Транспортна війна між Україною та Росією: чого чекати далі?

Росія повністю припиняє транзит по своїй території вантажних транспортних засобів, зареєстрованих в Україні, повідомляє Міністерство транспорту Росії. У заяві російського відомства мовиться, що «у зв’язку з продовженням блокування руху російських вантажних транспортних засобів територією України з 12:00 за московським часом 16 лютого 2016 року на території Росії повністю припиняється рух українських вантажних транспортних засобів, що здійснюють транзитні перевезення вантажів. Минулого тижня в Україні активісти почали блокувати транзит російських товарів через українську територію. Активісти закликали владу України офіційно заборонити такий транзит.

Авіаційне сполучення, вантажне сполучення – яких ще сполучень позбудуться Україна і Росія? Обговорюють депутати Верховної Ради України Віталій Купрій і Юрій Дерев'янко та шеф-редактор «Нової газети» Олексій Полухін.

– Чи адекватною була реакція росіян відповісти забороною на весь український транспорт у відповідь на акцію, не пов'язану з діями українського уряду?

Олексій Полухін: Логіки в російсько-українських відносинах все менше і менше. Ця проблема, на жаль, поширюється на економічні питання, які ніяк не стосуються численних політичних конфліктів, які між нашими країнами є. Можна згадати і про припинення авіасполучення, яке не було пов'язане з діяльністю непідконтрольних уряду радикальних сил, з проблемами, які є в області залізничних перевезень, насамперед пасажирських.

– Висуваються вимоги припинити перевезення територією України будь-яких російських вантажів. Юрію, на Вашій території відбуваються всі ці події, як Ви розцінюєте цей ультиматум? Чи вважаєте Ви, що український уряд повинен піти назустріч вимогам і припинити російські вантажні перевезення територією України?

​Юрій Дерев'янко: Активісти, які сьогодні блокують вантажні автомобілі Росії, вони це роблять у відповідь на дії Російської Федерації на заборону транзитних вантажів, зокрема, до Казахстану через територію Російської Федерації. Люди, які не отримали адекватної задовільної дії з боку уряду, мирним способом почали поки проявляти і висловлювати свою громадянську позицію щодо того, що відбувається. Цілком очевидно, що країна, з якої агресія прийшла до України, всі ті вантажі, які транзитом проходять через території України, вона має таку реакцію. Наші активісти, які натякають уряду – дійте, робіть щось, вони таким способом виявляють свою громадянську позицію.

– Але з точки зору здорового глузду і з законодавчої точки зору, Ви вважаєте, що це доцільна вимога, чи може і чи повинен уряд приймати подібний ультиматум – ми припиняємо будь-які вантажні перевезення з Росією?

Юрій Дерев'янко: Коли уряд Росії ухвалює рішення наші вантажі не пропускати через свою територію транзитом до Казахстану, який жодного стосунку не має до Росії, суверенна держава, то зазвичай, коли починаються такі дії, недружні, кожна сторона має право, згідно з міжнародними конвенціями, це робити дзеркально, симетрично вводити дії з іншого боку.

Олексій Полухін: Що стосується акцій, які почалися в західних областях України, вони пов'язані з іншою проблемою взаємин Росії з іноземними партнерами, в цьому випадку йдеться про Польщу. У нас припинено вантажне сполучення з Польщею, тому що ми не домовилися щодо низки питань. Відповідно російські далекобійники поїхали в обхід через ті території, де вони зазвичай не їздили. Зрозуміло, що місцеві жителі, особливо ті, хто повернувся з фронту, для них це було негативним сюрпризом. Колеги, які працюють в законодавчих органах тощо, звичайно, можуть пов'язати історію Казахстану і протестів, але самі протести почалися через те, що на територіях, де не було такого надлишку російських далекобійників, вони раптом з'явилися.

– Ви як законодавець підтримали б повну заборону російських вантажних перевезень територією України, навіть незважаючи на те, що це зачіпає інтереси партнерів в Євросоюзі, це теж вдарить по їхньому бізнесу?

​Віталій Купрій: Я абсолютно підтримав би. Я думаю, що є інші шляхи, якщо партнерам в Євросоюзі потрібно постачання, є море, є Балтика, є Чорне море, будь ласка, використовуйте. Нам колись потрібно розірвати грудку цих важких непорозумінь з Російською Федерацією, нам потрібно орієнтуватися повністю на Євросоюз. Чим швидше ми до цього прийдемо, тим краще буде нам.

– Олексію, а хто страждає більше? У нас в Twitter опитування було, ви здивуєтеся, але 67 відсотків читачів вважають, що Росія, і тільки 19 відсотків вважають, що більше страждає Україна. Чи можна порівняти збитки?

Олексій Полухін: Певно, що їх можна статистично підрахувати. Загальна логіка тут така, що Україна розглядає цей поворот для себе як стратегічний і в принципі вони ці збитки повинні закладати в ті сценарії, відповідно до яких країни розвивається. Для Росії це збиток з однієї сторони не запланований, але він теж відносно прогнозований, тому що війна торгово-економічна не те, що почалася давно, якщо ми згадаємо, вся історія, після якої трапився Майдан, вона спочатку була економічною, адже йшлося про підписання асоціації, в якій була політична складова, була економічна. Росія формально займала ту позицію, що політична нас мало хвилює, робіть, що хочете, а до економічної у нас до вас є питання, тому що у нас з вами зона торгівлі, з Казахстаном і Білоруссю у нас Митний союз. Тобто всі ті проблеми, які ми спостерігаємо в контексті історії з вантажоперевезеннями, вони звідти походять. Тоді, якщо мені не зраджує пам'ять, Путін, я не знаю, хто йому це підраховував, оцінював можливі втрати Росії від входження України в Євроасоціацію без змін умов торгівлі, взаємодії з нами в сто мільйонів доларів. Загальне скорочення товарообігу у нас відбувається і з Україною, і з Євросоюзом, і до речі, з Китаєм, який в цій історії ніяк не бере участі.

Звичайно, тут якщо зіставляти фактори, то західні і європейські санкції відіграють набагато більшу роль в наших проблемах, ніж безпосередньо скорочення товарообігу, ділової активності з Україною. В цілому від всієї цієї історії, якщо ми її візьмемо ширше, Росія, напевно, страждає більше. Інша справа, що економічне становище України, напевно, важче, ніж наше. Пов'язано це з тими самими накопиченими структурними проблемами, не те, що незавершеністю, а непочатком реформ. Про це все частіше і частіше говорять європейці, коли настає час виділяти транші.

Тут Росія і Україна близькі в тому, що реформи незавершені, а багато реформ навіть ще не розпочаті, але проблема України в тому, що вона намагається паралельно різко перебудувати всі свої торгово-економічні зв'язки. У цього рішення мотивація суто політична, це стосується, що Росії, що Україна, що будь-якої іншої країни, коли структурне системне рішення, яке зачіпає всю економіку в цілому, ухвалюється з політичних міркувань, я не знаю історій, коли вони були хорошими.

​Юрій Дерев'янко: Крім того, що агресор, тобто Росія на нас напала, вона почала ще в односторонньому порядку застосовувати санкції економічні і торговельні, заборони ввезення і торгівлі різних товарів, вантажів тощо. Це в свою чергу нічого доброго не дає. Але коли Росія порушує правила СОТ (Світової організації торгівлі – ред.), членом якої вона є, щодо інших країн, з якими Україна має свої економічні і торговельні відносини – це вже занадто. Абсолютно симетрично уряд повинен реагувати в таких випадках і точно так само блокувати і зупиняти російський транзит територією України.

Усі прекрасно розуміють, що ті вантажівки, які заїжджали з самого початку на Донбас, в Донецьку область, в Луганську, вони везли, як виявилося потім, смертельну зброю мирним громадянам в Україну. Тому всі прекрасно це розуміють і сьогодні, напевно, немає жодної області в Україні, жодного міста, жодного селища, де люди не пішли б служити і захищати Донбас. Всі прекрасно бачили, якою зброєю і хто стріляє в українських громадян. Повірте, на превеликий жаль, ця зброя Російської Федерації. Ці «гумконвої» так звані привезли величезну біду на територію України сотням тисяч українських громадян. Тому неможливо просто так спостерігати за транзитними автомобілями, коли відносини погіршуються і погіршуються, я розумію наших активістів, неможливо, бачачи, що відбувається на Донбасі, припускаючи, що в цих машинах теж можуть бути якісь речі, які можуть привезти смерть, біду і проблеми в Україні.

– Чи не дійде справа до прямих поїздів, які ходять Москва-Київ, Москва-Одеса тощо? Є купа людей, яких торкнеться проблема транспортних перевезень, я маю на увазі поїзди я маю на увазі автотранспорт. Як з цим бути? Незважаючи на війну, на агресію, але ж живі люди, вони вже зараз не можуть прилетіти спокійно з Москви до Києва, з Одеси до Москви.

Юрій Дерев'янко: Ви знаєте, я думаю, що все пізнається в порівнянні. Коли ми говоримо, що є люди, вони живі, вони повинні рухатися, ви не уявляєте, яка кількість людей сьогодні змушена кинути все, що у них є – це більше двох мільйонів осіб, які змушені були залишити свої будинки, свої квартири через той жах, який створили на Донбасі. Ми говоримо про ті питання, які стосуються додаткової вартості, пересування, зручностей або незручностей, але це виглядає на порядок простіше або легше, ніж ті жахи і ті страшні речі, які відбуваються на Донбасі, завдяки тій політиці, яку президент Росії здійснює і тій агресії, яка є. Це є ніщо інше, як наслідки цієї політики. Очевидно, поки не зміниться ставлення до незалежної країни, це, на жаль, триватиме під різними приводами.

Повний текст матеріалу – на сайті Російської служби Радіо Свобода