки до участі Росії в конфлікті в Сирії став виступ Володимира Путіна в рамках Генеральної асамблеї ООН 27 вересня минулого року, де він фактично звинуватив США і їх союзників в створенні «Ісламської держави», а 30 вересня 2015 року після отримання офіційного запиту від сирійського уряду Росія почала завдавати авіаудари в Сирії по групах, які воювали з режимом Башара Асада. Голова адміністрації президента Росії Сергій Іванов заявив: «Мета операції – підтримка з повітря сирійських збройних сил у їх боротьбі з «Ісламською державою».

Гасло створення міжнародної коаліції, однак, було розраховане на залучення міжнародної громадської думки. Два факти свідчать про те, що рішення про втручання у сирійський військовий конфлікт у Кремлі вже було ухвалене. По-перше, йдеться в доповіді, російські військові кораблі були помічені поблизу Стамбула, коли проходили протоку Босфор з Чорного моря до Середземного. Аналіз соціальних медіа показав, що в доставці брала участь 810-а окрема бригада морської піхоти, що базується в окупованому Росією українському Севастополі і брала участь у захопленні Криму, навіть розпізнавальні знаки використовували такі самі, як і російські військові на сході України.

По-друге, відзначають автори дослідження, після місяців порушень угод щодо припинення вогню підконтрольне Росії «ополчення» в Україні погодилося на перемир'я, яке набуло чинності 1 вересня 2015 року.

Настільки ж помітно розходилися і заявлені цілі військової операції: боротьба з «Ісламською державою» – з одного боку, і реальні дії російської авіації і вибір об'єктів бомбардувань у Сирії – з іншого. 2 грудня 2015 року Міністерство оборони Росії опублікувало відео «авіаудару по нафтоперегінному заводу неподалік Хафса-Кебір».

Цей «нафтопереробний завод», розташований неподалік східного берега озера Ассад, насправді був насосною станцією, яка виготовляла в середньому 18 мільйонів літрів прісної води щодня, за словами представника ЮНІСЕФ в Сирії Хани Сінгер.

Еліот Хіггінс

– Ми помітили, що в 2016 російські удари в Сирії стали набагато більш смертоносними, – каже Радіо Свобода один з авторів доповіді Еліот Хіггінс. – Схоже, що Кремль втратив терпіння після перших кількох місяців повільного наступу сирійської урядової армії за підтримки російської авіації, і почалася ескалація конфлікту. У цій другій фазі кампанії постраждало набагато більше мирних жителів. Ми зафіксували, що бомбових ударів зазнавали зерносховища і водоочисні станції. Все це відображено на відеозаписах, які надавало саме російське Міністерство оборони. Не хтось з боку, а самі російські військові. Просто вони це подавали як нафтосховище «Ісламської держави», але ми з'ясували, що насправді це зерносховище і водоочисна станція.

– Чи можна при цьому стверджувати, як стверджується у доповіді, що цивільні об'єкти спеціально вибиралися як мішені бомбардування?

– Схоже на те. І це не тільки висновок «Атлантичної ради», а й численних неурядових організацій, наприклад, «Міжнародної амністії», Human Rights Watch. Ми бачили, як часто об'єктами бомбардування ставали лікарні. І не забувайте, що ми в цілому говоримо зараз про територію, яка не перебуває під контролем «Ісламської держави». І навіть відео і карти, які показало російське Міністерством оборони, доводять, що бомбардували не території підконтрольні «Ісламській державі». Хоча самі вони заявляли, звичайно, що бомбардують саме «Ісламську державу». Тож це була свідома спроба ввести в оману громадську думку, – каже Хіггінс.

Один із прикладів бомбового удару по лікарні і реакції російського Міністерства оборони описаний в доповіді так: «На прес-конференції 31 жовтня Міністерство оборони Росії відповідало на звинувачення у вибуху лікарні в місті Сармін (провінція Ідліб). На свій захист російські військові надали фотографію з повітря, яка, за їхніми словами, була зроблена в день прес-конференції, на фотографії видно, що будівля не пошкоджена. Однак на фотографіях, зроблених місцевими активістами після авіаудару, видно кілька будівель, стін і стовпів, які були зруйновані або пошкоджені в результаті удару. На фотографіях міністерства, зроблених нібито в день прес-конференції, ці споруди абсолютно цілі. Значить, фотографія, надана Міністерством оборони, була зроблена до удару».

Наслідки російського бомбового удару по польовому госпіталю Сирійсько-американського медичної спільноти в місті Сармін. 20 жовтня 2015 року

– Трагічний приклад з нещодавньої історії, коли міжнародні правозахисні організації били на сполох про те, що російські військові застосовують невибіркову зброю проти мирного населення, – Друга чеченська війна. Правда полягала в тому, що вибіркової зброї у російських військових не було, що ні в якому разі не виправдовує зроблене. Що відомо про російський вибір зброї в Сирії?

– Із відеоматеріалів російського Міністерства оборони і з записів російських медіа ми змогли зрозуміти, що більшість ударів було нанесено звичайними бомбами, тобто не керованою зброєю. Широко застосовувалися і касетні бомби. Незважаючи на те, що російська сторона запевняла, що ця зброя в сирійській кампанії не застосовується, ми знайшли відеозаписи застосування касетної зброї – теж в матеріалах російського Міністерства оборони і в російських засобах масової інформації. Тож ми знову і знову стикалися з заявами російської сторони, які, як ми змогли довести, були далекі від реальності. І ми довели це, використовуючи їхні власні матеріали, – говорить Хіггінс.

Ще один приклад з доповіді. 15 лютого 2016 року російським авіаударом були знищені будівлі, що належать організації «Лікарі без кордонів» в Алеппо і Ідліб. У відповідь на звинувачення російське Міністерство оборони зробило заяву про те, що організація «Лікарі без кордонів» опублікувала повідомлення про атаку за 5 днів до самого авіаудару, 10 лютого. Далі в заяві стверджується: «Ця заготовка була зроблена, але не реалізована напередодні зустрічі керівників зовнішньополітичних відомств Росії та США в Мюнхені, результати якої, як ми припускаємо, не подобаються Туреччині». Дійсно, за п'ять днів до авіаудару, 10 лютого 2016 року організація «Лікарі без кордонів» теж виступила із заявою, але там йшлося про інші інциденти.

​– Російське Міністерство оборони опублікувало понад 100 відео авіаударів у Сирії. Ми використовували геолокалізацію – тобто ми поєднували відео з супутниковими знімками території. Так ми визначили, де саме були зроблені удари. Потім ми взяли карту Сирії, яку використовувало саме російське Міністерство оборони, з позначеними на ній територіями – хто що контролює в Сирії. Ми з'ясували, що навіть відповідно до їхньої власної карти, вони бомбардували не «Ісламську державу», хоча публічно заявляли, що бомблять райони, які підконтрольні «Ісламській державі, – каже Хіггінс.

У доповіді історія з картою, яку використовувало російське Міністерство оборони, описана так: «З 30 вересня до 12 жовтня Міністерство оборони Росії опублікувало відеозаписи 43 авіаударів. Використовуючи техніку, описану вище, Bellingcat змогли визначити розташування 36 з них і нанести їх на карту, яка опублікована самим Міністерством, на якій було позначено, які групи контролюють території в зоні конфлікту. Результат відкрив помилки неймовірних масштабів. Російське командування охарактеризувало 30 з цих відеозаписів як удари по позиціях «Ісламської держави», але тільки в одному випадку розташування удару відповідало території, підконтрольній «Ісламській державі», навіть на карті самого міністерства. Тільки в 6 випадках з 36 опис коректно відображав і місце розташування, і цілі удару на відео. У 15 випадках розташування було зазначено правильно, але ціль була помилково розпізнана як «Ісламська держава». У деяких відеозаписах дистанція між позначеним і реальним місцями розташування становила понад 100 кілометрів».

Ось приклади того, як діяло російське Міністерство оборони. 30 вересня 2015 року Міністерство оборони Росії розповсюдило відеозапис, що завдано удар по позиції «Ісламської держави». Однак аналіз показав справжнє місце розташування удару в місті Ель-Латамна (провінція Хама), де не була зареєстрована присутність «Ісламської держави».

3 жовтня Міністерство оборони надало запис «знищення командного пункту «Ісламської держави» поблизу міста Ракка.

Насправді цей командний пункт був розташований за 200 кілометрів від справжнього місця авіаудару.

– Друга частина доповіді «Атлантичної ради» називається «Ошукати». Хто кого ошукував і з якою метою?

– На початку кампанії ми постійно стикалися з тим, що російська сторона заявляла, що бомбить один об'єкт, а бомбила насправді інший, – каже Хіггінс. – Але в міру розвитку кампанії авіаударів, коли під бомби потрапили мечеті, школи і лікарні, російське Міністерство оборони почало проводити регулярні прес-конференції, на яких представляло різноманітні докази, що російські військові не винні в тому, в чому їх звинувачують. Ми з'ясували, що в багатьох випадках Міністерство оборони маніпулювало доказами. В одному випадку в Міністерстві оборони показали зйомку з повітря району, який, як вони намагалися довести, не постраждав в результаті ударів.

Побачивши, що російське Міністерство оборони надає величезну кількість відеозйомок, ми запропонували нашим читачам самим провести геолокацію, тобто знайти те місце на карті, яке було відображено на російських військових зйомках.

Ми змогли довести, що ці кадри були зроблені до бомбардування, а російське Міністерство оборони просто підробило дату зйомки. В іншому випадку, російське Міністерство оборони намагалося довести – за допомогою зйомки з повітря, – що їх даремно звинувачують в тому, що в результаті бомбового удару постраждала мечеть. Але як доказ вони використовували кадри іншої мечеті, кажучи, що це саме та мечеть, в знищенні якої їх звинувачують. Однак якщо уважно подивитися на їх власну зйомку, то ви помітите, що те місце, де була зруйнована мечеть, закрите надписом. Хоча розгледіти його все одно можна. Ми знову і знову бачили ці спроби навмисно обдурити громадську думку, надаючи їй неправдиві докази. Те ж саме було в Україні, у випадку з малайзійським «Боїнгом» MH17 – російська сторона не тільки йде на обман щодо того, що відбувається насправді, але вона ще й створює підробки, підроблені докази, щоб підкріпити брехню.

– Як проводився аналіз відеоматеріалів Міністерства оборони Російської Федерації?

– Коли ми працювали над цією темою, ми вирішили, що не будемо просто ось так давати людям нашу доповідь у формі PDF зі словами: ось, почитайте. Ми дали нашим читачам можливість брати участь в зборі інформації. Побачивши, що російське Міністерство оборони надає величезну кількість відеозйомок, ми запропонували нашим читачам самим провести геолокацію, тобто знайти те місце на карті, яке було відображено на російських військових зйомках. Так що у нас була ціла армія, яка шукала об'єкти на карті. Потім ми перевірили знахідки наших читачів і включили їх в доповідь. Так що, так, це доповідь «Атлантичної ради», але це також доповідь всіх тих, хто взяв участь в дослідженні, доповідь нашої власної аудиторії, яка тепер зрозуміла, що може бути частиною такого важливого розслідування.

– Перший розділ називається «Відвернути». Відвернути від чого намагався Кремль цією бомбовою кампанією?

– Відвернути від правди, відвернути від кризи в Україні, наприклад. Росія наразі спробувала знизити напругу конфлікту в Україні. Збитий «Боїнг» MH17 привернув величезну увагу до дій Росії, і ця увага, незважаючи на надії Кремля, не слабшала. Дома в Росії справи теж йдуть не краще. Низькі ціни на нафту призводять до все більш глибокої економічної кризи, зарплати зменшуються, економічне зростання уповільнилося. І найкращий спосіб відвернути населення від усього цього і показати, що ти, як і раніше, сильний лідер, – це почати війну. Ось Путін її і почав у Сирії. Це було також вигідно з тієї точки зору, що Росія могла продемонструвати в дії ту зброю, яку вона продає на міжнародному ринку. Певною мірою ця кампанія взагалі використовувалася як рекламна кампанія російської зброї, щоб знайти нових покупців. Щоправда, ми виявили, що, хоча Міністерство оборони намагалося привернути увагу засобів інформації до новітньої російської військової техніки, насправді в Сирії використовувалися старі літаки, старі, некеровані бомби. Можна навіть сказати, що Росія почистила склади від старих некерованих і касетних бомб.

Оригінал матеріалу – на сайті Російської редакції Радіо Свобода