(Рубрика «Точка зору»)
Знайоме з радянських часів гасло «Не забудем, не простим» стало одним із стрижневих у пропаганді угруповань «ЛНР» і «ДНР». Протягом минулого року лише «ЛНР» відкрило понад 20 пам’ятників, більшість із яких присвячено загиблим «від зброї українських карателів». Однак найбільший наголос там роблять на жертвах серед дітей.
«Вічна пам’ять» проти України
Перетворити особисті трагедії на підґрунтя для суспільної ненависті – таке завдання з успіхом виконують угруповання «ЛНР» та «ДНР». Відкриття численних пам’ятників, укладання списків загиблих мирних жителів висвітлюється усіма ЗМІ на підконтрольній бойовикам території. Вину покладають, звісно, на українських військових.
«Увічнення пам’яті загиблих буде постійно нагадувати про ту ціну, яку довелося сплатити за нашу свободу від нацизму та регресивних ідеалів Європи… Важливо передавати наше розуміння прийдешнім поколінням», – казала керівник проекту «Не забудем, не простим!» Анна Сорока у серпні 2015-го.
Ідеологічною роботою в «ЛНР» займається «громадський рух «Мир Луганщині», який очолює ватажок «республіки» Ігор Плотницький. Ця організація, за повідомленнями ЗМІ сепаратистів, охоплює понад 62 тисячі людей. Як розповідають у соцмережах жителі окупованих територій, до «Миру Луганщині» примусово записують працівників бюджетних установ – вчителів, лікарів тощо.
«Громадський рух» вочевидь розглядається сепаратистами як платформа для участі у місцевих виборах, зазначених у Мінських угодах. Та це не єдина його мета. Ця імітація партії потрібна для зображення «волі народу». Зокрема, «Мир Луганщині» здійснює надважливий для «ЛНР» пропагандистський проект «Не забудем, не простим!»
Саме цим проектом керує Анна Сорока – юрист, колишній доцент Луганського державного університету внутрішніх справ у чині міліцейського полковника. Тепер вона доцент «Інституту юриспруденції та міжнародного права Луганського університету імені Даля» (колишній юрфак Східноукраїнського університету). Проект започаткували наприкінці квітня 2015-го.
У рамках проекту «Не забудем, не простим!» планується «Книга пам’яті», до якої увійдуть поруч з іменами так званих «ополченців», імена цивільних осіб і дітей, які стали жертвами військової агресії».
Мирних жителів прирівнюють до бойовиків. Наочна агітація у Стаханові. Фото «ЛуганскИнформЦентр»
Особливий наголос пропаганда робить саме на загиблих дітях.
Дитсадки в гостях у мертвих дітлахів
Восьмого лютого в Луганському парку імені Щорса організували мітинг-реквієм, присвячений пам’яті дітей, що «загинули внаслідок української агресії проти народу Донбасу». Від анонсу заходу волосся встає на голові. «Ініціаторами» акції стали дитсадки, а їхні вихованці братимуть участь у мітингу.
«У перебігу заходу до закладного каменю в парку імені Щорса будуть покладені квіти і ляльки-мотанки у вигляді янголят, які виготовили діти в дитячих садах», – повідомила Анна Сорока.
Діти – це святе для кожного. Тож, аби використати образ дитини, члени «ЛНР», не вагаючись, вдаються до фальсифікацій. Одним із перших пам’ятників була відкрита у червні споруда на честь вісьмох загиблих від вибуху біля Луганської облдержадміністрації 2 червня 2014 року. Тоді діти не постраждали, на щастя. Проте на пам’ятнику зображена людина у військовій формі з убитою дитиною на руках. Не варто дивуватись, якщо за рік у Луганську люди вважатимуть, що «від авіаудару загинули малюки».
Крім того, ведеться «патріотичне виховання підростаючого покоління» у школах та вишах. З цією метою готуються книги «Твої герої, Луганщина» та «Діти-герої Донбасу».
Подібну активність бачимо і в іншому угрупованні – «ДНР». У Донецькому парку Ленінського комсомолу ще у травні минулого року відкрили «Алею ангелів», а потім величезну браму, викувану з осколків, над плитою з іменами дітей, які загинули. Туди приводили школярів, які покладали до пам’ятника плюшевих зайчиків та ведмедиків, як от 1 вересня або 6 січня під час акції «Ангели Різдва»… А «Книгу пам’яті» з фото цих дітей розповсюдять по усіх бібліотеках окупованої території, її планують також надіслати уряду України.
Усе це має давати буйні плоди ненависті. І не до війни взагалі, а саме до України, бо у «республіках» наголошують: усе це «жертви ЗСУ». Зрозуміло, версії про обстріли мирних кварталів угрупованнями «ДНР» і «ЛНР», що визнані в Україні терористичними, тут не існує – стріляли «українські карателі та диверсійно-розвідувальні групи».
«Темники» скорботи й ненависті
Щоправда, за пропагандистською роботою «ЛНР» випереджає сусідів. Протягом останніх тижнів «офіційні» інтернет-ресурси луганських сепаратистів повідомляють про безліч заходів.
Фотовиставка «Сльози Первомайська», круглі столи «Наш вибір визначає наше майбутнє» у Брянці, Ровеньках, «республіканське» обговорення «Слово про війну», мітинг у Стаханові з приводу «річниці початку масованих обстрілів з боку українських силовиків»… У Брянці, Перевальському районі, у Луганську оголошено про створення бази даних про загиблих, у решті міст та районів оголосять про це незабаром.
Виставка «Сльози Первомайська». Фото ЛуганскИнформЦентр
На круглому столі «Слово про війну» 29 січня обговорювалися як конкретні плани, так і методологія «виховної» роботи.
Зокрема, голова Спілки письменників угруповання «ЛНР» Глєб Бобров заявив: «В принципі ми всі, так чи інакше, розуміємо і сам фронт робіт, і що необхідно робити. Однак вважаю, що давно назріла необхідність в якомусь єдиному координаційному центрі, який здійснив би пряму комунікацію між різними «міністерствами» і структурами силовиків, юристами, представниками науки, засобами масової інформації та творчої інтелігенції «республіки».
Утім, насправді єдиний центр вже існує. Як повідомляло видання «Реальна газета», ЗМІ окупованого Луганська працюють за «темниками». Тобто спікери отримують на кожний тиждень «рознарядку» – коли, хто і про що має висловити «особисту думку». А також короткий зміст цієї «власної думки». Отже й сплески повідомлень про увічнення пам’яті мирних жителів – не власна ініціатива ЗМІ.
Чому це важливо
Усі заходи із вшанування загиблих відбуваються під егідою «руху «Мир Луганщині». Керівником «республіканського виконавчого комітету» цього формування є заслужений журналіст України, колишній директор Луганської обласної держтелерадіокомпанії Родіон Мірошник.
Створення координаційного центру хіба що дозволить трохи розвантажити Мірошника від оперативного управління цим проектом. Бо він займається й іншими питаннями. Наприклад, представляє «ЛНР» у політичній підгрупі контактної групи на Мінських переговорах.
Врешті координаційні центри з вшанування пам’яті «жертв української агресії» створюються зараз як у «адміністраціях» міст і районів, так і при ватажку «республіки».
Пам’ятний знак на місці загибелі людей у Луганську. Фото «МИА Исток»
Чому пропагандисти сепаратистських утворень Донбасу стільки уваги приділяють саме вшануванню пам’яті загиблих мирних жителів і особливо дітей?
«Існує небезпека, що події, які жителі «республіки» переживали з 2014 року, почнуть забуватись, або хтось почне їх трактувати не так, як вони відбувались у дійсності», – пояснює голова «адміністрації» міста Брянка Микола Моргунов. (Тобто не так, як твердить пропаганда сепаратистів.)
По-перше, угрупованням «ДНР» і «ЛНР» потрібно якомога міцніше закріпити образ України як держави-«карателя» – і скористатись результатами цієї роботи після реалізації Мінських угод та повернення ОРДО/ ОРЛО під юрисдикцію України. Така тотальна пропаганда працює, тим більш – коли інформаційний простір зачищений від будь-якої іншої думки.
По-друге, коли всюди говорять про «жертви ЗСУ» та ставлять їм пам’ятники, неможлива навіть тінь підозри, що обстрілювали міста російсько-сепаратистські сили…
Олексій Добров – оглядач
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода