Львів – Більші ніж 100 жінок, які підписали контракти на службу в Збройних силах України, проходять зараз навчання на Яворівському полігоні біля Львова. Серед них є чимало дружин бійців, є й юристи і нещодавні випускниці школи. Що спонукало жінок піти в армію? Чи відчувають гендерну нерівність?
Наприкінці січня мама двох синів Катерина Возняк із Вінничини підписала контракт на службу в українській армії. Торік півроку вона була у зоні бойових дій як доброволець батальйону «ОУН», а під час Майдану була волонтером. У батальйоні «ОУН» була одна серед чоловіків.
Мені найскладніше було на війні очікувати на бійців, які пішли на завданняКатерина Возняк
«Не ображали ніколи навіть кривим словом. Вони мене називали «мамою», «мамкою». Нічого поганого з їхнього боку не відчувала, хоч їх було багато. Кажуть, що такої дружби, як у нас була, не купиш ні за які гроші. Мені найскладніше було на війні очікувати на бійців, які пішли на завдання, дивитись, чи всі виходять, чи когось виносять. Я різала для них овочі, то так вже багато нарізала, лишень би не плакати, коли чекаєш…Чому я пішла в армію, тому що мене обурило те, що наші «мужики» почали ховатись від армії, хворіти, криво ходити, коли почали розносити повістки. А я знаю, вмію, хочу, тому я і тут», – каже Катерина Возняк.
Жінка звільнилась з роботи у Києві, допоки навчається на полігоні, її молодший 14-річний син проживає у родички. Хлопець хоче стати військовим. «Каже: мамо, я тобою пишаюсь, має плани навчатись у військовому ліцеї. Я найцінніше у своєму житті – сина – довірила кумі, ми щодня розмовляємо з ним».
Жінки на рівні з чоловіками проходять вишкіл
Таких, як Катерина, нині у зведеній жіночій роті контрактниць на Яворівському полігоні – більш ніж 100. Вони проходять вишкіл на рівні з чоловіками. Юрист Іванна Дутчак носить на собі 25 кілограмів – бронежилет, шолом, зброя, а сама важить лише вдвічі більше. «У мене була мрія піти в армію. Тут стала більш бойова, добиваюсь своєї цілі, я була більш м’яка. Ми не відчуваємо себе гіршими, ніж чоловіки, стараємось бути на рівні і навіть окремі завдання виконуємо краще», – розповідає Іванна, але все ж від залицянь чоловіків-військовослужбовців їй доводиться відбиватись, навчилась відстоювати свою позицію і поставу.
Жінки на полігоні стають кухарами, артилеристами-розвідниками, керівниками складів, лазень. У перші дні звикали до суворих команд, дисципліни, військового розпорядку. Не всім було просто. Кожен військовослужбовець вчиться стріляти з автомата і гранатомета, тактики ведення бою, антиснайперській боротьбі, тактичній медицині. А ще всі проходять «обкат танком», щоб психологічно позбутись страху перед військовою технікою. Самі викопують рови, вчаться цілитись, ховаються і над ними проїжджає танк.
«Ти стоїш – і тебе зашкалює. Можливо, спочатку був страх. Але дивитись страшніше, ніж вже виконувати завдання, коли проїде танк, то люксусове відчуття», – ділиться враженнями контрактник Наталія.
Погане слівце не при жінках
Командир зведеної жіночої роти, капітан Ганна Брунарська говорить про те, що жінки більш загартовані і терпеливі, ніж чоловіки. Нині далеко не всі чоловіки-військовослужбовці толерують присутність жінок в українській армії. Це відчувають на собі контрактниці і навчаються відстоювати себе. «Інколи чоловіки кажуть, що жінкам не місце в армії, але ми вміємо відповісти і постояти за себе. Чоловікам потрібно більше жінок підтримувати і не показувати, що це не жіноча справа», – наголошує Ганна Брунарська.
Військовий інструктор, афганець Володимир Каліхман навчає жінок військовій справі. Жартує, що командний голос виробив в Афганістані, бо щоб дослужитись до прапорщика, доводилось «голосом саджати гелікоптер». «Якщо з чоловіками можна і міцне слівце сказати – і все зрозуміло, то з жінками вже не можеш так загнути, мусиш показувати на пальцях і словами. Вони все роблять, як всі, все роблять те саме, що і чоловіки. Я не роблю жодної різниці», – каже інструктор.
19-річна Катерина Макаренко з Харкова, мріяла про військову професію. Вона розповіла, що є в частині чоловіки, які кажуть, що жінкам не місце у війську. «Кажуть: чому пішли ми служити? А якщо молоді чоловіки не йдуть…Ми вміємо себе захистити», – говорить дівчина.
Після двох місяців навчання на Яворівському полігоні жінки поїдуть у військові підрозділи, куди їх скерують для проходження служби. У них розпочалось нове життя, яке вони, за власним бажанням, пов’язали з армією.
Матеріал із програми «Молодь Плюс»