Експерт: у Польщі сформувалася думка, що добрий сільський голова – це саме жінка

Варшава – Кожен четвертий депутат у польських радах місцевого рівня – жінка. У Сеймі, нижній палаті польського парламенту, жінок ще більше – 27 відсотків. Помітна роль жінок і в середньому та малому бізнесі Польщі. Жінки керують 40 відсотками цього сектору економіки країни. Значною мірою такі зміни стали можливими після вступу Польщі в ЄС, який зобов’язує до рівноправності статей у політичному та економічному житті. Втім, частина польок вважає, що не все так добре з дотриманням їхніх прав. Чимало польських жінок незадоволені тим, що держава очікує від них традиційної моделі сім’ї і накидає консервативні погляди на особисте життя.

Гарячі пристрасті кипіли на вулицях польської столиці під час так званої Маніфи – демонстрації, присвяченої Міжнародному дню жінки. Учасниці цього щорічного заходу незадоволені тим, що в Польщі, за невеликими винятками, жінка не має права вирішувати, ставати їй матір’ю, чи ні.

​Аґнешка Веселі, активістка жіночого руху, пояснює: «Що об’єднує доступ до абортів, штучне запліднення та відпустки по догляду за дитиною? На сьогодні це привілей дуже вузької групи жінок, які мають гроші та знання. Не можемо говорити про справедливість тоді, коли більшість із нас не має контрактів на постійне працевлаштування, не можемо говорити про справедливість тоді, коли нам відмовляють у праві на інформацію, на ретельну сексуальну освіту, дешеву і доступну контрацепцію, знеболення під час пологів, соціальну допомогу для матерів, які опинилися у складній матеріальній ситуації, тож скажімо про це ще раз. І не йдеться про привілеї, йдеться про справедливість».

Жінки найбільш активні на рівні місцевого самоврядування

Однією з організаторок щорічних варшавських демонстрацій 8 березня є активістка Ніна Санкарі. В польському жіночому русі вона бере участь вже понад 20 років. За її спостереженнями, протягом цього часу, попри низку невирішених проблем, в суспільстві відбулися помітні зрушення у ставленні до жінок. Сильний вплив на ці зміни мало прийняття Польщі в Європейський союз у 2004 році. Активістка розповідає: «Демократична трансформація у Польщі, яка розпочалася у 1989 році, спричинила вступ Польщі в ЄС, а це, в свою чергу, мало великий вплив на ситуацію для жінок, тому що в ЄС стандарти ставлення до жінок на високому рівні. Я маю на увазі рівноправність статей в економічному та політичному житті».

За словами Ніни Санкарі, нині в Сеймі Польщі 27 відсотків усіх депутатів – це жінки. Це більш, ніж удвічі, більше, порівняно з початком 1990-х. Такі зміни стали можливими після того, як польський парламент ухвалив закон про обов’язкову присутність у виборчих списках щонайменше 35 відсотків жінок.

Схожі зміни відбуваються і в місцевих органах влади. Про це говорить Дорота Шелева, експерт з сімейної політики. Вона розповідає, що жінки найбільш активні у радах найнижчого рівня – в територіальних громадах, тобто тих, які найближче до людей. Нині кожен четвертий депутат місцевої ради – це жінка. Більше того, каже соціолог, жінки дуже добре зарекомендували себе на посаді сільських голів.

«Це явище пояснюють по-різному, але здебільшого прийнято вважати, що саме на місцевому рівні жінки найбільше активізувалися, сформувалася навіть думка, що добрий сільський голова – це передусім жінка. Жінки добре справляються з цими завданнями, вміють говорити про нові проблеми громади, бо стереотипний голова села-чоловік передусім дбатиме про гарну дорогу, якісь адміністративні будівлі, спортзал і таке інше, а жінки звертають увагу й на інші справи – такі як школа, дитсадок, світлиця у школі, жінки пропонують нові ідеї, і за це їх цінують», – розмірковує експерт.

Дорота Шелева наголошує, що світоглядні зміни, які останніми роками відбулися в польському суспільстві, зміцнили позицію жінок як у публічному, так і приватному секторі.

«Якщо йдеться про керівні посади, то за офіційними даними в публічному секторі на керівних посадах у більшості саме жінки, це понад 50 відсотків. Натомість у приватному секторі польки мають один із найкращих результатів у Європі, адже керівниками майже 40 відсотків польських малих і середніх підприємств є саме жінки», – сказала вона.

Чи погодяться польки на повернення до «традиційної» моделі сім’ї?

Втім, визнають експертки, польське суспільство залишається великою мірою консервативним, а ідеалом правих політиків є традиційна родина, в якій чоловік працює і утримує родину, а жінка займається домом та опікується дітьми. У сучасному світі такі ідеї є утопією, вважає Шелева. Вона розповідає: «Якщо запитаємо польських жінок, чи вони справді хочуть такої моделі, то тільки 20 відсотків хотіли б не працювати і займатися лише домом, тобто дуже мало. 80 відсотків жінок хочуть працювати, навіть якщо їхні чоловіки чи партнери заробляють достатньо багато. Тобто ця традиційна модель, яку в 90-х роках пропагувала більшість політиків, не реалізувалася, і її жінки не хочуть».

Шелева звертає увагу на те, що чимало сучасних польських жінок відкидають традиційні уявлення про особисте життя. Вони так би мовити не вписуються в поширені стереотипи про католицьку Польщу. Сучасні польки одружуються значно пізніше, ніж їхні матері, часто у віці 27-30 років. Збільшується кількість тих, які взагалі не хочуть створювати сімей або народжувати дітей. «Серед жінок, народжених у 1965 році, бездітних – 15 відсотків, а загалом сьогодні 18 відсотків жінок декларує, що вони взагалі не хочуть мати дітей», – зазначила Шелева.

Причини такого стану речей експертка вбачає у труднощах процесу трансформації 1990-х років. Саме 20 років тому намітилися глибокі зміни в уявленнях про те, як молода людина повинна влаштовувати своє особисте життя. Шелева пояснює: «Процес трансформації був дуже складним, держава взгалі перестала надавати допомогу сім’ї. Тоді ліквідували половину місць в дитячих яслах, децентралізували відповідповідальність за утримання дистадків, які передали самоврядуванню, тож уся відповідальність за дітей лягла на плечі жінок. Виявилося, що традиційна роль жінки-домогосподарки в таких умовах нереальна, бо найчастіше сім’ї потрібні дві людини, які її утримають, тобто два доходи».

Як додає Ніна Санкарі, саме в 90-ті роки польські жінки переконалися, що свої права потрібно постійно відстоювати. За її словами, жінки були масово представлені в анткомуністичній «Солідарності», та після повалення комунізму про їхні заслуги немовби забули, і навіть політики демократичних поглядів почали легковажити вимогами жіночих організацій. Зокрема, каже Санкарі, після того, як жіноча секція «Солідарності» не погодилася з законодавчою забороною абортів, цю секцію розпустили.

Діячка розмірковує: «Це не тілька польська особливість, таке трапляється всюди. Якщо, наприклад, подивимося на «арабську весну», де жінки дуже активно взяли участь в демократичних змінах, то як до них поставилися потім? Їхніми вимогами злегковажили, і навіть покарали за те, що вони виступали за права людини, причому, їх хвилювали не тільки жіночі питання. Права жінок завжди були розмінною монетою, якою платили за різні цілі, чи то політичні, чи економічні».

Саме тому, наголошує Ніна Санкарі, польські жінки щороку виходять на вулиці польських міст, аби нагадати про свої проблеми й чинити тиск на владу. Невипадково на цьогорічній жіночій демонстрації у Варшаві лунало гасло: «Не біймося висловлювати свій гнів».