Чи порятує інформпростір України заборона російських телеканалів?

Київ – Трансляцію ще 14 російських телеканалів заборонила в Україні Нацрада з питань телебачення і радіомовлення 17 березня. У переліку є такі канали як «Єврокіно», «Дитячий», «Індія ТВ», «Музика Першого», «Здорове телебачення» та інші мовники, назви яких не надто відомі. Загалом в Україні під забороною є вже загалом 42 російські телеканали. У першу чергу до списку потрапили федеральні мовники, такі як НТВ, «Первий канал», «Росія 24». Проте ці обмеження не стосуються інтернету та супутникового телебачення. Тим часом на окупованій території Донецької та Луганської областей доступ до українських ресурсів заблоковано майже повністю – закритий доступ навіть до ресурсів інтернет-мережі.

Заборону трансляції 14 російських телеканалів у Нацраді пояснюють переважно несанкціонованим показом реклами. Порушення законодавства полягає в тому, що в Україні заборонено ретранслювати комерційну рекламу мовників з тих країн, які не підписали Європейську конвенцію про транскордонне телебачення, а це стосується Росії. Про це в ефірі Радіо Свобода розповів Сергій Костинський, член Нацради з питань телебачення і радіомовлення.

«Більшість зауважень до російських телеканалів полягають у тому, що вони транслюють рекламу, яка оплачена на території Росії, хоча це заборонено. Ми ведемо моніторинг іноземних телеканалів, які ретранслюються на території України з 2008 року, а з 2014 року була прийнята практика, щодо відключення таких телеканалів. Першим прецедентом для цього послужили інформаційні телеканали Російської Федерації через наявність у їхніх програмах закликів до насильницької зміни конституційної влади в Україні, до розв’язання війни, агресивних дій або їх пропаганди», – пояснює посадовець.

Театралізована акція, учасники якої пародіювали і висміювали російських артистів і телезірок, які підтримали анексію Криму або відзначилися іншими антиукраїнськими заявами. Київ, 8 липня 2015 року

Втім, серед причин щодо заборони трансляції, вказано і використання програм із особами, яких внесено до переліку Мінкульту як таких, які становлять загрозу національній безпеці України. У цьому переліку наразі 83 людини.

Ставлення до українських каналів інакше, пояснює член Нацради.

«Бувають випадки, коли ми фіксуємо, що українські канали транслюють передачі, фільми чи серіали із підсанкційними російськими артистами, тому такі телеканали можуть отримати попередження. Але це не є впливом на редакційну політику, втручанням у діяльність. Це попередження про те, що порушене законодавство України, і ми вимагаємо усунення цієї проблеми. До санаційного списку можна ставитися і погано, і добре, але він існує, і ми ним також керуємося. Хоча вважаємо, що підходи до створення такого списку мають бути іншими, до його формування має бути залучена громадськість, для того, щоб існували чіткі критерії формування цих списків. І, можливо, він має бути не таким широким», – зазначає Сергій Костинський.

Громадські активісти під час театралізованої акції «Не пустимо в хату російську вату!», Київ, 4 вересня 2014 року

Заборона – на користь національного простору чи порушення свободи слова?

Заборона трансляції російських телеканалів і «серіального» продукту, яка вперше була запроваджена у 2014 році, призвела до позитивних наслідків, вважає медіа-експерт, голова правління ГО «Телекритика» Наталія Лігачова. На її думку, це зменшило вплив російської пропаганди на українців та сприяло виробництву телекомпаніями власного національного продукту. Врешті, вважає експерт, попит на російський продукт взагалі зникне, а поява європейських серіалів у медіапросторі викличе не меншу зацікавленість.

«Заборона – це не найкращий шлях, але коли країна фактично перебуває в стані війни, то ми бачимо, що це позитивно впливає на інформаційний простір у країні. Наші виробники можуть виробляти якісний національний продукт, більш того, вже є рейтинги, які показують, що глядачі залюбки дивляться серіали українського виробництва. Є проблеми, бо немає сценаристів, немає акторів, які, як це не дивно, добре розмовляють українською мовою. Тобто той стан, до якого довели олігархи, власники медіа, наш телепростір, що він був повністю залежний від російського продукту, зараз дається взнаки. Але це провина, перш за все, олігархів, яким було дешево нам «втюхувати» цей російський продукт і не працювати над тим, щоб вкладати гроші у власний, посилаючись на те, що це не вигідно», – підсумовує Наталія Лігачова.

У міжнародній практиці є випадки, коли забороняли трансляцію каналів, але це не означає, що вони не порушували свободу слова, зазначає Красимір Янков, представник міжнародної організації Amnesty International. Він наголошує на тому, що за бажання люди можуть дивитися ці канали через інтернет, тому в подібних кроках не бачить сенсу.

«Якщо ці канали були використані для заклику до насильства стосовно громадян України і там постійно існувала загроза національній безпеці, або ці канали закликали до введення військ в Україну, влаштування терактів тощо, то звісно, в цьому випадку влада має повне право їх заборонити. Але це повинно бути пропорційно тим порушенням, які вони вбачають. Якщо це були просто канали, які мовили російською і їхні офіси розташовані в Росії, але вони не закликали до насилля, тоді це може вважатися порушенням свободи слова. Але в самому кроці заборони в умовах інтернету, коли кожен з нас на своєму телефоні може дивитись все, що завгодно, я не бачу сенсу», – зауважує Красимір Янков.

«Проросійські настрої на цій території переважають, проте у пропагандистські міфи люди вже не вірять» – журналіст з Луганська

На окупованій території – як в Криму, так і на Донбасі – українські канали були відімкнені в першу чергу. На непідконтрольних Україні частинах Луганської та Донецької областей немає доступу до українських ресурсів навіть через інтернет, повідомляє Тетяна Попова, заступник міністра інформаційної політики.

Завданням міністерства є саме збільшення кількості медіа-потоків, зокрема на окупованій території. Для цього друкують газету, яку редагують і наповнюють донецькі журналісти, безкоштовно надають передавачі каналам, розповідає Тетяна Попова.

«Нам зараз не вистачає висоти телевеж, і ми очікуємо від наших міжнародних партнерів телевежі, які швидко розгортаються для того, щоб відновити мовлення там, де це неможливо. Крім того, вони ще й блокують наш сигнал на додаток», – пояснює заступник міністра інформаційної політики.

Ситуація, що виникла на Донбасі два роки тому, спричинена саме пропагандою, адже люди там звикли роками й десятиріччями дивитись російські канали, наголошує журналіст з Луганська Андрій Діхтяренко, головний редактор місцевого видання «Реальна газета». Від 2014 року Андрій Діхтяренко працює на Радіо Свобода, є редактором програми «Донбас.Реалії» і наразі працює з аудиторією по обидва боки лінії розмежування.

Журналіст зазначає, що «пробити» завісу в інформаційному просторі, яку створила окупаційна влада, дуже складно. Декому вдається обходити блокування, але це за наявності великого бажання. Подекуди «добиває» українське радіо, в рідкісних випадках супутникові тарілки ловлять українські телеканали, але це надто мізерні відсотки, зазначає Андрій Діхтяренко.

Карикатура Юрія Журавля

Навіть якщо вдається доносити інформацію з українського боку, то на окупованій території її здебільшого сприймають як ворожу, що видно зі спілкування у соціальних мережах, розповідає журналіст. У людей виникає агресивне ставлення до будь-якої української символіки, а дискусії з наведенням фактів переходять в емоційне русло з боку тих, хто підтримує окупаційну владу.

За словами редактора програми «Донбас.Реалії», у прифронтовій зоні, яка перебуває під контролем української влади, ситуація дещо інакша. Хоча проросійські настрої на цій території переважають, проте у відверті пропагандистські міфи люди вже не вірять.

«Ми робили і опитування, і дуже багато спілкувалися із людьми. Відсоток проросійськи налаштованих людей дуже великий. Саме тому, що люди роками жили цими «РТР», «ОРТ» й іншими російськими телеканалами. Тобто вони вже сформовані цим інформаційним потоком. Вони дивляться українські телеканали, але дивляться здебільшого ті, які пов’язані із колишніми регіоналами. Однак їх уже ніякими розповідями про «розіп’ятих хлопчиків» в оману не введуть. Ці люди мають власну позицію, вона дуже часто проросійська, однак цими людьми зараз не маніпулюють. Коли людина, навіть заангажована, може порівнювати інформацію, це набагато краще. У них є шанси змінити власну думку. На дуже багатьох людей, які на окупованій території, де за свої слова ти можеш потрапити «у підвал», цей страх підсвідомо постійно діє. Для таких людей дуже мало шансів, що вони зможуть почати відрізняти добро від зла», – зауважує журналіст Андрій Діхтяренко.

Як повідомляє Сергій Костинський, у Нацраді з питань телебачення і радіомовлення зараз працюють над тим, щоб зробити зустріч з представниками посольств, представниками українських дистриб’юторів, провайдерів, торгово-промислової палати, аби продемонструвати європейцям, що в Україні сьогодні є запит на європейські канали і є потреби у перекладі, локалізації європейських каналів.

Тим часом у відомстві направили звернення до РНБО ще стосовно 38 російських юридичних осіб та суб’єктів інформаційної діяльності в окремих районах Донецької та Луганської областей.

На цю ж тему:

​