На псевдособор священиків везли озброєні енкаведисти

Львів – 70 років тому – 10 березня 1946 року вірні Української греко-католицької церви дізнались трагічну новину – про ліквідацію УГКЦ, про так зване «возз’єднання» греко-католицької церкви з православною церквою. Три дні, з 8 до 10 березня, тривав псевдособор. У той час були арештовані греко-католицькі єпископи, у томі числі і глава церкви, кардинал Йосип Сліпий. Тисячі активних священиків, монахів та монахинь також були вислані у Сибір.

На псевдособор священиків везли озброєні енкаведисти

«Довгождані радісні дні прийшли зі сходу…», – ці слова з уст російського православного митрополита РПЦ Іоана російською звучали у Святоюрському Соборі рівно 70 років тому. Засідання собору відкрив отець Гавриїл Костельник, який погодився перейти з УГКЦ до РПЦ. Радянська влада чинила шалений тиск на греко-католицьких отців, погрожувала знищити усіх рідних. Зрештою, розправилась з усіма зрадниками. Багатьох учасників привезли на псевдособор енкаведисти, які потім стежили за роботою цього зібрання. Адже учасники псевдособору мусіли підписатись під зверненням до патріарха Московського і всієї Руси Алексія і звернутись до голови Президії Верховної Ради УРСР.

Патріарх Йосип Сліпий

10 березня вірні УГКЦ почули про рішення псевдособору – ліквідацію УГКЦ. На цей час були арештовані всі греко-католицькі єпископи, на чолі з главою церкви Йосипом Сліпим, у Сибір радянська влада вивезли тисячі священиків, монахів, монахинь, свідомих вірян. Сотні загинули у таборах.

Марта Цегельська, дружина греко-католицького священика Артемія Цегельського, у своїх спогадах, які зберігаються в музеї «Територія терору», розповідає про арешт чоловіка у 1946 році. Він був в ув’язненні до 1956 року.

«Чоловіка арештували і цілий рік він перебував у слідчій тюрмі на Лонцького, його там тримали, кидали у карцер, там він застудився, все тіло обсипало чиряками. Ми носили йому передачі – сухарі, цукор. Також там була і жінка отця Тихого. Через рік його перевели у Золочів, у пересильний пункт, мені не дозволили побачитись, коли приїхала туди. Вивезли чоловіка в ешелоні з бандюгами. Це було страшне знущання. Він був у Воркуті. Там всюди були наші люди, також литовці і поляки. Всі зі співчуттям ставились, бо знали, що священик. Він там працював, а коли начальство дізналось, що він має вищу музичну освіту, його забрали в ансамбль, де вони давали концерти для начальства, їздили різними місцями, тому він міг бачитись з людьми», – розповіла жінка.

Очевидці цих подій, священики, які вже відійшли у вічний світ, пригадували за життя Радіо Свобода, що озброєні енкаведисти забирали їх ввечері за два дні до початку псевдособору. Везли у вантажній машині, дорогою забирали інших отців.

Примусово «возз’єднались», але не на віки

Митрополит Андрей Шептицький

УГКЦ перейшла у підпілля, священики і монахи працювали на різних роботах, але збирались таємно на службу. 10 березня 1946 року радянське телебачення інформувало: «Навіки возз’єднались Греко-католицька церква з прадідівською вірою». Однак примусово возз’єднались до кінця 80-х років ХХ століття. Пророчими були слова митрополита УГКЦ Андрея Шептицького (29.07.1865 – 01.11.1944), який передбачив, що Церква відродиться з руїн. Так і сталось. 23 січня 1990 року у Преображенському соборі у Львові відбувся церковний собор УГКЦ, який проголосив відновлення Української греко-католицької церкви. Наступного року вірні вітали главу своєї церкви – Мирослава-Івана Любачівського.

«За 25 років незалежної України церква від українського уряду не була реабілітована, не було повернуто майна церкви. Ми знаємо наслідок того псевдособору. У 1948 році, коли члени псевдособору повертались з Москви, Костельника застрелили, Пельвецького отруїли, тобто активних зрадників вбили. Наслідок донині той, що за роки незалежності України на Волині, Закарпатті 80% маємо московської церкви. Те, що ми кажемо декомунізація, бачимо, якою мученицькою дорогою вона йде. Ніколи московська церква не просила прощення», – наголосив отець УГКЦ Севастіян Дмитрух.

Вперше група православних осіб з різних міст і країн у зверненні вибачилась перед вірними УГКЦ за злочин радянського режиму, інструментом якого була РПЦ. 10 березня оголошено поминальним днем і православні християни у світі молитимуться за всіх невинних жертв УГКЦ.