«Тарас Шевченко – не фетиш і не жупан» – режисер Сергій Проскурня

Київ – Дев’ятого березня відзначають 202 роки від дня народження Тараса Шевченка. Яка насправді постать стоїть за усталеним образом автора «Кобзаря»? Науковці сперечаються про те, ким був, про що і для кого писав Шевченко. Дехто з них стверджує, що загальноприйнятий образ Шевченка є неповним, походить ще від радянської доби, а тому – потребує переосмислення. Утім, вони наражаються на спротив прихильників сталого і звичного образу.

Для більшості українців прийнятний образ Тараса Шевченка, який був сформований під час радянської доби. За часів незалежності він особливо не коригувався. Втім, спроби деяких дослідників осмислити його творчість з нового боку породили гостру дискусію серед українських інтелектуалів. Зокрема, світоглядний конфлікт щодо постаті Тараса Шевченка спалахнув у зв’язку із цьогорічною Шевченківською премією. Центром дискусії стала кандидатура головного редактора журналу «Критика», шевченкознавця Григорія Грабовича на присудження Шевченківської премії. Останній у своєму аналізі творчості Шевченка приходив до неоднозначних висновків – зокрема, й про сексуальну орієнтацію поета. Це тлумачення та інші тези викликали обурення серед прихильників традиційних поглядів на шевченкову спадщину. Зокрема, вони звернулися із відкритим листом до голови та членів Шевченківського комітету через, як вони стверджували, «маніпулювання» Грабовича постаттю Тараса Шевченка. Водночас прихильники Грабовича відзначали його літературознавчий, особливо шевченкознавчий, доробок.

Сам же Григорій Грабович говорить про необхідність осучаснення образу Шевченка, в інтерв’ю Радіо Свобода він зазначив, що Шевченко є абсолютно сучасною постаттю для України.

«Це видно було на Майдані, де його постать (була – ред.) в різних аспектах... І потім різні, іноді навіть трохи фантастичні зображення Шевченка, як, наприклад, супермена, або воїна, або як одного з тих, хто на Майдані з шиною навіть конфронтує з «Беркутом». Це все мало, я думаю, свій резон. Воно віддзеркалює глибоку присутність в українській колективній свідомості. І воно також, я думаю, є закономірним. Тобто це є бажання якось висловлювати свою віру у власне майбутнє, у свою силу», – стверджує Григорій Грабович.

Бронзове погруддя Тараса Шевченка, створене скульптором Ігорем Гречаником до 200-річчя поета

Опоненти такої точки зору не поділяють, мотивуючи це тим, що Грабович у своїх працях свідомо спотворює творчість Тараса Шевченка, відтак нав’язує українцям його образ, як «міфотворця», «шамана», «космополіта», «гомосексуаліста», «байстрюка» тощо.

Водночас літературознавець та професор Канзаського університету (США) Віталій Чернецький зауважив в інтерв’ю Радіо Свобода, що така реакція традиціоналістів не сприяє позитивному іміджу Шевченка.

«Проблема в тому, що ці люди, які намагаються захистити Шевченка (а деякі з них щиро вважають, що роблять саме це), насправді перешкоджають тому, щоб Шевченко був нашим сучасником, щоб відбувався живий діалог між його текстами й нами, живими людьми сьогодення», – сказав Віталій Чернецький.

Новітній діалог Шевченка з українцями

В Україні вже відбулося чимало проектів, які дозволяють глибше осягнути творчість Кобзаря. Деякі з них були представлені у «Мистецькому арсеналі» у проекті «Шевченко/mania» до двохсотріччя поета. У ньому був представлений, зокрема, й музичний проект сестер Тельнюк «Наш Шевченко». Це інтерпретації на поезію Тараса Шевченка у виконанні гурту. Зараз у сестер всеукраїнський тур із симфонічним оркестром.

Сестри Тельнюк заспівали Шевченка

Окрім того, до двохсотої річниці Кобзаря «Мистецький арсенал» спільно з Державним агентством України з питань кіно та Національним центром Олександра Довженка представив збірку найвідоміших художніх фільмів про Шевченка. Чимало онлайн-видань впроваджують інтерактивні програми, як-то «Запитай у Шевченка». Користувач може поставити запитання і отримати на нього відповідь цитатою Кобзаря.

Влада інтерпретує творчість Шевченка, включаючи формат цензури – Проскурня

Такий культурний діалог спробував розвинути і Сергій Проскурня – режисер, автор документального фільму «Тарас Шевченко. Ідентифікація» та проекту «Наш Шевченко», створеного до 200 річчя поета. У ньому 365 людей різних професій, віку та поглядів перед камерою читають свої улюблені вірші Шевченка.

Фрагмент з поеми «Сон» Т. Шевченка у виконанні Юрія Миненка та Національної хорової капели «Думка»

За словами режисера, образ Шевченка потребує «осучаснення». Він також додає – показувати контроверсійні моменти з життя історичної постаті важливо, аби мати ширшу перспективу.

«Шевченко – це не фетиш, не жупан і не жупел. Це не інструмент для ідеологічних баталій. Він себе позиціонував як артист, як людина широких поглядів, фантастичний знавець історії, енциклопедист. Він подорожував, мав туристичну подорож по країнах Скандинавії на пароплаві, мало хто знає ці сторінки історії його біографії. Ви ж знаєте, що таке технології 3D та 4D? Це ж не площина. Якщо не буде затінених моментів, то зображення буде дуже пласким. А чим яскравіше й активніше працює світлотінь, тим виразнішою є сама постать», – каже Сергій Проскурня.

Режисер також зауважив, що колективне сприйняття образу Шевченка впливає на те, яким його бачать діти.

«Влада інтерпретує творчість Шевченка, включаючи формат цензури. Мені цікаво, які тексти Шевченка діти вибирають для участі у конкурсах читців. І як цей вибір відображає, по суті, не тільки свідомість дітей, а ту колективну свідомість людей, про яку говорив Грабович», – додає він.

Сучасне українське літературознавство представляє Шевченка як «гіпер-супер» українця – Павлів

Феномен Шевченка у тому, що він «підходить» різним прошаркам населення, каже публіцист і громадський діяч Володимир Павлів.

«Кожен у творчості Шевченка може знайти близьку собі тему. Те саме було і в радянський період. Українські «народовці» представляли Шевченка людиною з народу. Радянська література представляла його як борця з клерикалізмом, проти панів… Сучасне українське літературознавство представляє його як «гіпер-супер» українця. Й ті люди, які ментально застрягли в Радянському Союзі, яким не подобається те, що зараз відбувається і не можуть пристосуватися, відшукують у Шевченкові певного ворога капіталізму, «буржуїв», та «попів», і такий Шевченко їм є близький», – зауважує публіцист.

Постер із зображенням Тараса Шевченка у сучасному військовому екіпіруванні

Він також зазначає, що це – необхідний елемент формування. Поки буде українська держава, завжди будуть піднімати синьо-жовтий прапор, так само мусить бути якийсь символ, до якого понесуть квіти. Окрім того, за твердженням Володимира Павліва, хоча зараз з’являються нові герої, постать Шевченка завжди буде актуальною.

«Але зовсім помилково є витягувати з історії тих, хто на сьогодні не відбувся, як символ. Робити їх такими – вносити конфронтацію у суспільство. З минулим я був би обережним. Ясно, що вони десь з’являються, їм ставлять пам’ятники, але їх ніколи не можна буде винести на той самий рівень, на якому перебуває Шевченко», – запевняє Володимир Павлів.

Про переосмислення та осучаснення Шевченка йшлося в ефірі «Ранкової Свободи». Фрагменти ефіру можна послухати нижче:

«Тарас Шевченко – не фетиш і не жупан» – режисер Сергій Проскурня 1

«Тарас Шевченко – не фетиш і не жупан» – режисер Сергій Проскурня 2