У квітні 1996 року, майже 20 років тому, був убитий президент Чеченської республіки Ічкерія Джохар Дудаєв. У 1999 році, коли почалася друга російсько-чеченська війна, його вдова Алла Дудаєва змушена була покинути Чечню і відтоді жила у вигнанні у Грузії, Туреччині, а зараз – у Швеції.
Алла Дудаєва народилася в російській родині, вона – дочка офіцера Радянської армії, але вважає себе чеченкою. Алла Дудаєва опублікувала книгу про свого чоловіка «Мільйон перший», пише вірші і картини. Розмову, приурочену до роковин сталінської депортації чечено-інгуського народу, ми почали зі спогадів про часи перебудови, коли Джохар Дудаєв очолив рух за незалежність Чечено-Інгушетії від Росії.
Наші надії розбилися, коли саперними лопатками були вбиті 14 грузинських дівчат, а потім російські танки підійшли до литовського Сейму, захопили вежу, і теж були жертви. Це і було початком кінця демократичних перетворень
– Були дуже окрилені надії, був свіжий вітер змін, який ніс, здавалося, свободу всім народам, Росії в тому числі. Майбутнє бачилося тільки світлим і радісним. Але все ж таки якийсь сумнів закрадався тоді. Наші надії розбилися, коли саперними лопатками були вбиті 14 грузинських дівчат, а потім російські танки підійшли до литовського Сейму, захопили вежу, і теж були жертви. Я думаю: чому наша надія не виправдалася, чому так сталося? Тому що ніхто не був покараний за ці військові злочини, за убитих людей. Адже своїх не судять. Це і було початком кінця демократичних перетворень.
До 1991 року Джохар був генералом дивізії в Тарту. Перші народні фронти створювалися у Литві, потім в Естонії. Це було, як весняна повінь. Ми тоді тільки вчилися політиці. У Чечено-Інгушетії все було трохи пізніше, там теж народ піднявся і повірив у те, що здобуде свободи стільки, скільки може утримати, як потім сказав Єльцин.
– Чечня в єльцинські роки була центром опору імперії. Чеченці відбили агресію під час Першої чеченської війни і перемогли Росію. Але тепер Чечня стала оплотом путінізму. Кадиров всесильний, і здається, навіть сам Путін боїться його стримати. У чому причини таких змін, як Ви її пояснюєте?
П'ять чеченських президентів були вбиті під час двох російсько-чеченських воєн, кращі воїни загинули, а ті, хто залишився в живих, були змушені покинути батьківщину через переслідування
– Не можна увесь чеченський народ сприймати як прихильників нинішнього режиму, інакше цей народ не пручався б десятки років російської окупації. П'ять чеченських президентів були вбиті під час двох російсько-чеченських воєн, кращі воїни загинули, а ті, хто залишилися живими, були змушені покинути батьківщину через переслідування. І не треба забувати про жахливі тортури, насильство і вбивства, сотні концтаборів, причому не тільки на території Ічкерії, але і в Моздоку, Кисловодську, по всьому Ставрополі і Північному Кавказі. Чеченський народ зараз заляканий, змушений просто виживати. Проте всередині народу завжди був живий не просто потяг до свободи, а впевненість в тому, що чеченський народ буде вільний.
Режим Кадирова зараз опирається на підтримку Путіна, а той – на Кадирова. Цей симбіоз існуватиме, допоки залишається при владі Путін
Режим Кадирова зараз опирається на підтримку Путіна, а той – на Кадирова. Цей симбіоз існуватиме, допоки залишається при владі Путін. Отже, це не вічне. Судячи з подій, які зараз відбуваються в світі, це буде недовго тривати.
Політична карикатура Олексія Кустовського
– Чи не думаєте, що Путін буде у 2018 році обраний ще раз?
– До 2018 року багато зміниться. Судячи з кризи, що насувається, тиску європейських санкцій, загального неприйняття вертикалі влади, путінського режиму і постійних воєн, в яких бере участь російський народ, я думаю, що великі зміни в Росії відбудуться набагато швидше.
– Зараз навіть говорять, що Кадиров – єдиний політик, який може стати наступником Путіна. Можете уявити такий сценарій?
– Я думаю, це робиться для того, щоб налякати тих, які не підтримують Путіна: якщо вам Путін не подобається, прийде Кадиров. Просто лякають Кадировим.
– Підстави боятися Кадирова є. Вбивство Бориса Нємцова, погрози Касьянову...
Думаю, ні для кого не секрет, хто є замовником вбивства Бориса Нємцова, це все та ж боротьба за необмежену владу перед виборами 2018 року. Скільки за неї вже було вбито кращих людей Росії
– Думаю, ні для кого не секрет, хто є замовником вбивства Бориса Нємцова, це все та ж боротьба за необмежену владу перед виборами 2018 року. Скільки за неї вже було вбито кращих людей Росії просто тому, що вони могли стати можливими претендентами, скільки зараз сидить у в'язницях і таборах...
– Чи є в Чечні лідер, який, на Ваш погляд, продовжує справу Джохара Дудаєва?
– З метою безпеки я не хочу називати імена лідерів, не хотіла б цих людей підставляти. Хоча всі чеченці – генерали, як говорив Джохар, в чеченському народі, як у жодному іншому, велика кількість людей, здатних віддати життя за ідею свободи і незалежності батьківщини. Джохар порівнював чеченців з дикими необ'їждженими кіньми, які під час небезпеки об'єднуються в коло, захищаючи в центрі старих, жінок і дітей і копитами відбиваються від ворогів, а в мирний час від надлишку сил брикаються одне з одним.
Для чеченського народу потрібно взагалі скасувати посаду президента, ввести парламентське правління, як з давніх часів завжди було в Чечні. Потрібно боротися не зі владою, треба боротися за її знищення. Чим менше влади, тим краще
Тому я впевнена, що для чеченського народу потрібно взагалі скасувати посаду президента, ввести парламентське правління, як з давніх часів завжди було в Чечні. Імам з'являвся тільки під час бойових дій, у мирний час був інший орган управління – Мехк-Кхел, рада старійшин. Ні для кого не секрет, що президентська форма правління – це завжди боротьба за владу, навіть з колишніми соратниками. Це завжди небезпечно для народу, тому що ця влада може перерости в автократичну, як це в Росії і сталося. Не можна одній людині довіряти цілу державу у повне правління. Може статися так, що ця людина сама стане маріонеткою тих осіб, які оплачували його вибори, і тоді жертвами стане весь народ. Я вважаю, що потрібно боротися не зі владою, треба боротися за її знищення. Чим менше влади, тим краще.
– Росія не звикла жити без царя, за будь-якого режиму повторюється одна і та ж схема самодержавства.
Можливо, в майбутньому доведеться провести референдум, щоб президентське управління змінити на парламентське. Багато підтримують
– І все одно не можна так багато влади віддавати одному президенту. Мені зараз багато говорять, журяться, що немає Джохара, немає такого сильного лідера, який би очолив чеченський народ. Я їм кажу: «Всі разом ми – Джохар, кожен окремо не потягне, але всі разом – Джохар». Як Джохар казав, «все вирішує пан народ». Ті, кого народ чеченський обере, вони і будуть разом правити. Тому я вважаю, що не треба акцентувати на лідерах: з'являються окремі групи, які починають між собою змагатися, сперечатися в боротьбі за владу, колишні соратники можуть стати ворогами. Це загрожує небезпечними наслідками для народу і держави. Найкраще – парламентське управління. Я вже на цю тему розмовляла з багатьма нашими людьми: можливо, в майбутньому доведеться провести референдум, щоб президентське управління змінити на парламентське. Багато підтримують.
– Ви говорили, що за часів перебудови дружили з членом Українського народного руху. А як Ви сприйняли останні події в Україні, Майдан, Революцію гідності? Чи є паралелі в тому, що відбувається між Росією і Чечнею та між Росією і Україною, чи це все-таки різні історії?
Покладаю великі надії на український народ, бо він своїм духом мені нагадує чеченський народ.
– Я давно не була в Україні, але уважно стежу за всіма подіями. Через Росію (як було раніше в Чеченській республіці Ічкерія) боротьбу внутрішню доводиться вести з людьми, які були поставлені від колишнього уряду СРСР. Зійшли отруйні зуби дракона, які були посіяні ще партократами. Потім вони скористалися «прихватизацією», зараз вони стали олігархами, купують совість і голоси жебраків-людей під час виборів, використовуючи політтехнології, жахливий обман і підтасовування. Універсальні дії в усіх захоплених, окупованих республіках. Яка там турбота про життя народу і про право на самовизначення! Наприклад, «референдум» був проведений у так званих «Л/ДНР», але я його називаю «так званий референдум», як і ті «референдуми», які проведені в окупованих республіках, наприклад, в Ічкерії. Під дулами автоматів референдум не проводять, волевиявлення народу не питають без участі міжнародних спостерігачів. Тим більше, не рахуючись з правом держави на цілісність її території. Я думаю, що паралелі з Чеченською республікою Ічкерія ще і в силі духу українського народу, волонтерів та керівництва АТО, які взяли тягар війни на свої плечі. І в його політичному обмані. В Ічкерії під виглядом захисту російськомовного населення увійшла 300-тисячна армія, взялася за «конституційний лад». І в Україні увійшла під виглядом захисту російського населення Луганська та Донецька. Я не сумніваюся, що Україна стане по-справжньому незалежною європейською державою, покладаю великі надії на український народ, бо він своїм духом мені нагадує чеченський народ.
– Ви народилися в Підмосков'ї. У Вас є бажання там побувати чи не хочете мати нічого спільного з Росією?
Народ російський 25 років живе в стані війни, тільки ховає і відправляє на війну своїх синів
– Більше друзів і родичів я маю в Ічкерії, тому що останні 40 років я жила серед чеченського народу, мої діти і онуки – чеченці. Я більше сумую за цими друзям, в Росії зовсім небагато залишилося. На жаль, дуже змінився менталітет російського народу. З чеченським народом я прожила найщасливіші і найважчі роки разом, ми були як єдине ціле під час війни, коли разом молилися і просили Аллаха, щоб він нам надіслав перемогу, разом ховали тих, хто загинув, разом плакали. Російський народ був за протилежну сторону. Багато з його найкращих представників, які бачили несправедливість російсько-чеченської війни, віддали свої життя за те, щоб ця війна припинилася, говорили правду про чеченський народ. Всьому світу відомі імена цих людей – це Анна Політковська і ще багато інших, я навіть не хочу вам їх усіх перераховувати, тому що їх так багато. Те, що є в російському народі, – люди, які готові віддати своє життя або свободу в боротьбі проти агресивного злочинного уряду. Народ російський не будує нових міст зараз, не садить садів, немає доріг таких, як у Грузії, охорона здоров'я і лікарні, освіта – це все на найнижчому рівні, всі кошти вкладаються тільки в військову промисловість. Народ російський 25 років вже тільки воює, війна йшла в Чеченській республіці Ічкерія, потім у Грузії, в Україні, зараз у Сирії. Народ російський 25 років живе в стані війни, тільки ховає і відправляє на війну своїх синів. Тому змінився менталітет, я думаю, у більшості. У результаті цього правління, найжорстокішого в світі, злочинного і агресивного режиму Росія поступово скорочується, народ вимирає такими темпами, які не снилися раніше, зростає кількість безпритульних, люди бідують. Але реклама йде зовсім інша.
Повний текст матеріалу – на сайті Російської редакції Радіо Свобода