Київ – Головним здобутком мінських угод є продовження західних санкцій проти Росії, вважає політолог, директор Школи політичної аналітики Києво-Могилянської академії Олексій Гарань. Чого чекати від чергової зустрічі тристоронньої контактної групи у Мінську, які аргументи мають обидві сторони та в чому головна інтрига майбутніх переговорів експерт розповів в ефірі Радіо Свобода.
Your browser doesn’t support HTML5
Попередній раунд у Мінську виграла Україна – Гарань
Олексій Гарань
– Одразу зауважу одну річ: ми повторюємо те, що нам хоче нав’язати Путін – ми говоримо про особливий статус Донбасу. Давайте говорити про те, що Донбас на дві третини контролюється Україною і якщо вже говорити про цей особливий статус, то йдеться лише про третину Донбасу. Другий момент – не йдеться про визнання так званих «ЛНР» і «ДНР», навіть у законі про особливості місцевого самоврядування (закон «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» – ред.). Це окремі райони Донецької та Луганської областей – таке офіційне формулювання, яке вживається дипломатами і в тому числі на мінських переговорах. Є навіть відповідна абревіатура ОРДЛО. Тому не варто використовувати ту лексику, яку нав’язує Путін, бо іноді ми несвідомо повторюємо ці штампи.
Рішення й основні позиції насправді визначають не в Мінську, а в Москві, Києві та західних столицях
Що стосується мінських переговорів, то очевидно, що рішення й основні позиції насправді визначають не в Мінську, а в Москві, Києві та західних столицях. Переговори, які тривають у Мінську, проходять в різних групах, де може бути різний ступінь вирішення тих чи інших проблем. Якщо це якісь технічні питання – там може бути прогрес, нещодавно було повідомлення про визначені ділянки для розмінування. Але те, що стосується політичного врегулювання, там, очевидно, прогрес буде найменший. Поки що сторони залишаються на тих позиціях, які є. Тобто Росія дійсно намагається змінити українську позицію, насамперед стосовно закону про можливі вибори на тих територіях, які зараз окуповані. Поки що українська позиція лишається незмінною. Тут ключовою є позиція якраз наших західних партнерів. Очевидно, що Росія намагається перетягнути їх на свій бік, а Україна – на своїй.
– Кожна зі сторін звинувачує протилежну в невиконанні мінських домовленостей, все частіше говорять про так званий формат «Мінськ-3», зокрема про це говорив Роман Безсмертний неодноразово. На Вашу думку, таке затягування часу кому більше на руку? Адже санкції проти Росії лишаються чинними.
Продовження санкцій ще на півроку – це наша зброя проти Росії
– При всій суперечливості і всіх проблемах які є, мінський формат дав продовження санкцій проти Росії, тому що продовження санкцій якраз базується на тому, що Росія не виконала мінські домовленості. Поки що можна говорити, що Україна виграла цей раунд. Продовження санкцій ще на півроку – це суттєва перемога. І це наша зброя проти Росії.
Росія намагається перекласти на Україну відповідальність за затягування мінського процесу. Аргументи, звичайно, свідчать на користь української позиції
Проблема полягає в тому, що буде через півроку, коли ці санкції знову будуть переглядатися? І тут, звичайно, російська позиція є цілком зрозумілою. Росія намагається перекласти на Україну відповідальність за затягування мінського процесу. Аргументи, звичайно, свідчать на користь української позиції. Вони у нас дуже сильні: це те, що у нас порушується перемир’я, те, що не виконуються перші три пункти мінських домовленостей. Тому закиди Путіна про те, що Україна винна в тому, що не вирішує ці питання, бо не прийняте положення про конституційні зміни, не витримує критики. Але інтрига полягає в тому, що ж буде далі із законом про децентралізацію. Ця частина про децентралізацію є доброю, але ми знаємо, що в цьому законі, який запроваджує зміни до Конституції, у перехідних положення буде згадка і посилання на закон про особливості місцевого самоврядування. Інтрига зберігається в тому, яку лінію обирає Київ, чи буде відбуватися до кінця поточної сесії затвердження цих змін двома третинами депутатів. А тут є проблеми. По-перше, поки що немає 300 голосів для цього, а по-друге, виникає питання: чи треба дійсно це робити, враховуючи, що Росія не виконує перші три пункти мінських угод? Повторюю, інтрига зберігається і ключовим є те, наскільки Україні вдалося переконати наших західних партнерів.