Як відбувався останній допит Надії Савченко в російському суді

У Донецькому міському суді вдруге і востаннє за час довгого процесу була допитана Надія Савченко. Уперше вона виступала в суді у вересні минулого року і коротко розповіла свою версію подій. Тоді їй не дозволили користуватися картами, і до другого допиту вона намалювала план місцевості по пам'яті. За ним вона відтворила події 17 червня 2014 року, коли загинули журналісти російської ВГТРК Антон Волошин та Ігор Корнелюк, а сама Савченко потрапила в полон. Але найцікавішим і найнесподіванішим стала заява адвокатів української льотчиці про роль, яку грав у її справі «куратор «ЛНР», колишній співробітник адміністрації президента Росії Павло Карпов.

Перед допитом Надія Савченко заявила суду, що приготувала звернення на ім'я уповноваженого з прав людини в Росії Елли Памфілової зі скаргою на дискримінацію української мови під час процесу. Утиском Савченко вважає відмову суду долучити до матеріалів справи і враховувати документи українською мовою. Низка експертів, виступаючи на минулому засіданні, надала суду технічну документацію українською, але суд відмовився її долучати, що викликало різку реакцію Савченко. Раніше у Савченко вже виникав інцидент, коли один з конвоїрів назвав українську мову «чурбанською». Льотчиця зверталася до Елли Памфілової, була організована внутрішня перевірка, про результати якої невідомо. «Безкарності практично був даний карт-бланш на утиск за мовною ознакою не тільки Савченко, але і всіх українських громадян, засуджених на території Росії», – зазначив адвокат льотчиці Микола Полозов. За час допиту Савченко суд теж відхиляв клопотання адвокатів щодо долучення документів українською мовою, але цього разу підсудна вирішила не реагувати.

«Прошу вас не ображати суд, не читати йому нотацій і не кричати, як це було на минулому засіданні», – попередив Савченко суддя Леонід Степаненко перед допитом. «Моя реакція буде лише відповіддю на ваші дії», – відповіла вона. І дійсно, два дні судового процесу минули без звичних конфліктів між Савченко та адвокатами, з одного боку, і судом та прокурорами – з іншого.

Надія Савченко розповіла трохи про своє дитинство і військову підготовку та службу у війську.

«Одразу хочу сказати, що кожне моє слово – правда. Я знову прошу перевірити мене на детекторі брехні, але ви ж відмовите, – почала свою промову Савченко і знову торкнулася теми розмови: – Я ходила в єдину в Києві українську школу. Але я ніколи не мала ненависті до росіян чи російськомовних, мені завжди було все одно, якою мовою говорить людина. Я тільки проти того, щоб мене змушували говорити російською. Зараз мене весь час змушують: всі документи, все листування в СІЗО тільки російською, українська заборонена. Навіть під час побачень з рідними мене змушують говорити російською, бо ті, хто мене підслуховує, повинні це розуміти».

«Я завжди хотіла літати, але жінці в Україні для цього потрібно прослужити рік в армії», – пояснила Савченко. Півроку вона служила в залізничних військах, потім у повітряних, де отримала спеціальність «оператор ПТУР», і поїхала до Іраку. За її плечима 68 стрибків з парашутом і польоти на кількох типах літаків. У миротворчій місії України в Іраку Савченко провела півроку.

«Потім у нас був Майдан. Скажу єдине: це не справа Росії. Це наша внутрішня справа. У цьому немає ніякого злочину, як би не хотіли вважати російські ЗМІ і влада, – розповідала Савченко, і суддя її не перебивав. – Але коли почалося захоплення, окупація російськими військами Криму...» – «Тема Криму тут нікому не цікава!» – одразу ж перебив її суддя Степаненко. «Я буду про це говорити, і прошу мене не перебивати», – відповіла Савченко і продовжила говорити про те, що відбувалося на півострові під час появи там російських військ. Одна з ескадрилій її військової частини в Бродах була направлена до Криму, і товариші по службі постійно повідомляли Савченко про те, що дезорієнтовані. «Одного разу, коли «зелені чоловічки» були вже на аеродромі, порпалися в документах, командир сказав усім пілотам прибути з документами. А коли всі зібралися, пішла команда: «По бортах». Вони полетіли, залишивши все, і росіяни побоялися їх збивати. Сім'ї, які залишилися в Криму, стали переслідувати, жінок викидали з гуртожитків. Це був жах, який я чула по телефону кожен день. Інші дзвонили, просили не вважати їх зрадниками. Пацани в трубку ридали, я розумію, чого варті чоловічі сльози. Зраду батьківщини важко пережити, але їхня батьківщина – це Крим. Вони не змогли її захистити. Їм було боляче, мені було боляче подвійно», – розповідала Савченко. У цей час кореспонденти російських інформагентств перемовлялися між собою: «Ти будеш це писати?» – «Ну нєт...»

«Гітлер використовував таку ж підлість»

У зоні АТО Савченко опинилася після того, як три рази передавала рапорт про переведення її з льотної частини до будь-якого піхотного підрозділу. Льотчиця їздила в Краматорськ, Слов'янськ, спостерігала захоплення аеродрому в Новочеркаську. «Зібралися місцеві жителі, розгорнули плакат: «Не стріляйте в мирних краматорчан» – хоча ніхто ні в кого не стріляв. Як годиться, навколо бігала російська преса. Тут під'їжджають дві машини, вибігають якісь люди в камуфляжі і починають стріляти безладно по аеропорту. І хтось із солдатів в охороні зробив кілька пострілів у відповідь. Люди на машинах одразу ж поїхали. Ніхто не впав, я була в цьому натовпі сама, я все бачила. Якби в натовп потрапили, я б перша його захищати пішла. Ось ці ось провокації, ця нова суперстратегія Путіна... Вона навіть не нова, Гітлер для захоплення рейнських областей використовував таку ж підлість. Ми не були готові до такого», – розповіла Савченко.

У перший день допиту Савченко до Донецька приїхали журналісти канадського телеканалу CBC News, які попросили суддю дозволити їм знімати з місця. «Ні, ви можете направити камеру на суддю», – відмовив Степаненко. «Ми ж обіцяли, що не будемо, ми чесні канадські журналісти», – спробувала посперечатися продюсер. «Що ви йому пояснюєте, – сказала через скло «акваріуму» Савченко. – У Росії немає чесних журналістів. Майже». Згодом прокурор запитав Савченко: «Ви багато говорили про брехню російських ЗМІ. Це ваше ставлення до журналістів?» – «Це не ставлення, це факт», – відповіла підсудна.

Випереджаючи розповідь про події 17 червня, Савченко попросила не застосовувати для війни поняття мирного часу. «Те, як ви тут намагаєтеся оцінювати війну, наводить на мене жах. Краще б мене військовий трибунал судив. Ви говорите про військових як про злочинців, але чомусь не говорите так про ветеранів Великої Вітчизняної, хоча вони теж убивали. Присяга дається один раз і на все життя, я і зараз її тут виконую», – спробувала Савченко звернутися до прокурорів. Вони посміхалися і уважно дивилися на підсудну.

Розповідь Савченко про бій 17 червня 2014 року повністю повторювала її свідчення на самому початку процесу. Тепер вона використовувала плани, намальовані від руки, і роздруківки карт з Google Earth, які приніс адвокат Ілля Новіков, і постійно посилалася на покази свідків. Детально пояснила, у що була одягнена, нагадуючи про речові докази, які вивчав суд.

«Мене почали мародерити»

Приблизно о 7-й ранку сестри Савченко поїхали на машині до табору «Айдару» після дзвінка комбата Сергія Мельничука, який сказав, що в районі містечка Гольфклуб точиться бій. Далі Надія Савченко пішла пішки, коло Веселої Гори зустріла групу «айдарівців» і повернула її назад. «На першу позицію ми прийшли о 7:25», – стежила Савченко за переміщеннями по плану. Опісля вона поїхала на танку до Гольфклубу. Ще раніше, приблизно о 8:30, туди ж пішли кілька бронемашин. Після перестрілки у Гольфклубі Савченко зателефонувала Мельничуку і доповіла, що на позиції чисто. О 9:20 танк поїхав, а Савченко пішла далі в бік Луганська пішки. Через півгодини вона зустріла групу українських військових, які зайняли кругову оборону в посадках. Це був екіпаж одного з трьох БТРів, машина була підбита і загорілася. Серед них був Іван Руснак, який виступав в суді як свідок захисту. Вона перев'язала одного з поранених, вийшла на дорогу, зателефонувала сестрі і попросила надіслати машину за бійцями. Подзвонила Мельничуку і повідомила, що в районі Стукалової Балки метрів за 600 від неї засідка. «Я додзвонилася до комбата, і, увага, що я йому сказала: я зробила наводку, не коригування, а наводку. Як нам сказав артилерист, це називається «зарубка цілі». Цілі в районі Стукалової Балки, а не Металіста (де загинули російські журналісти – ред.), зауважте», – звернула увагу Савченко. Тут же вона була поранена, впала на землю, зробила кілька пострілів у відповідь, перев'язала поранену руку і попрямувала далі.

Через кілька сотень метрів на неї вийшов боєць підрозділу «Заря» «ЛНР» із позивним «Шатун». «Ось це я, ось хлопець, який мене взяв у полон, ось снайпер, – показала Савченко на намальованому плані. – Ось ця людина мене обшукувала, а цього називали «Кеп». Була дівчинка з косичками, яка говорила: «Ой, які берці! Я завжди такі хотіла», – Савченко тонким голосом пародіює її. – Хлопець, такий герой, сказав їй: «Хотіла – отримаєш». Збив мене з ніг і почав знімати берці, але не зумів, розрізав шнурки і все одно не вийшло. Мене почали мародерити, у мене забрали все. Я бачила, що дістають рюкзаки з криками «О, рюкзачок класний, американський, собі візьму!» Потім хтось вигукнув «О, так це офіцер!» Щоб ви розуміли, відбувалося все дуже швидко, буквально хвилин десять. Обшукувала мене людина в кепці, яку я теж вважаю громадянином Росії, тому що він ні чорта не розумів, що я говорю. Тут всі навколо стали кричати: «Швидше, швидше відвозимо, поки її не відбили». Мене підняли, повели, посадили в цю машину, де я відчувала в багажнику ще одну людину. Коли «Кеп» сів в машину, бив мене прикладом по голові. Після цього мене відвезли в Луганськ. Там зняли пов'язку, було близько 11 години», – розповіла Савченко.

Савченко розповіла, як її взяли в полон (відео)

«Переходимо до 23 червня, – продовжила Савченко і стала розповідати про те, яким чином її переправили в Росію. – Близько 5 години ранку приїхали дві машини, мене посадили в одну з них. Але перед цим я бачила, як Плотницький (ватажок «ЛНР», тоді – командир батальйону «Заря» – ред.) підійшов до водія і передав йому файл з моїми документами. Водій: великий, товстий чоловік зі вгодованим лицем, зарослий, бородатий. Він був одягнений у бронежилет 6-го класу, зі стрічкою сепаратистів, у цифрованому камуфляжі і з автоматом».

«Це він?» – запитав адвокат Новиков і показав роздруковану фотографію чоловіка. Савченко сказала, що це водій автомобіля, на якому її вивезли до Росії. «Цю людину звуть Павло Карпов, – звернувся до всіх Новіков. – Він відомий в «ЛНР» тим, що називав себе куратором від президента. І це фігурант справи БОРН (Бойова організація російських націоналістів – ред.)»

Колишній співробітник управління внутрішньої політики Владислава Суркова Павло Карпов влітку 2014 року був у Луганську і активно співпрацював з Валерієм Болотовим, який очолював тоді «ЛНР». Наскільки ці зв'язки були тісними, стало зрозуміло з перехоплення телефонних розмов Болотова і Павлова. Роздруківку, яку через адвокатський запит передали до Харківського СБУ, зачитав Ілля Новиков.

Болотов: Алло ...

Карпов: Брате, а ти можеш сказати, снайпера мої сьогодні взяли, національність яка?

Болотов: Українка, ну тобто паспорт український...

Карпов: А звідки родом?

Болотов: Ну, не знаю ще...

Карпов: Ну, мені просто цікаво... Тобто...

Болотов: Там бабуся мені вже віддзвонилася, *****.

Адвокат зупиняється і пояснює, що «бабуся» – це жаргонне позначення ФСБ Росії.

Карпов: Бабуся що хотіла?

Болотов: Ну-у, знову ж по цій вертольотниці, *****.

Карпов: А «бабусі» який *** до цієї справи?

Болотов: Це ось ви взяли, а вона ось це, я – та я знаю, знаю, хто це така, в Іраку воювала і все інше...

Карпов: Бабуся хоче її?

Болотов: Не знаю, *****.

Карпов: По жінках? Як бабу взяли, так відразу бабуся...

Болотов: Так, так...

Карпов: Ви мужика візьміть, він, може, буде менш активний... Гаразд, брат, зрозумів, давай ...

Болотов: Давай...

​
«Я маю право сказати, що він злочинець»

Наступного дня Карпов у коментарі для видання «Комерсант» відкинув свою участь у вивезенні Савченко на територію Росії. «Я тисячу разів бачив її по телевізору, а наживо жодного разу. На жаль чи на щастя. Тож її заява – це або помилка, або вигадка, або свідома спроба ввести суд в оману», – заявив Карпов. Адвокат Новиков на це відповів: «Було б дивно, якби він сказав щось інше. Максимум на початку наступного тижня завершиться фоноскопічна експертиза телефонних переговорів, і все стане ясно». Про те, що Савченко спочатку розглядалася сепаратистами як снайпер, говорить роздруківка розмов Болотова, за яким стежило СБУ, і російських журналістів RT, РБК і БізнесFM. Після цього захист клопотав про виклик Болотова і Карпова до суду як свідків. Суд вважав це прохання необґрунтованим, відмовив і навіть не став долучати клопотання з роздруківками переговорів до матеріалів справи, оскільки документи складені українською мовою. Савченко на це реагувати не стала.

Клопотання адвокатів про виклик як свідка слідчого Дмитра Маньшина, якого захист і сама Савченко відкрито звинувачують у фальсифікації справи, було судом несподівано задоволене. У листопаді Ілля Новиков застав Маньшина в залі Басманного суду, де відбувався допит потерпілого Денисова у справі Савченко. Маньшин сидів у кутку, був дуже незадоволений появою адвоката і робив знаки Денисову. «Ми переконані, що Маньшин маніпулював свідченнями потерпілого. У руках у нього була папка з документами, і я впевнений, що він давав читати Денисову протоколи його допитів і контролював його», – заявив Новиков. В Україні Маньшин висунуто підозру в участі у викраденні Савченко. Телефонні переговори Маньшина з одним зі свідків у справі Савченко – Євгеном Коломійцем. Стосунки у слідчого СК і Коломійця, який працював тоді в «особливому відділі» «ЛНР», вельми теплі. Вони називають один одного «братка» і помітно близькі.

Після зачитування клопотання суддя оголосив перерву. Питання про виклик Маньшина залишилося відкритим. «Я маю право сказати, що він злочинець, – заявила Савченко. – Запросіть його сюди, і влаштуємо дебати. Я розумію, що з такими клопотаннями ходжу по тонкому льоду. Владі Росії це може не сподобатися, і вони зірвуть мій обмін. Але правда важливіша». Маньшин, швидше за все, буде виступати в Басманному суді через відеозв'язок. Навряд чи він скаже щось нове, але Савченко вже попередила, що буде «тріпати» слідчого питаннями.

(Дмитро Маньшин мав вийти на відеозв’язок з судом Донецька з Басманного суду Москви, однак, як повідомив Радіо Свобода адвокат Ілля Новиков, 4 лютого відеозв’язок не відбувся – ред.)

«Я солдат, а не вбивця»

«Ще ніхто з моїх підзахисних не захищав себе сам настільки грамотно, як Надія Савченко», – написав у твіттері Ілля Новиков. Українська льотчиця здивувала захист і на другий день допиту, попросивши провести своєрідний експеримент прямо в залі суду. Вона надала розрахунки розташування радіовежі, з якої нібито змінювала вогонь української артилерії 17 червня. За розрахунками Савченко і судячи з експерименту (вона відтворила рельєф місцевості і спробувала простягнути нитку між вишкою і перехрестям у Металіста – лінія переломилася – ред.), бачити місце обстрілу з вишки вона не могла. Про це ж раніше заявляв експерт Укртранснафти, антенщик-мачтовик Сергій Чапак, який обслуговував вишки в Луганській області.

Монолог Савченко, який зрідка переривався запитаннями адвокатів, тривав майже два дні. Прокурори вклалися за півтори години. Питань про фактологію було небагато, зате звинувачення цікавилося ставленням до російського народу і журналістів.

«Які були ваші справжні цілі, коли ви так наполегливо прагнули в зону АТО?» – запитав прокурор. «Ви знущаєтесь? Я пояснювала це півдня, – розлютилася Савченко. – А які цілі були у вас, коли ви танками топтали мою землю? Я захищала свою землю, це не зрозуміло?!» – «Ви називаєте Російську Федерацію ворогом, який б'є в спину. Це виражає ваше ставлення до Росії і її народу?» – спокійно продовжив прокурор. «Давайте зробимо поділ на Російську Федерацію і її народ. Причому народ – це не ви. Народ вас теж не любить. Російська Федерація – це уособлення вашої державної влади, її верхівки. Давайте не плутати, будь ласка, сюди народ». – «Ви часто називали російські ЗМІ брехливими, це ваше ставлення до журналістів?» – «Ні, це так і є, а не моє ставлення».

Майже єдине запитання від судді чомусь стосувався зарплатні, яку Савченко отримувала в лавах Збройних сил України. «Не повірите, 6200 гривень. Зараз зарплата депутата – 7 тисяч гривень. Не набагато більша, – відповіла Савченко. – А чому ви ставите таке питання?» – «Для інформації про особу», – туманно відповів суддя.

«Немає ніяких сумнівів, що саме Карпов командував вивезенням Надії Савченко в Росію, – підвів підсумок засідання Ілля Новиков. – Вона впізнала його по фотографії. Днями в Києві завершиться експертиза голосу, який ми чуємо під час дзвінка Болотова, і вона покаже все точно. Але Болотов йому прямим текстом сказав: «Бабуся» цікавиться Савченко. Це було 17 червня, ще до того, як хтось зрозумів, що смерть російських журналістів потрібно розслідувати. ФСБ такими речами не цікавиться, їм Савченко була цікава як офіцер, котрий воював в Іраку. Я собі уявляю це так: була конкуренція між ФСБ і Слідчим комітетом, хто з них буде займатися цією історією. Як тільки СК взяв на себе справу загибелі російських журналістів, хтось, а ми думаємо, що Карпов, вирішив, що доцільніше віддати Савченко Слідчому комітету».

До кінця допиту Савченко помітно втомилася. «Всього два тижні життя, а дня не вистачає, щоб розповісти», – трохи здивовано зауважила вона перед тим, як суд припинив роботу.

Після допиту адвокат Марк Фейгін заявив, що невинуватість Савченко очевидна, і це основний підсумок двох останніх днів процесу. Сама українська льотчиця згадала «провокацію» прокурорів під час першого допиту: тоді обвинувачення цікавило, чи доводилося Савченко вбивати людей, – бойовий офіцер відповіла ствердно, що стало чи не єдиною новиною для державних медіа. «Коли ви питаєте експертів про те, чи могла я корегувати вогонь артилерії, вам кажуть: «Могла». А могла і не корегувати. Я могла зупинити коня на скаку, увійти в палаючу хату. Я не могла єдиного – наводити вогонь на мирних людей без зброї. Я солдат, а не вбивця. Чи вбивала я людей? Так, тих, хто намагався вбити мене, нападав на мою землю. І я ніколи не вбивала зі злого наміру», – знову повторила Савченко.

Оригінал матеріалу – на сайті Російської редакції Радіо Свобода