(Рубрика «Точка зору»)
Процес над українською льотчицею Надією Савченко продемонстрував не лише силу духу самої ув'язненої – він ще раз нагадав, на що дійсно звертає увагу міжнародна спільнота. Заморожені конфлікти, спорадичні перестрілки на лінії розмежування, проблеми з анексованими й окупованими територіями – усе це потрапляє в медіа лише тоді, коли конфлікт розгорається з новою силою.
Таких конфліктів за останні десятиліття було чимало, вони тривають і донині. Якщо хтось із українців нагадає, що на лінії розмежування щодня гинуть наші військовослужбовці, я просто пораджу співвітчизникам пошукати у власних ЗМІ новини про загибель азербайджанських і вірменських солдатів. І перевірити самих себе: якщо ви зустрічали таку новину, чи зацікавила вона вас хоча б на мить? І що ви думали в цей момент? Хіба не щось схоже на «добре, що хоч не війна»?
Ось і європейці думають щось аналогічне, коли бачать наприкінці випуску новин або на десятій сторінці газети новини з Донбасу. А в Криму взагалі немає військових дій. Намагатися зрозуміти, яку позицію зайняв із питання анексії мер Ніцци, а яку – мер Гейдельберга – це хіба що для наших і локальних ЗМІ, але аж ніяк не для громадської думки.
Але до чого дійсно чутлива західна громадська думка – то це до беззаконня. Саме тому процес над Савченко – багато в чому завдяки самовідданим зусиллям самої Надії – повернув тему російської агресії на перші шпальти газет і в заголовки телевізійних новин. Суд над Надією продемонстрував усю порочність кремлівського ставлення до правосуддя, все лицемірство і брехню російського керівництва – і щодо персональної провини Савченко, і щодо залучення Росії у те, що відбувається на Донбасі.
Із цього потрібно зробити ще один дуже важливий висновок: сьогодні світ може бути більшою мірою стурбований беззаконням у Криму, ніж анексією Криму. Анексія відбулась, про шляхи її подолання можна розмовляти роками. А ось те, що стається сьогодні – арешти активістів, звинувачення, що стосуються періоду, який сама російська влада вважає часом перебування Криму в складі України, вироки кримчанам, які вважають себе громадянами України, але оголошуються громадянами Росії проти їхньої власної волі, – це, дійсно, важливо.
Не випадково тема солідарності з Олегом Сенцовим була однією з найважливіших тем міжнародних кінофорумів. І зараз нам дуже важливо не впустити ініціативу – коли йдеться про розправи над Ахтемом Чийгозом та іншими кримськими активістами. Нам необхідно послідовно доводити, що йдеться про замасковану етнічну чистку, наступним етапом якої стає заборона Меджлісу кримськотатарського народу. Що це середньовічне безправ'я і є реальністю анексованого Криму. І лише тоді для світу стане очевидним, що не було і немає «історичного виправдання» права Росії на Крим, що півострів – просто ще одна захоплена територія, яка стає територією беззаконня.
Віталій Портников – журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію редакції
Оригінал – на сайті «Крим.Реалії»