Російські опозиціонери під прицілом Кадирова. Пряме підбурення до вбивства?

Рамзан Кадиров розмістив у своєму Інстаграмі знімки відомих російських опозиціонерів під прицілом снайперської гвинтівки. Навіщо? Що він хотів цим сказати? Про це – журналісти Аркадій Дубнов і Олена Мілашина («Новая газета»), а також опозиційний політик Володимир Кара-Мурза-молодший

– Володимире, от Ви побачили себе сьогодні в такому вигляді, як Ви відреагували, про що Ви подумали?

Фото в Інстаграмі Кадирова

​Володимир Кара-Мурза-молодший: Говорити про якісь жарти тут можна в останню чергу. І Михайло Касьянов, і я сприймаємо це як пряме підбурювання до вбивства. У найближчі дні зробимо спільне звернення до слідчих і правоохоронних органів з цього приводу. Якщо говорити по суті, то ця публікація і ті погрози прямі на адресу представників російської опозиції, які ми чуємо від пана Кадирова і його поплічників останні кілька тижнів, – це прямий результат тієї безкарності, яка існує навколо вбивства нашого товариша, лідера російської опозиції Бориса Нємцова.

При тому, що всім розсудливим людям очевидно, що сліди цього злочину так чи інакше ведуть в Грозний, пана Кадирова навіть формально не допитали в рамках слідчих дій, хоча цього вимагали адвокати, що представляють дітей Бориса Нємцова. Ба більше, ми періодично чуємо з Кремля публічні заохочувальні, навіть схвальні слова на адресу Кадирова і його режиму. Буквально днями Володимир Володимирович Путін подякував Кадирову за ефективну роботу, а глава адміністрації Кремля Сергій Іванов сказав, що у російського керівництва до Кадирова питань немає. Ось, мені здається, після таких слів питань вже не залишається до самого російського керівництва.

– Чому Кадиров це робить?

Аркадій Дубнов: Я бачу цю ситуацію під іншим кутом. Нехай не ображаються на мене Володя Кара-Мурза-молодший і навіть Михайло Михайлович Касьянов – це сигнал насамперед не для них, мені так здається, це сигнал Володимиру Володимировичу Путіну, ще один сигнал.

– Який? Що він сигналізує?

Аркадій Дубнов: Відбувається перевірка на стійкість, на терпимість. Це як діти, діти до 13-14 років увесь час перевіряють батьків, наскільки можна їх діставати.

– А навіщо йому це перевіряти?

​Аркадій Дубнов: Я думаю, що він повинен розуміти, де кінець його ресурсу впливу, де та довжина хвоста, який керує собакою, чи достатньо ще довгий цей хвіст, щоб його не вкоротити.

– Олено, ви опублікували дуже серйозний, дуже сильний, дуже страшний матеріал про страх, який охопив республіку Чеченську. Після того, як Ви пережили цю історію, коли Вам напряму погрожували, чому Ви їх не боїтеся?

Олена Мілашина: По-перше, я не була особливо налякана, коли була ця історія з «весіллям століття» в Чечні. Рамзан Кадиров і всі інші, хто піднімає руку на журналістів, повинні знати, що замість убитого журналіста прийде його колега, замість ще одного вбитого журналіста прийде ще один його колега, і ми будемо продовжувати діяти на нерви, продовжувати свою роботу, продовжувати захищати громадян Чечні від такої влади і робити те, що ми повинні робити. Тому неважливо, скільки ви журналістів вб'єте, завжди будуть мої колеги, які прийдуть, мене замінять, як я свого часу замінила Політковську і Естемірову.

– Ви вважаєте, для Рамзана Кадирова цей спосіб управління страхом ефективний з точки зору того, щоб утриматися при владі? З якою метою він його застосовує там і поширює вже на Росію?

Олена Мілашина: 24 години на добу, 365 днів у році, ось уже 10 років жителі Чечні, такі ж громадяни Російської Федерації, позбавлені можливості звертатися в Слідчий комітет, прокуратуру, скаржитися на свою владу, скаржитися на поліцейських, які можуть з ними зробити все що завгодно. Їх цього конституційного права позбавили. І на цьому, власне кажучи, була побудована модель упокорення Чечні, примус її до миру, і ці повноваження були дані Рамзану Кадирову всередині Чечні – діяти і чинити так, що закон до тебе не застосуємо, тобто у нього імунітет від кримінального переслідування, знову-таки щодо жителів Чечні. На цьому все і тримається, тримається вся ця модель.

Тепер ми спостерігаємо, що в цьому році Рамзан Ахматович вийшов за межі свого регіону. Я вже не знаю, він дійсно себе почуває федеральним політиком номер два в Росії, чи поки ще тільки грає в цю роль, приміряє її на себе, але все-таки знає своє місце, а саме, що він глава дійсно складного регіону, але всього лише глава регіону, а не друга особа в Росії. Тим не менш, він вийшов за межі Чечні в тому, що пов'язано з цими методами, він став їх застосовувати до тих, хто не живе в Чечні, його оточення це робить, і я про це написала.

Тепер постає питання: йому дали повноваження рівно такі ж, імунітет від кримінального переслідування щодо кожного громадянина Російської Федерації? Правозахисники всі ці 10 років говорили про те, що рано чи пізно нам подзвонять у двері чеченські молодці, на нас «Стєчкін» золотий наведуть і відеокамеру, зроблять з нами все, що завгодно.

– Те, що робить зараз Рамзан Кадиров, це він під себе чистить галявину, чи він це робить для Володимира Путіна? Він відчув себе політиком федерального масштабу, як каже Олена, і тому він втручається у політичний простір, робить так, щоб йому було зручно і комфортно, чи йому здається, що так буде комфортніше правити Володимиру Путіну?

Володимир Кара-Мурза-молодший: Ви знаєте, Рамзан Кадиров і його режим в Чечні – це невід'ємна складова загального політичного режиму, який існує в нашій країні і очолюється Володимиром Володимировичем Путіним. Точно так само, як дуже важко припустити, що розстріл лідера російської опозиції за 200 метрів від Кремлівської стіни був організований в режимі якоїсь самодіяльності, без координації, як мінімум в Москві, точно так само важко повірити в те, що ця координована серія вербальних атак і погроз, неприкритих, публічних, прямих погроз на адресу представників російської опозиції, яка виходить останнім часом з вуст самого пана Кадирова і його найближчих поплічників, важко повірити, що це не є на якомусь рівні скоординованою і узгодженою кампанією.

Тому я розумію, що існують два можливих погляди на цю проблему, на це питання. З одного боку, що це така самодіяльність, і намагається вислужуватися Кадиров перед Кремлем. А інша версія, що все, що відбувається, зокрема, ці погрози, все це цілком собі погоджено на самій верхівці. Я швидше схиляюся до другої версії, тому що ми знаємо реалії сьогоднішнього політичного режиму в нашій країні – це не такий режим, який може дозволити подібного роду самодіяльність на такому рівні.

– Якщо Володимир Путін промовчить і цього разу, що це означатиме?

Володимир Кара-Мурза-молодший: Точно так само, як ми бачимо встановлену згори безкарність за вбивство Бориса Нємцова. Ми бачили орден Кадирову в минулому березні буквально через кілька днів після вбивства, ми бачили хвалебні слова, які лунали на адресу Кадирова з вуст вищих представників Кремля. Мені здається, що вже того, що відбулося за останній рік, достатньо, щоб зрозуміти, що, як мінімум, ніякого осуду з боку вищих керівників нинішнього політичного режиму цій агресивній лінії загроз і атак з боку кадировців не буде. Я думаю, що навряд чи ми можемо очікувати такого засудження і надалі.

– 60 відсотків тих, кого ми опитали через «Твіттер», лякає Рамзан Кадиров, 40 відсотків – ні. Давайте подивимося опитування, яке проводив наш кореспондент на вулицях Москви.

Чи лякає росіян Рамзан Кадиров? (опитування)

– Що скажете?

Аркадій Дубнов: Приголомшливо. Рамзан Кадиров може бути задоволений сьогоднішнім вашим експрес-опитуванням.

​Олена Мілашина: У Чечні всі новинні блоки присвячені Кадирову. Там навіть немає такого звичного для решти ЗМІ явища, коли громадяни можуть з вулиці прийти зі своєю темою, зі своєю проблемою. Там такого немає, там дійсно всі журналісти – це пул Рамзана Кадирова. У Чечні викликає це великий протест. Інша справа, що він практично не звучить через відомі причини. Чеченці – такий народ, що, коли їм особисто загрожує небезпека, вони можуть знехтувати цією небезпекою, вони люди дуже сміливі, між іншим, коли їм щось особисто загрожує – це не так страшно, як тоді, коли вчинок може призвести до того, що постраждають їхні родичі, їхній рід.

За рід чеченців, за їхні тейпи їх взяли на гачок, дуже сильно взяли. Це дійсно йде з давніх часів, це давні чеченські традиції, традиційний устрій суспільства, коли людина стає ізгоєм тейпа, ізгоєм роду, якщо вона завдає своїми діями шкоди своєму тейпу. За такі речі чеченців дуже добре взяли, діє принцип колективної відповідальності всіх за одного. Він давно діє, але дуже яскраво був продемонстрований після нападу на Грозний, коли Рамзан Ахматович оголосив, що всі родичі бойовиків, які брали участь у нападі на Грозний, вони ще були не встановлені, між іншим, частина тих сімей, які були виселені, він заявив, що всі будуть виселені з Чечні, їхні будинки будуть знесені до фундаменту.

Я багато спілкуюся з жителями Чечні, запитую їх, чи дивляться вони телевізор. Ні, телевізор не дивляться, в основному всі сидять в комп'ютерах, в соцмережах, в чатах, особливо молоде покоління. Це теж стало якоюсь пасткою, тому що зараз дуже активно влада взялася за контроль над інтернетом, в Чечні відбувається буквально масова затирка, зачистка акаунтів.

Проблема в тому, що дійсно останній рік у Рамзана Ахматовича з'явилася якась манія величі. Сприяло цьому дуже сильно оточення Кадирова. Проблема в тому, що коли оточення стало сильно вселяти Рамзану Кадирову, що він просто помазаник божий в буквальному сенсі слова, там дуже багато що пов'язане з релігійністю, побожністю Рамзана Кадирова, він дійсно дуже побожна людина, він дійсно готовий повірити, що він якийсь месія, пророк, який прийшов, щоб світ створити, стабільність створити.

​Аркадій Дубнов: Не згоден абсолютно. Треба все-таки розуміти, що Рамзан Кадиров собі на умі. Він чудово розуміє межі своєї психологічної влади. Добре, він втрачає уявлення про реальність. Але останнє, що я про нього би подумав, що він збирається цей режим, його особливості поширювати на Росію. Він розуміє, що це неможливо. Важливо для нього – він тестує Путіна щодо ресурсів подальших своїх можливостей – залишатися тим, хто він є, робити те, що він робить.

Олена Мілшіна: Поширювати свій режим взагалі – ні, але методи – так. Чому взагалі виникла ця тема «п'ятої колони» – це спроба звалити з хворої голови на здорову всі свої проблеми, які почали вилазити в Чечні. Населення насправді, хоч і залякане, воно не мовчить. Зараз, особливо в економічній ситуації, коли за тих порядків, які існують в Чечні з поборами населення, починають теж розтискатися ці пружинки, пружинка страху зведена до максимального.

Повний текст матеріалу – на сайті Російської редакції Радіо Свобода