У концтаборі ми відзначали день народження Шевченка – колишній політв’язень Горинь

Сьогодні, 10 лютого, 80 років виповнюється письменнику і художнику, мистецтвознавцю, колишньому дисиденту і політику Богдану Гориню. Це людина, якій вдавалося самостійно протистояти «імперії зла» і разом з іншими дисидентами вибороти Україні незалежність, говорять експерти. Сам Богдан Горинь вважає цю боротьбу не закінченою і, як у ті буремні часи, закликає українців до єдності, бо лише її вважає запорукою перемоги.

У концтаборі ми відзначали день народження Шевченка – колишній політв’язень Горинь

Богдан Горинь народжений для того, щоб бути мистецтвознавцем, але радянський режим вирішив, що його доля має бути інакшою і на три роки запроторив до концтабору, розповідає дисидент Василь Овсієнко.

«У Мордовії йому поталанило, він сидів разом із художником Заливахою Опанасом і внаслідок того спілкування пізніше написав дуже гарну брошуру про нього. Крім того, у таборах він проводив просвітницьку роботу», – говорить Овсієнко.

Після звільнення таким людям, як Горинь місце знаходилося лише у кочегарці, продовжує дисидент. Тож сім років він працював будівельником і кочегаром, аж поки правозахисники не вступилися за нього під час конференції у Москві, розповівши як в Україні поводяться з колишнім політв’язнем. Відтоді Гориню дозволили працювати мистецтвознавцем у Львівській картинній галереї. Однак ще 20 років він перебував в офіційній ізоляції, без права друкуватися.

«В кінці 80-х років він був на гребні тих подій: був організатором маніфестацій, мітингів, протестів, одним з тих, хто домагався відновлення української греко-католицької церкви. А вже коли у 1990 році було вирішено провести ланцюг єднання між Львовом і Києвом, то хто це організовував? Богдан там на Львівщині. А найбільше саме львів’ян вийшло тоді. Його популярність тоді зросла і він пройшов з великою перевагою до Верховної Ради», – згадує дисидент.

Горинь просто робив те, що вважав за необхідне на той час: треба було будувати Україну конкретними справами і він це робив, додає Овсієнко.

«Це ось зараз приміром наші воїни в складі своїх підрозділів це відчайдушна сміливість це так. Одна справа йти у складі цілого підрозділу – це одна справа, а інша річ висуватися одному проти цілої імперії зла» – каже Овсієнко.

Дисиденти вибороли Україні незалежність

Без його боротьби та завзятості у нашої країни не було б сьогодення, разом з іншими дисидентами Богдан Горинь здобув Україні незалежність, говорить завідувач музею шістдесятництва Олена Лодзинська.

«Жоден з них, вийшовши з тих таборів не принишк, не заховався, вони продовжили боротьбу. І завдяки тому ми мали Українську Гельсінську спілку, співзасновником якої був Богдан Горинь. А вже з неї повиростали усі наші партії. І на цьому піднялася незалежна Україна. І говорячи про Богдана, я не можу не згадати Михайла – два брати, наче не схожих, але однаково вірних отій один раз обраній лінії», – каже Лодзинська.

Боротьба триває

Робити все, щоб ослабити тоталітарний режим, зруйнувати його і на руїнах проголосити українську державу, таким було головне завдання усіх дисидентів розповідає сам Богдан Горинь. «Ми вважали, що бездержавна нація немає шансів на існування», – говорить він.

Навіть, перебуваючи у концтаборі, Богдану Гориню потай від охоронців вдалося відзначити день народження Тараса Шевченка. «Я підготував доповідь під назвою «Світло генія», ми прикрасили альтанку рушниками. А Опанас Заливаха спеціально намалював плакат Шевченка. Ми зуміли запросити представників інших народів. Вони були здивовані», – розповідає колишній політв’язень.

«Вдавалося святкувати релігійні свята, обов’язково відзначали Різдво та Великдень, у концтаборі вистачало людей усіх професій, були й священники. Ми також запрошували представників інших республік. Склався такий міжнаціональний союз, який дав добрі результати. Коли ми вийшли на волю і відбулася вже друга відлига при Горбачові, то створили комітет національно-визвольних рухів народів СРСР. І ці люди з концтабору були організаційним ядром: боролися за незалежність в республіках Грузії, Вірменії, Латвії, Литви, Естонії», – говорить Богдан Горинь.

Боротьба триває і сьогодні, тепер – за збереження незалежності і цілісності нашої країни, додає він.

«Ми мусимо зрозуміти, що в країні йде війна, що в країні багато складних питань економічних і соціальних, що люди на грані виживання, але єдине, що може нас привести до перемоги – це наша єдність, тому які в минулі часи: Боже, нам єдність подай. Це найголовніша запорука визволення від тих загроз, які нині існують», – наголошує Горинь.

Нещодавно Богдан Горинь презентував роман-колаж «Любов і творчість Софії Караффи-Корбут». Книга претендує на отримання Шевченківської премії.