Київ – На батьківщині їх чекає цілком вірогідне ув’язнення: за те, що вважають Крим українським, а Росію – агресором. Вони втекли в Україну, але і тут сидять на «пороховій бочці». Більшість російських опозиційних активістів не отримали від Києва політичний притулок, а при видачі декого з них Кремль уже попросив офіційно. Рішення у цих справах ухвалює українська Державна міграційна служба. Там запевняють, що справи вивчають ретельно й відмови обґрунтовані. Однак декого в Росії через це вже чекає ФСБ.
Відмову Міграційної служби можна оскаржити у суді, але і це ще не порятунок – суд не може зобов’язати надати притулок, він лише повертає справу на нове коло розгляду. У багатьох це коло триває уже по року.
Так, видача загрожує учаснику антипутінських акцій у Нижньому Новгороді й Москві Олексію Ветрову – свою відмову він нині оскаржує у Верховному суді України. Цими днями апеляційний суд виграв російський історик Павло Шехтман, на якого у Росії заведена кримінальна справа за «розпалювання ненависті і приниження людської гідності» через його пост у «Фейсбуці».
«Ось уже рік, як вони переглядають», – каже Петро Любченков, у минулому житель Краснодара, а тепер – Одеси, за його спиною дві виграні судові справи проти міграційників. Нещодавно щодо нього в Україну надійшов екстрадиційний запит від російських слідчих. Тепер прокуратура Одещини може видати Любченкова Росії.
Петро Любченков
«Міграційна служба вважає, що Росія – правова демократична держава, де нікого не переслідують, а люди, яких звинуватили в порушенні закону, мають постати перед судом. Це те, що вони (представники Міграційної служби – ред.) озвучували в судах», – говорить Любченков.
Справу щодо нього порушила ФСБ за організований у серпні «Марш за федералізацію Кубані». Співорганізатор цього маршу Дар’я Полюдова отримала у Росії дворічний тюремний термін. Іншому організатору, В’ячеславу Мартинову, Україна надала політичний притулок.
Дар’я Полюдова
Нічого було мітингувати проти Путіна?
Багато хто з тих, кому відмовили у статусі біженця, говорить про дивне формулювання, застосовуване юристами Міграційної служби в судах: активісти ж, мовляв, порушили російські закони. Організаторка «Маршів незгодних» із Санкт-Петербурга Ольга Курносова залишила Росію в 2014 році й намагається отримати посвідку на проживання в Україні, тепер вона допомагає іншим біженцям-співвітчизникам закріпитися в Україні. Ольга, яка допомагала судитися Павлу Шехтману, також розповідає, що юридична позиція української ДМС сформулювана дивно.
Нас більше за все вражає, що міграційна служба робить вигляд, ніби вона не читала рішення Верховної Ради про визнання Росії країною-агресоромОльга Курносова
«Аргументація міграційної служби просто вражає, – каже вона, – представник служби заявляв у суді, що навіщо ж Павло виходив на акції, є ж позиція російського уряду! І відповідно, Павло сам винен, що він виходив на акції, спрямовані, наприклад, проти введення російських військ в Україну. Треба було сидіти вдома, тоді не виникло б ніякої небезпеки для нього».
«Нас більше за все вражає, що міграційна служба робить вигляд, ніби вона не читала рішення Верховної Ради про визнання Росії країною-агресором», – додає вона.
Ольга Курносова
Речник Державної міграційної служби Сергій Гунько на запитання Радіо Свобода щодо критеріїв ухвалення рішень щодо російських опозиціонерів відповів: єдина причина, за якою можуть відмовити, – це невідповідність критеріям Конвенції ООН про статус біженців і українського законодавства.
«Процедура розгляду заяви про визнання біженцем обсолютно адаптована і аналогічна процедурам європейських країн. Проводиться, по-перше, інтерв’ю з бажаючим отримати притулок, під час якого людина дає інформацію про себе. Статус біженця – це індивідувальний статус, ми розглядаємо індивідувально долю кожної людини, і ми орієнтуємося, в першу чергу, на ту інформацію, яку особа сама про себе надає. На підставі цієї інформації й інформації з різних відкритих джерел ми ухвалюємо рішення. При цьому, процедура багатоступенева, і справа розглядається різними фахівцями служби на різних етапах, і вплив людського фактора мінімізовано», – відповів речник ДМС.
Ми готові розглядати справи разом з комісаром ООН – речник ДМС
Водночас, каже Сергій Гунько, коментувати по суті праву Вєтрова, Любченкова і будь-кого іншого Міграційна служба не має права, бо за законом це конфіденційна інформація, навіть сам факт звернення за статусом біженця. «В усьому іншому ми відкриті, ми готові кожну справу, за бажання заявника, розглядати разом з УВКБ ООН (управління верховного комісара у справах біженців – ред.), правозахисними організаціями, прислухатися до думки незалежних експертів», – запевняє речник Служби.
За 11 місяців 2015 року по притулок звернулися 79 росіян, статус біженця отримали семеро і ще троє – статус «особи, що потребує додаткового захисту», повідомив Радіо Свобода речник ДМС Сергій Гунько.
Розглядаючи заяви російських активістів, важливо з’ясувати, чи переслідують їх саме з політичних мотивів, а не з кримінальних, каже співкоординатор проекту «Без кордонів» центру «Соціальна дія» Максим Буткевич. У коментарі для Радіо Свобода експерт зазначив, що практика надання захисту біженцям з Росії поки несистемна.
«Я не можу коментувати всю практику Міграційної служби, тому що я знаю далеко не всі справи. Але я мушу сказати, що кілька людей, які отримали відмови або не отримали відповіді у належний час, на нашу думку, заслуговують на захист. Сказати, що триває стовідсотково та тенденція, що була за часів режиму Януковича, коли громадяни Росії взагалі не мали жодного шансу отримати статус біженця в Україні, не можна. Але сказати, що ситуація змінилася докорінно, і розгляд заяв відбувається ретельно, а рішення ухвалюються фахово, ми, на жаль, теж не можемо», – зазначає експерт.
Експерт: якщо вже екстрадують, є шанс врятуватись через ЄСПЛ
Для Петра Любченкова рахунок іде на дні: в будь-який момент його можуть заарештувати в Україні.
Прокуратура Одеської області виписала постанову про моє затримання і підготовку екстрадиційного арешту. Шокін буде вирішувати, віддавати мене Росії, чи ні. Тому ситуація поганаПетро Любченков
«Тепер це залежить від прокуратури, – каже він. – Запит надійшов перед Новим роком, ФСБ надіслала запит в Москву, в Генеральну прокуратуру Росії, та надіслала його в Генеральну прокуратуру України, з ГПУ прийшло рішення сюди, в прокуратуру Одеської області, і прокуратура Одеської області виписала постанову про моє затримання і підготовку екстрадиційного арешту. Він, зазвичай, триває до року – тримають людину рік, поки Шокін буде вирішувати, віддавати мене Росії, чи ні. Тому ситуація погана».
Як уникнути екстрадиції у політичній справі? Максим Буткевич пояснює: є шанс скористатися 39-м правилом Регламенту Європейського суду з прав людини. Це рішення, яке можна отримати доволі швидко.
«Треба звернутися до ЄСПЛ із вимогою, аби ті зобов’язали уряд призупинити екстрадицію до розгляду справи по суті. Це врятувало за часів Януковича, і за часів попередніх президентів кількох біженців від екстрадиції до країн походження і в крайньому разі може спрацювати і зараз. Але це не вирішення питання, це пожежний метод», – пояснює Максим Буткевич.
Активістка Ольга Курносова вважає, що при наданні статусу біженців росіян потрібно винести в окрему категорію: «Не можна не враховувати контекст, що люди їдуть не тому, що шукають якихось економічних благ, а їдуть, в першу чергу, через небезпеку, яка їм загрожує і через те, що вони не згодні з позицією російського уряду щодо України». До вирішення долі таких росіян потрібно, вважає вона, залучити СБУ і громадські організації України й інших російських активістів, які можуть пролити світло на історії людей, що просять притулку: чи справді вони вдома потерпають саме від політичних переслідувань.