Офшори і політика у цивілізованому світі – поняття несумісні, у разі викриття. Адже використання офшорів дає змогу бізнесмену платити менше податків в бюджет своєї країни, а політику це складно пояснити своєму виборцю. Для українських же широт використання офшорів – явище повальне.
Грудень 2014 року. Прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк робить заяву про боротьбу з офшорами в Україні. Він пропонує проект закону, що розриває угоду з Кіпром, яка на той момент дозволяла не платити податки двічі, а робити це тільки в одній з країн.
«На жаль, тоді, коли у 2012 році ця конвенція підписувалася з Республікою Кіпр, вона сповідувала принцип захисту найбагатших верств населення», – заявляв тоді прем’єр-міністр.
У результаті законопроект не зміг навіть потрапити до зали парламенту, щоб за нього могли проголосувати депутати. Це і не дивно. Всього через 9 місяців після озвученого початку швидко проваленої боротьби з офшорами у народного депутата від прем’єрської партії «Народний фронт» Ігоря Котвицького в декларації раптово з’являється 970 мільйонів гривень.
Ігор Котвицький стає одним із найбагатших депутатів, якщо оцінювати статки за деклараціями того року. Народний депутат Сергій Лещенко написав, а згодом і ЗМІ написали, що цей парламентар вивів на Панаму 40 мільйонів доларів.
Ігор Котвіцький – близька людина до нинішнього міністра внутрішніх справ Арсена Авакова. Він – бізнес-партнер родини міністра по бізнесу в Харкові.
«Офшор я б охарактеризував його як схованку, куди ховають гроші, несплачені податки, власність від держави Україна. І виходить, що профітують від цього офшори і ті, хто ховають. Страждає від цього держава Україна», – пояснює юрист Богдан Боровик.
Десятки українських політиків, які нині презентують українську владу, співпрацюють, пов’язані чи є власниками компаній, зареєстрованих в офшорах.
Іван Фурсін
Це народний депутат Іван Фурсін. Він входить до депутатської групи «Воля народу». Також Фурсін має давні бізнес-стосунки з олігархом Дмитром Фірташем. Поки Фірташ перебуває під слідством у Відні (Австрія), компанії Фурсіна перебувають на Кіпрі.
А це родинний маєток Фурсіних.
У вересні минулого року троє родичей Фурсіна: син, донька і дружина отримали, згідно з договором дарування, по чверті цієї земельної ділянки. Четверта частина дісталася компанії «Конза Трейдінг Лтд» з Британських Віргінських островів.
Для чого може використовуватися офшор у цій схемі, пояснює партнер аудиторської компанії Ernst & Young в Україні Володимир Котенко: «Наприклад, якщо ми розуміємо, що домогтися захисту своєї власності в нашій країні непросто і для цього ми використовуємо офшор, зарубіжну структуру».
Це не перший випадок, коли довкола Фурсіна виникають офшорні компанії. Так, наприклад, у власності Фурсіна майже 90 відсотків «Місто банку», але не напряму, а через ланцюг його кіпрських офшорів. Напряму Фурсін «засвітив» лише один відсоток акцій.
«Якщо кіпрська компанія інвестувала в українську компанію, в капітал, і отримує дивіденди, ці дивіденди виплачуються на Кіпр. Ці гроші опиняються на Кіпрі, а на Кіпрі є досить ліберальне податкове законодавство, там ти сплачуєш небагато відсотків», – показує інший бік медалі юрист Богдан Боровик.
В’ячеслав Богуслаєв
В’ячеслав Богуслаєв – народний депутат України, належить до депутатської групи «Воля народу». А ще він – президент компанії «Мотор Січ». Серед ключових власників компанії є акціонерне товариство з Панами Business House Helena. Підприємство виробляє турбіни та двигуни для гвинтокрилів та літаків.
«Схемам» вдалося зв’язатися з народним обранцем, проте, він перебував на борті літака і не зміг поспілкуватися з журналістами.
Вадим Новинський
Кожен десятий фігурант списку найбагатших людей України – чинний народний депутат. Один із них – колишній регіонал, а нині член «Опозиційного блоку» Вадим Новинський. Він володіє низкою компаній на Кіпрі, хоча офшори Петра Порошенка засудив: «Як будь-яка нормальна людина, я до цього ставлюся негативно, тому що керівник держави має в усякому разі відійти від бізнесу і займатися державними справами».
А свою офшорну власність Новинський пояснює так: «Це не заборонено законом, скажімо так. Якщо законом буде визначено, що компанії такі не можна мати, то ми їх і не будемо мати. Для цього потрібно, щоб судова система працювала дуже чітко, і не треба боятися за власність, яка вже є».
Олександр Герега
У числі найбагатших українців можна побачити подружжя Герег – власників мережі будівельних гіпермаркетів «Епіцентр». Олександр Герега – народний депутат, а його дружина Галина Герега – екс-секретар Київради. Паралельно подружжя Герег володіє низкою різних компаній.
Навіть перебуваючи на державній службі в Україні, подружжя Герег обирало Кіпр і Британські Віргінські острови для реєстрації частини свого бізнесу.
Так, наприклад, єдиним власником двох українських компанії Герег є кіпрська фірма «Селдімор Оверсіз Лімітед». Але і це ще не все. Засновником кіпрської компанії Герег є компанія Davuelta Finance Ltd з міста Тортола, що також на Британських Віргінських островах.
Голова британської розслідувальської організації Finance Uncovered Джордж Тернер вважає, що політики не вбачають моральної проблеми у використанні офшорів для ведення бізнесу.
«Ми ж очікуємо від людей, які творять закони, жити за законами своєї країни, а якщо вони обирають інші структури, значить вони не повністю довіряють своїй же економічній системі», – зазначив він у коментарі «Схемам».
Утім, українські політики обирають іноземні юрисдикції не тільки через несприятливий бізнес-клімат у власній державі. Перш за все, їх приваблює можливість приховати справжнього власника компанії або трасту.
Наприклад, бізнес родини спікера Верховної Ради та одного з головних претендентів на посаду прем’єр-міністра Володимира Гройсмана. Дружина Гройсмана Олена Іванівна володіє товариством з обмеженою відповідальністю «Магігранд». Ця фірма керує нерухомістю, зокрема, одним із найбільших торговельних комплексів Вінниці «Магігранд», площею 13 тисяч квадратних метрів.
Та почувши запитання журналіста «Схем», Володимир Гройсман дивується: «Яка бізнес-імперія? Я не належав до бізнес-імперій, у мене був такий сімейний бізнес, який дозволяв мені бути фінансово незалежним».
Серед засновників «Магігранд», окрім Олени Гройсман, є також компанія «Емлін Солушнз Лімітед». Ця компанія зареєстрована у Лондоні (Великобританія) і нею володіє цілий ланцюжок із британських компаній, в кінці якого – невідома особа на ім’я Камальджет Дхезі.
Проте причетність до закордонних компаній Володимир Гройсман заперечує. «До будь-яких підприємств за кордоном, зокрема і в Лондоні, я не маю жодного відношення. Якби мав – задекларував би, я не бачу в цьому нічого поганого», – зазначив він.
Сергій Льовочкін
На відміну від Гройсмана, колишній очільник Адміністрації президента Віктора Януковича та чинний народний депутат Сергій Льовочкін у своїй декларації другий рік поспіль оприлюднює інформацію про те, що володіє кіпрською компанією Oskaro Investmens Limited.
«Хижацьке використання зарубіжних структур призводить до несплати податків, в бюджеті меншає коштів, які могли б бути витрачені на суспільстві потреби. Якщо хтось може дозволити собі ухилятися від сплати податків, то цей поганий приклад будуть наслідувати дедалі більше громадян», – підсумовує партнер аудиторської компанії Ernst & Young в Україні Володимир Котенко.
Схоже, офшорний досвід президента-утікача успадкував і його наступник Петро Порошенко.
Нещодавно українські журналісти у співпраці з іноземними колегами оприлюднили інформацію про високопосадових українців, що мають стосунок або безпосередньо володіють компаніями на Панамі.
Серед власників панамських офорних компаній опинився і сам Петро Порошенко. Гучний скандал змусив президента виправдовуватися та обіцяти нову реформу – деофшоризацію. «Я планую представити значну реформу, яка унеможливить використання офшорних рахунків в Україні», – заявив він.
Та поки мільйони та мільярди, які українські бізнесмени та політики зароблять в Україні та на українцях, цілком законно осідають на рахунках офшорних компаній. Такі компанії гарантують своїм власникам практично повну анонімність та допомагають уникнути обов’язку платити великі податки власній державі. Також вони слугують прикриттям для політиків, що не афішують свої бізнес-інтереси та намагаються приховати свої гроші подалі від очей власних громадян.